Що не так із таксацією тварин в Україні і як все можна виправити

Як спростити таксацію, полегшити роботу та навантаження на користувачів мисливських угідь і підвищити відповідальність державних контролерів? На це  питання шукав відповідь Володимир НИЖНИК.

Схема проведення таксації та методики обліків

Щоб не плутатися, розділимо поняття: Схема проведення таксації та Методи (методики) обліків диких тварин. Як відомо, в Україні ми маємо хоч якісь Методики обліків, хай і не узаконені, але практичні рекомендації 1989 року. А от що до питання єдиної для всіх Схеми проведення таксації, яка буде чітко описана, офіційно визнана і затверджена, а також обов’язковою для використання при проведенні таксації в кожному господарстві – то над цим питанням ніхто серйозно не працював. Такої єдиної, уніфікованої схеми не має. Так, є якісь умовні схеми і їх використовують, але кожен вигадує своє, а так бути не повинно.

Так що таке Схема проведення таксації? Це послідовність різних дій всіх учасників її проведення, вирішення спірних питань, якщо такі виникають, перебіг візування документів, склад учасників та їх повноваження, перелік обов’язкових документів, що заповнюються під час проведення таксації та інше.

Що таке методи обліку диких тварин? А це вже безпосередньо способи обліку: маршрутний облік звірів слідами на снігу, метод шумового прогону, облік на місцях зимових скупчень тварин, облік на місцях підживлення, облік за дефекаціями, облік анкетно-опитуваним методом, літньо-осінній облік пернатої дичини на маршрутних смугах (пробах), різні нічні методи обліку, авіаоблік та інші.

Відразу виникає перше спірне питання, а яким методом той чи інший представник державних контролюючих органів має проводити таксацію? Адже не завжди таксація проводиться за методом, який пропонує мисливське господарство.

Наступне питання, що часто виникає: Де і в яких угіддях проводити таксацію? В даному випадку користувач угідь диктувати умови не може: Не виконаєш умов (вимог) представників держави – не отримаєш візування таксаційних документів. І ці спірні моменти, часом, просто непереборні, якщо не вбивчі, для користувача мисливських угідь.

Поділюся власним прикладом. На початку 2003 року я взяв керівництво клубом і трьома мисливськими господарствами товариства «Динамо». Попередній мисливський сезон проводив інший керівник і всі надходження були ним витрачені. Більше того, товариство «Динамо» заборгувало річну зарплату всій єгерській службі. Кормів та палива практично не було, у найбільшому господарстві «Узьке» – в розпорядженні два ледь живих УАЗики.

У таких умовах, на ентузіазмі єгерів та мисливців, проводжу таксацію, підписую всі необхідні документи первинного обліку в усіх інстанціях. Усі фахівці згодні й нам затверджують Проєкт лімітів в обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Залишається один єдиний підпис (погодження ) на Проєкті лімітів – від обласної екоінспекції. І мені, як керівнику користувача мисливськими угіддями, цей останній підпис доводиться просто «вимолювати». Натомість начальник цієї установи заявляє мені, що не підпише Проєкт лімітів тому, що не вірить, що в мисливському господарстві «Узьке» є стільки лосів. Це при тому, що представник обл­екоінспекції в районі на обліках був присутній і завірив це своїм підписом. Більше того, лімітів на добування лося ми не просили. Разом з тим, мисливському господарству зарізають ВСІ підписані раніше документи. І хто? Людина, яка в цьому мисливському господарстві точно не була останніх років п’ять, а може, більше. Зарізає тільки тому, що…

Головне, що за цю шкоду його не покарають, бо він велике цабе. А все тому, що немає затвердженої схеми проведення таксації, де було б описано таку ситуацію з обов’язковою відповідальністю кожного. Натомість, прийшлося проводити контрольну таксацію лише для одного чиновника. Зрозуміло, що поголів’я лося, визначене під час першої таксації ми підтвердили, навіть більше і Проєкт лімітів був підписаний. Більшість документів з первинної таксації прийшлося робити заново і затверджувати. Але питання в іншому: Навіщо тероризувати користувачів і чому відповідальні не несуть за це покарання?

Подібна ситуація виникла в мене і в 2000 році в мисливському господарстві «Міжріченське». Не встигнувши пропрацювати всього три дні, я отримав вимогу провести контрольний облік. На той час я не знав ще колектив єгерів і змушений був організовувати контрольний облік усіх видів диких тварин на площі 102 тисячі гектарів. Будь-який фахівець може порахувати: скільки днів, людей і автомобілів потрібно для проведення обліку шляхом шумового прогону на площі 25 тис. га (25% від загальної площі господарства – вимога методички).

