Тривала історія УТМР не зробила його ані фінансово, ані організаційно стійким до викликів воєнного часу
Незважаючи на 100-річну історію, Українське товариство мисливців і рибалок виявилось абсолютно не готовим ані фінансово, ані організаційно до випробувань, які приніс воєнний час. В.о. голови Всеукраїнської ради УТМР Микола Скорий зокрема заявляє, що у зв’язку з війною і забороною полювання Товариство нині перебуває у найскрутнішому становищі за останнє пів століття та потребує консолідації та активної позиції. Про критичне становище Товариства свідчать й коментарі голів Чернівецької, Рівненської, Івано-Франківської, Полтавської та Харківської облорганізацій УТМР , наведені у статті видання “Природа і суспільство”.
Голова Чернівецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Юрій Ткачук:
– У нас найменша облорганізація у системі УТМР, але всі наші районні організації перебувають на самостійному балансі й це допомагає нам існувати. Нині, правда, основне наше джерело надходжень, яке різко зменшується щомісяця – це членські внески. Якщо минулого року їх заплатило близько 50% наших членів, то у цьому році цей показник зменшився в деяких районах до 30%. Без полювання ми втрачаємо не лише фінансування від послуг, а й членів Товариства.
Виконання господарських зобов’язань і повноважень з охорони угідь обмежує не лише наше складне економічне становище, а ще ряд інших чинників, зокрема, комендантська година. Адже нашим єгерським бригадам заборонено перебувати у цей час в угіддях. У нас зв’язані руки і цим користуються браконьєри, бо для них закон не писаний.
Тим часом за нашими спостереженнями і підрахунками чисельність лисиці досягла щільності в 10–15 голів на тисячу га при нормі одна лисиця. Єгерська служба власноруч із цим нашестям справитись не може. Ми зверталися зі згаданою проблемою до ОВА, але поки дозволу щоб залучити мисливців до регулювання чисельності диких тварин так і не отримали. Хоча в деяких областях, навіть у тих, що ближче до фронту – вже дозволили.
Цьогоріч Держпродспоживслужба звернулася до нас за консультаціями щодо складань маршрутів і з проханням допомогти розкласти в мисливських угіддях закуплені ними брикети з вакциною. Ми, звичайно, не відмовили, формували бригади і розкладали вручну тисячі приманок. До речі, щодо діагностичного відстрілу, то ДПСС планує залучити лісівників, поліцію, але чомусь вирішили обійтись без користувачів мисливських угідь. Дивна позиція.
Єгерська служба. Районні організації з початком повномасштабної російської агресії намагалися утримувати єгерів, платили зарплату до останнього, переводили на часткову ставку, бо розуміли, що єгері – це ключові співробітники Товариства. На сьогодні, без коштів від послуг полювання, переважна більшість райорганізацій не в змозі платити заробітну плату єгерській службі й єгері працюють на громадських засадах.
Голова Рівненської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Ігор Бренич:
– Рівненська обласна організація УТМР продовжує працювати, але, на жаль, війна і економічна криза внесли корективи.
Єгерська служба, особливо та, що працює в польових угіддях, працює на добровільних засадах, адже фінансування у цих райорганізаціях майже немає.
У цьому році, порівняно навіть з минулим, активність охочих сплатити членські внески значно зменшилася. Нас продовжують підтримувати свідомі члени Товариства, серед яких, переважно, мисливці з великим стажем і ті, хто у війську: розуміють, що треба зберегти Товариство, підтримують нас членськими внесками.
На сьогодні таких членів близько 20%. Дещо нас рятують колективні членські внески. Такі колективи з 15–20 мисливців, мають у користуванні лісові угіддя, де є будиночки, ставки… Вони мають невеликі надходження і це нас дещо рятує, допомагаючи виплачувати зарплату єгерю.
Крім цього, заборона полювання призвела до стрімкого росту чисельності хижаків у рази. Можна впевнено стверджувати, що щільність лисиці нині становить до 10 голів на тисячу гектарів. У минулому році, лише за офіційними даними, в області було зареєстровано 30 випадків захворювання на сказ. До війни, до жовтня, зазвичай, фіксувалося 2–3 випадки.
Є й добрі новини. В цьому році, на відміну від минулого, Держпродспоживслужба закупила брикети з пероральною вакциною проти сказу для м’ясоїдних диких тварин. Раніше їх розкидали авіацією, тепер ДПСС просить нас, на добровільних засадах, долучатися до розкладання приманки вручну, бо самі вони не мають на це сил. Ми, звичайно, допомагаємо, залучаємо місцевих мисливців.
Голова Івано-Франківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Михайло Лущак:
– На Франківщині 62 користувачі мисливських угідь. За користувачами – юридичними особами облорганізації УТМР закріплено всього 28% мисливських угідь області. Лісових угідь у нас лише 15%. Тому на Франківщині ми точно не монополісти, хоча розраховують переважно на нас, як на найстарших і найвідповідальніших. Ми, відповідно, робимо все, що в наших силах, але ситуація у мисливській галузі – катастрофічна. Надходжень немає. Коштів вкрай не вистачає. І звідки їм взятись, якщо полювання заборонено, а внески, чисто символічні, заплатило менше 30% наших членів (з 3500 членів 1200). Тому виживаємо нині, переважно, за рахунок фанатів мисливської справи. Бо хто за такі гроші буде працювати? Лише віддані справі люди.
