Кожна пора року чудова по своєму. Ось і зима вступила у свої права. Роздягнула дерева та чагарники від листя, скувала землю морозом і приховала під своєю сніговою ковдрою зелені килими озимини, груди зораного лану, широкі та просторі рівнини полів. Здається, що і саме життя уповільнилося, збавило повсякденний ритм, втратило силу і бадьорість. Але майнуло декілька днів і все живе адаптувалося до холоду та життя завирувало по новому, по зимовому. Люди святкують зимові свята, які триватимуть майже на цілу зиму. Мабуть не без підстав наші предки найбільше святкували саме зимою. А все через те, що у сиву давнину люди в основному займалися ловами та землеробством, це значить полюванням та сільським господарством. Звісно, що зимою, у давно минулі часи, окрім органічного удобрення ґрунту інших сільгоспробіт не проводили, отже був вільний час, який заповнювали святкуванням та полюванням.
У ці давні часи звірини було вдосталь, а мисливців значно менше, а тепер усе навпаки. У наш час, в період техногенного розвитку значно удосконалились способи та засоби ловів, людина задіяна в різноманітних сферах суспільного виробництва і перебуває у повсякденній праці. Відповідно зросло антропогенне навантаження на довкілля, значно зменшилось звірини, деякі види звірів зникли з лиця землі назавжди а ці, що залишились перебувають під значним утиском з боку цивілізації. Допомагаючи звірам, люди охороняли їх та місця їхнього перебування, примножували та відтворювали поголів’я і завдяки цьому багато теперішніх видів вдалося зберегти. Щоби допомогти звірам, потрібно протягом року дбати про них. Створювати для них умови де б вони могли нормально жити, кормитися та розмножуватися. Окремі мисливські види звірів, на яких проводиться інтенсивне полювання, в теперішній час просто необхідно вирощувати у вольєрах та поповнювати угіддя з метою формування репродуктивної повноцінної за віком та статтю популяції. Для цього ведеться мисливське господарство щоб заодно з проведенням біотехнії та інших мисливсько-господарських заходів зберегти, примножити і відтворити, як мисливські, так і інші види звірів в цілому.
Зима мабуть найважча пора року не тільки для звірів та птахів. Перелітні птахи відлітають у вирій, деякі звірі мають сезонні міграції переміщаючись з півночі на південь, з гір в долини, різноманітні плазуни, рептилії, комахи та окремі звірі щоб перезимувати впадають у сплячку. А мисливські господарства допомагають перезимувати звірам та птахам на яких полюють і не тільки. Весною виготовляють нові та ремонтують наявні годівниці та інші біотехнічні споруди. Літом та восени заготовляють, чи купують необхідну кількість та асортимент кормів щоб протягом зимового періоду та в негоду підгодовувати звірів.
У зимовий період необхідно не тільки займатися підгодівлею дичини, а дієво посилити боротьбу з хижаками та порушниками правил полювання. Пізно восени більшість хутрових звірів уже завершили виховання свого потомства і найчастіше ми зустрічаємо молодих лисенят які ще набули потрібних навиків виживання, такі звірі приречені і виживуть тільки ті, які зможуть пристосуватися до сьогодення. Копитні звірі формують стада, в яких панує сувора звірина ієрархія в якій немає місця слабим, хворим чи ветхим, вони також приречені.
Зимуючі в угіддях яструби, шуліки, сови, лисиці, вовки та інші дрібні хижаки починають активно живитися молодими тваринами, птахами та безсилими звірами. Дуже часто хижаки, очікуючи здобичі, чатують поруч підгодовувальних майданчиків, солонців і тимчасових стацій. Якщо хижак не уполює за день птаха, мишу або іншу живність, а особливо птах, він ризикує замерзнути, корм для птахів є джерелом сили, руху, а без цього вони втрачають енергію і їхнє життя згасає. У природи свої жорстокі закони виживання, і щоб вижити, кожній тварині потрібно остерігатися, тільки б не стати поживою для хижака.
За останні роки значно зменшилась чисельність крижнів, нерознів та чирянок а також куріпки і зайців. Це пояснюється, в першу чергу, збільшенням кількості лисиць і інших хижих звірів та птахів, а також лебединих сімей та зміною способу сільськогосподарського виробництва. Якщо розглянути міжвидову боротьбу, тоді потрібно зважити на зростання чисельності лебедя, який особливо сповнений нетерпінням до гусей та качиних видів. Одна лебедина сім’я потребує чималу площу разом з водним плесом, яку ретельно охороняє пара лебедів не даючи оселятися іншим птахам. Крім цього є хижак, тихенький шкідник, який ранньою весною активно полює на коловодних птахів та їхні кладки, це єнотоподібна собака, яку у минулому столітті заселили на наші терени. Цей вид крім шкоди нічого корисного мисливському господарству не приносить і хутро його не цінне і не користується попитом. Також необхідно звернути увагу мисливських колективів на правильність підгодівлі куріпок сірих та зайців у полі. Мало хто робить це правильно, а деякі господарства зовсім цього не роблять.
Загалом цикл робіт в мисливському господарстві взимку зводиться до охорони угідь, проведення біотехнії та сезонного обліку фауни, а також регулювання чисельності хижаків. Охорона угідь взимку вимагає особливої уваги. У цю пору року браконьєри стають хижаками, і їх приваблюють добре організовані мисливські господарства, де звірі концентруються біля підгодовувальних майданчиків, стацій та біля доріг де вони є легкою здобиччю браконьєра. Взимку боротьба з браконьєрством дуже складна, вимагає наявності транспорту, оперативного зв’язку між єгерями і правоохоронними органами для вжиття термінових заходів. Сучасний браконьєр це зовсім не бідна людина, а добре забезпечений і озброєний злочинець в якого є відповідний транспорт, зброя обладнана глушником та приладом нічного бачення або тепловізором, і ціла група прикриття, це і адвокати, і зв’язки в різних державних органах влади та інше. Саме з такими хижаками найважче боротися та охороняти від них державний мисливський фонд. Тільки правильно організована робота єгерської служби спільно з правоохоронними та природоохоронними органами є результативною.
Якщо у мисливському господарстві добре організована робота, то в такому господарстві і звірам вистарчить кормів, і вони зиму перезимують, і охорона державного мисливського фонду на належному рівні.
Головний мисливствознавець Львівського ОУЛМГ В. Бурмас