Для простих читачів порахуємо: Зазвичай, бригада мисливців із 15–20 осіб робить за мисливський день 6 стандартних загонів (500х500 метрів – 25 га), за короткий зимовий світловий день можна прогнати 150–250 гектарів. Ділимо 25 тис. га на 250 га та отримуємо обсяг роботи, яку вимагав провести незадоволений екологічний чиновник. І ось, у день мого сорокарічного ювілею, замість застілля з друзями, я проводжу контрольний облік дичини у чернігівських лісах. При цьому сам держекоінспектор, який не визнав первинного обліку, на контрольний облік не з’явився і контрольний облік теж не визнав. Як ви думаєте, яке покарання за це він поніс?

Я навів ці випадки з особистої біографії і ці примітивні, але вбивчі розрахунки та цифри, які закладені в існуючих методах обліку, щоб ви зрозуміли, наскільки запущена ця проблема, наскільки серйозними можуть бути наслідки для мисливського господарства від бюрократичного свавілля.

Окремо слід згадати випадки, коли штучно занижені чиновниками показники чисельності зайця та фазана в окремих мисливських господарствах призводили до закриття полювання на ці види. Чому були занижені показники чисельності? А тому, що інших вони не підписували. І це у південних областях України, де полювання на ці види приносить 50–70% річного доходу господарства. До чого ми ведемо?

Останні 30 років, без чітко описаної схеми таксації диких тварин, із зазначенням ролі та відповідальності всіх учасників таксації, з роз’ясненнями всіх нюансів, що виникають на таксаціях, користувачі мисливськими угіддями фактично залишаються заручниками державних чиновників, заручниками їх забаганок, самодурства, замовних схем, а не рідко – і корупції.

Між іншим, чому саме користувачі угідь мусять нести цей тягар? А як проводяться таксації дичини в угіддях, які не закріплені за користувачами, на територіях, що належать до угідь державного резерву? Там проводяться масштабні обліки зайців? А може, там таксація проводиться за спрощеною схемою? За якою такою спрощеною спитаєте ви? Хочу відразу відзначити, спрощена – не означає НЕ достовірна та не прийнятна для роботи мисливського господарства. В нашому випадку – навпаки. Робота мисливської галузі України зарегульована бюрократичними формулярами, положеннями, правилами, вимогами і сімома Законами. Це дає можливість будь-якому чиновнику поставити мисливське господарство в позу камасутри, не ризикуючи відповісти за таке «насильство». При цьому в нашому середовищі ще перебувають крючкотворці, які закликають ще більше підвищити роль держави в… У відтворенні диких тварин, їх охороні, збереженні різноманітності видів? Ні, … в контролі й безвідповідальності.

Ми ж спробуємо полегшити долю користувачів угідь і підвищити відповідальність державних контролерів. Для цього потрібно перейти до спрощеної схеми проведення таксації. Суть її полягає у тому, щоб полегшити процес таксації, спростити документи первинних обліків, підвищити відповідальність державних структур на всіх етапах проведення таксації і її достовірність, підвищити роль (і відповідальність) громадськості в оцінці результатів таксації.

Головна ідея спрощеної схеми таксації – ухвалення результатів моніторингу чисельності диких тварин самою єгерською службою мисливських господарств. Це є нормою, адже єгері у мисливських угіддях перебувають 365 днів на рік, за обсягом знань про диких тварин з ними може зрівнятися лише районний мисливствознавець. І якщо до показників чисельності диких тварин, запропонованих користувачами угідь, заперечень від усіх інших сторін немає, то ніякі галасливі облави, що лише турбують дичину, в угіддях не проводяться.

Всі стоси макулатури під назвою: «маршрутні листи», «карти-схеми прогонів», «картки прогонів» та інша дурня має бути відмінена.

Це не вигадка. Згідно зі старовинними, раритетними, класичними методичками обліків, цей метод називається – анкетно-опитуваний спосіб. Він давно відомий, визнаний і багаторазово спрощує схему таксації, скорочує кількість документів та дає прийнятну достовірність даних з похибкою до 10–15%.