На початку року ми проводили обліки і було встановлено, що щільність лисиці в мисливських угіддях становить близько 20 голів на одну тисячу гектарів. Тобто перевищення норми в 20 разів – це катастрофа.
Люди, які живуть недалеко від мисливських угідь відчули на собі повною мірою лисячу навалу. Хижаки забирають у них всього домашнього птаха. Що вже казати про водно-болотну, польову пернату та хутрову дичину в мисливських угіддях.
Раніше під час жнив від комбайнів, що працювали в полі, розбігалися в різні боки – кабани, козулі, зайці… Тепер – лише лисиці. Живий приклад нещодавно мені розповідав один з комбайнерів. Він за одну зміну жнив нарахував 63 лисиці.
Тож ми сподіваємось, що до грудня нас почують в ОВА і ми будемо мати три найсприятливіші зимові місяці для найефективнішого відстрілу лисиці загоновим методом.
Маємо ще одну проблему – дика свиня. І до війни ми фіксували гибель кабана цілими сім’ями. Кабани здихали сотнями. Ми передавали зразки загиблих тварин на експертизу до ДПСС. У відповідь отримували: «Отруїлись». Можливо. Але якби це був один випадок. Вони продовжуються. На нашу думку, ДПСС не допрацьовує або приховує результати досліджень. Не можемо стверджувати, але, на нашу думку, в області вирує африканська чума свиней.
Голова Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Костянтин Боровик:
– Відсутність конкретної відповіді на виклики воєнного часу стосовно ведення мисливського господарства призвела до того, що користувачі угідь втратили можливість свого фінансування, а значить і можливості виконувати свої зобов’язання.
У даний час Рада оборони області прийняла рішення, в якому дала можливість єгерській службі користувачів мисливських угідь виконувати свої зобов’язання, визначені у статті 33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» без додаткових дозволів, а лише шляхом повідомлення про проведення даних заходів відповідних структур.
Незважаючи на те, що практично всі єгері працюють на громадських засадах, виконуючи планові роботи з біотехнічних заходів, вони приступили до відстрілу лисиці червоної і вже є позитивні наслідки. Ми розуміємо, що саме проведення нами таких заходів дасть можливість підтримувати епізоотичну ситуацію у мисливських угіддях, наданих нам у користування, на безпечному рівні.
Голова Харківської облорганізації УТМР Анатолій Зарецький:
– В області 23 районні організації УТМР. На жаль, сім облорганізацій постраждали під час окупації і бойових дій. Після деокупації, силами Товариства вже вдалося відновити приміщення Шевченківської та Барвінківської районних організацій УТМР. Продовжується відновлення в Балаклійській райорганізації. В Ізюмі, Вовчанську та Дворічному йде підготовка до ремонту і відновлення приміщень, які було розграбовано і зруйновано російськими окупантами.
Три районних голови нашої організацій нині захищають Україну на фронті. Ще один – активно займається волонтерською роботою. Не обійшлося і без втрат. Одного з голів райорганізації під час окупації було викрадено російськими військами і вивезено до РФ, доля його невідома. Усі інші очільники наших райорганізацій намагаються працювати і виконувати обов’язки Товариства перед членами і державою.
Щодо членів нашої обласної організації, то за нашою інформацією, більше 50% з них нині перебуває у лавах Збройних Сил України.
За час повномасштабної війни епізоотична ситуація значно погіршилась. Фіксуються випадки нападів лисиць на свійських тварин і що найжахливіше – на людей. З’явився шакал, якого у нас раніше ніколи не було. У зв’язку з масовою евакуацією населення після повномасштабного вторгнення РФ катастрофічно збільшилася кількість здичавілих котів і собак, які збиваються у зграї та починають господарювати в мисливських угіддях. Те, що вони ласують дичиною – це ще пів біди, але ж вони дісталися до людських трупів, якими були вкриті наші ліси в перші місяці окупації, і спробували людської плоті… Дикі й здичавілі тварини, які через це пройшли – значна загроза для місцевих жителів. Унаслідок цього дика тварина втрачає страх перед людиною і прагне її крові.
З 10 тис. членів, яких ми мали до повномасштабного вторгнення, у цьому році сплатило внески 200 – це 2%.
Але, незважаючи на те, що частина території Харківщини замінована, деякі райони постійно перебувають під обстрілами, а в деяких навіть йдуть запеклі бої, нам вдалося отримати дозвіл у шести районних військових адміністрацій на регулювання хижаків. Ці рейди проводимо силами єгерської служби, залучаючи членів нашого Товариства. Формуємо бригади, інструктуємо і у супроводі поліцейських та військових, які знають куди можна заходити, а куди ні, проводимо рейди.