Зоонози — захворювання, що передаються людині від тварин, включаючи худобу, диких тварин та домашніх улюбленців — становлять серйозну загрозу для здоров’я як тварин, так і людей. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), 60% всіх інфекційних захворювань людини мають зоонозне походження, а близько 75% припадає на міжвидовий перенос патогенів. Про це повідомляє ФАО на своєму сайті.
Зоонози можуть завдавати масштабної шкоди не лише здоров’ю, але й економіці та джерелам засобів до існування населення. Ці захворювання зазвичай поширюються в умовах контакту людини, тварин та навколишнього середовища — тобто в результаті взаємодії людей і тварин у спільному для них середовищі.
За даними ФАО, зоонози можуть передаватися через їжу, воду або з переносниками, а також при прямому контакті з тваринами або опосередковано — через заражені предмети чи забруднене навколишнє середовище. Саме тому боротьба з цими захворюваннями вимагає комплексного підходу.
Організація наголошує, що проблеми у сфері охорони здоров’я, які виникають внаслідок взаємодії між людиною, тваринами та навколишнім середовищем, не можуть бути ефективно вирішені зусиллями лише одного сектору. Боротьба з зоонозами та іншими загрозами для спільного здоров’я потребує співпраці представників усіх секторів і дисциплін, пов’язаних з охороною здоров’я.
Такий підхід до співпраці отримав назву “Єдине здоров’я” (One Health). Ця концепція визнає, що здоров’я людей, тварин та екосистем тісно взаємопов’язані та взаємозалежні.
Для мисливської спільноти інформація про зоонози має особливе значення. Мисливці через свою діяльність перебувають у постійному контакті з дикими тваринами — основним джерелом багатьох зоонозних інфекцій. Серед найнебезпечніших зоонозів, з якими можуть стикатися мисливці, — сказ, туляремія, трихінельоз, бруцельоз, лептоспіроз, кліщові інфекції та інші.
Сказ залишається однією з найсмертоносніших зоонозних інфекцій. Як показують нещодавні випадки на Сумщині, де протягом кількох днів підтвердили сказ у великої рогатої худоби та лисиці, вірус активно циркулює серед диких тварин. Мисливці та їхні собаки перебувають у зоні підвищеного ризику.
Трихінельоз передається через споживання м’яса диких кабанів, ведмедів та інших м’ясоїдних, заражених личинками трихінел. Саме тому обов’язковою є ветеринарно-санітарна експертиза всього добутого м’яса перед споживанням.
Туляремія, яку називають “хворобою зайців”, передається при контакті з інфікованими гризунами та зайцеподібними. Мисливці можуть заразитися під час здирання шкур або обробки туш.
Лептоспіроз поширюється через воду, забруднену сечею інфікованих тварин. Мисливці ризикують заразитися при переході болотистих ділянок або під час роботи з тушами в умовах підвищеної вологості.
Варто також згадати про африканську чуму свиней (АЧС), яка, хоча і не є зоонозом і безпосередньо не загрожує людям, становить серйозну економічну небезпеку для свинарства. Мисливці відіграють важливу роль у моніторингу АЧС серед диких кабанів та дотриманні карантинних заходів.