Цей метод обліку ми вмонтуємо в спрощену схему таксації. І тут на перше місце виходить документ «Узгоджена таблиця таксації диких тварин в угіддях мисливського господарства…». Не сама «узгоджена таблиця», а щось схоже, що існувало раніше. Так перед початком кожної таксації члени таксаційної комісії просили подати обліки за попередній рік, а іноді – за 2–3. Це робилося для того, щоб ознайомитись із господарством до його відвідання і мати уявлення про чисельність дичини у ньому.

Тож, можливо, слід покладатися на торішні документи і підготувати те, що ми плануємо побачити цього року. Адже користувач угідь та районний мисливствознавець до початку таксації вже знають чисельність дичини у цьому господарстві. Від того, що всі члени комісії покатаються по мисливському господарству день-другий, проведуть чотири-п’ять показових прогонів, думка єгерів і районних мисливствознавців (екологів) від того не зміниться. А тому «Узгоджена таблиця (або відомість) таксації» готується заздалегідь, приблизно в такому вигляді.

Розглянемо цю, на перший погляд, просту табличку та її рух по етапах. Звертаю увагу, що в колонках № 4–8 дані наводяться у крайніх межах і це природно, адже не може директор мисливського господарства припускати, що у нього в угіддях рівно 95 косуль, а не 97. Показники рядків від № 2 (олень європейський) до № 5 (заєць-русак) округлені до чисел «5» чи «10», а тварини нечисленні вказуються до однієї особини.

Етап 1. До 1 лютого користувач угіддями через Анкетно-опитувальний лист збирає моніторингові дані щодо чисельності диких тварин у його угіддях від своєї єгерської служби та зводить їх у колонку № 4, наведеній вище узгодженої таблиці.

Етап 2. До 3 лютого користувач угіддями подає в електрон­ному вигляді зазначену таблицю районного мисливствознавця (ра­йонного еколога).

Етап 3. До 8 лютого користувач мисливськими угіддями подає в електронному вигляді запропоновані ним та районним мисливствознавцем (екологом) дані всім іншим членам таксаційної комісії (зазначених у таблиці).

У цьому місці слід відволіктися. До 1 лютого громадські організації, окремі громадські діячі або представники місцевого самоврядування, які бажають взяти участь у таксації (зазначені у колонці № 8), подають свої письмові заявки до обласного управління лісового та мисливського господарства або Департаменту екології ОДА. І лише через ці державні структури потрапляють на таксацію і лише по одному представнику. Будь-які самозвані екологи, представники обуреної громадськості (або місцеві браконьєри), без направлення від цих двох державних контро­люючих органів та узгодження користувача угіддями на таксацію потрапити не можуть, навіть за вказівкою депутатів Верховної Ради України. Таксація – не концерт у палаці «Україна». Місцевим браконьєрам, екологічним аферистам, лжевченим, просто нудьгуючим і непідготовленим громадянам, усім тим, хто заздалегідь налаштований нашкодити мисливському господарству, на таксації робити нема чого.

Етап 4. Ідеальний, проте досить звичайний випадок. Якщо в жодній із сторін, зазначених у колонках № 5, 6, 7 (представники державних органів), зауважень немає, остаточний показник, запропонований у колонці № 9 усіх влаштовує, без жодних зайвих дій в угіддях, які називаються обліками за методиками, «Узгоджена таблиця таксації» готується та підписується в остаточному варіанті з будь-якими показниками від громадських представників (якщо такі брали участь у комісії).

І тут спливають різні «Якщо».

Перше. Якщо хтось із державних представників на цьому етапі не згоден у даних, поданих користувачами угідь, він повідомляє про це мисливському господарству до 10 лютого, і сторони погоджують проведення контрольного обліку, а саме: конкретний вид дичини (види дичини) щодо яких проводиться контрольний облік, дату проведення обліку, категорію угідь, метод, яким буде проведено контрольний облік, склад учасників (пам’ятайте заявку від громадських активістів). Важливо, контрольний облік проводиться лише за видами диких тварин, за якими не досягнуто згоди на первинному етапі. На контрольний облік приділяється один день. Угіддя для проведення контрольного обліку обираються 50:50, 50% угідь обирає член комісії, 50% угідь – пропонує користувач, або всі 100%, якщо заперечень не виникає. Перший контрольний облік проводиться до 25 лютого за рахунок технічних та фінансових можливостей користувача угіддями.

Друге. Якщо, згаданий у першому варіанті державний представник після контрольного обліку наполягає на даних (занижених або завищених), які жодним чином не влаштовують користувача угіддями (може бути закрите полювання або видано мізерні ліміти, занижено пропускну спроможність тощо), користувач угідь продовжує боротьбу та подає впродовж трьох днів письмову заявку на другий контрольний облік, але вже у складі незалежної комісії, що формується двома сторонами. Правила підбору незалежної комісії щодо повторного контрольного обліку – окреме питання. Повторний контрольний облік має бути проведений до 15 березня. Жодних повторних «зимових» таксацій у червні на замовлення телеглядачів або «зоо­захисників», що нудьгують.

Якщо сторони не досягли згоди щодо показників таксації, то після повторного контрольного обліку комісія вносить показники до «Узгодженої таблиці таксації обліків диких тварин», прийняті її рішенням. Ці дані стають остаточними для всіх і вся. Якщо, наприклад, офіційна статистика чисельності лося дає цифру 6 тисяч особин, то жодних роздумів на тему: «…на думку професора Міжжеріна чисельність лося в Україні становить 1–2 тисячі особин» ніде в державних джерелах чи документах фігурувати не повинна.

Третє. Якщо, на первинному етапі узгодження, користувач угіддями дав показники з будь-якого виду, з якими не згодні хтось із членів таксаційної комісії, і пропонують свої, наприклад, рядок № 6 наведеної вище таблиці – дані по бобру, при цьому ці дані для господарства не важливі, в колонці № 9 з цього виду ставиться показник з відміткою «*», відмітка про незгоду будь-якої сторони, але контрольний облік не проводиться.

Остаточними показниками чисельності диких тварин, які будуть використовуватися у роботі мисливського господарства та його документах, державних установах та державній статистиці, вважаються дані, відображені в колонці № 9 «Узгодженої таблиці», підписаної усіма членами таксаційної комісії та завіреною печатками відповідних структур.

Застосування на практиці такої схеми таксації з «Узгодженою таблицею» дозволить підвищити відповідальність представників держави та значно знизить корупційні ризики. Фокус – «не згоден, не підпишу», не проходитиме. Сумніваєшся, не маєш уявлення про реальну чисельність дичини в цьому господарстві – є один день на контрольний облік. Після цього, якщо хтось не згоден з даними, представленими користувачем угіддями, став свої дані або подорожуй угіддям за свій рахунок.

Окрема тема, позапланові (дострокові) таксації, які можуть проводитись за заявками користувачів угідь. Причин для проведення таких непланових обліків кілька, схему проведення слід описати і затвердити окремо. Державні контрольні обліки можуть проводитися не частіше, ніж один раз на п’ять років (за рахунок користувача угідь), і хоч щороку в окремих мисливських господарствах, за розпорядженням Держлісагентства або Міндовкілля, з обов’язковим зазначенням причини позачергових державних контрольних обліків (за рахунок державних коштів).

Тут не пропонується якась кардинально нова концепція проведення таксації. Описана вище спрощена схема, в своїй основі, давно вже працює – це попереднє узгодження даних моніторингу єгерської служби користувача угідь з усіма членами таксаційної комісії з деяким врахуванням показників чисельності минулих сезонів. Якщо думки збігаються, а так буває частіше, то і немає сенсу влаштовувати безглузді прогони угіддями і турбувати звіра та ще й витрачати на це колосальні кошти.

У чому ж елемент новизни запитаєте ви? Донині в документах таксації не враховувалася думка щодо чисельності тварин усіх сторін – учасників обліків. Ви запитаєте? То яка це тоді таксація, це ж якийсь договірняк, де тут контро­лююча роль держави? Відповім зустрічними питаннями. А як це відбувається нині? Як ви збираєтесь у 2023 році під час війни проводити таксацію, особливо на прифронтових територіях? Виходить, полювання проводити не можна, бо небезпечно, а таксацію без проблем? А може, взяти і таксацію 2023 року скасувати і знищити до кінця мисливське господарство України?

Саме таксації минулих років і були окозамилюваннями і договірняками, якимось ритуалом за Методичками 1989 року Львівського відділення інституту ботаніки. Але прийшли нові часи, важкі, які потребують рішучих, іноді кардинальних змін, і якщо нічого не змінювати, то мисливська галузь перестане існувати.

Тож разом із запропонованою у цій статті Схемою проведення таксації у наступній публікації «Сучасний облік дичини» ми презентуємо інноваційний Метод обліку диких тварин. Вважаємо, це має бути цікаво і корисно мисливським господарствам.