Вперше в Україні вчені відстежили переміщення рисі за допомогою GPS-моніторингу

Експерти WWF-Україна спільно з Рівненським природним заповідником вперше отримали детальні дані про просторову структуру території самця рисі євразійської завдяки телеметричному дослідженню. Результати роботи показали, як один з найпотаємніших хижаків українських лісів використовує свою індивідуальну територію в природному та антропогенно зміненому середовищі Українського Полісся. Про це повідомляє WWF-Україна.

Завдяки сучасним технологіям GPS-моніторингу вчені змогли відстежити переміщення тварини та з’ясувати особливості її поведінки. Результати дослідження менеджер проєктів WWF-Україна Роман Черепанин представив на міжнародній науковій конференції Tusnad Eco Bear Conference 2025, яка відбулася 21-24 жовтня в Румунії.

За даними дослідження, річна площа індивідуальної території самця рисі становила в середньому від 181 до 255 квадратних кілометрів, залежно від методу оцінки. Під час шлюбного періоду (періоду розмноження) площа індивідуальної території тварини була меншою — в середньому від 129 до 188 квадратних кілометрів. Натомість у решту періоду площа індивідуальної території була більшою — від 181 до 297 квадратних кілометрів відповідно.

Ці дані надають цінну інформацію про екологію виду, оселищну прив’язаність тварини та сприяють покращенню заходів з управління та збереження популяцій рисі в різних типах ландшафтів. Розуміння того, скільки простору потрібно рисі для нормального життя, допомагає планувати природоохоронні території та коридори між ними.

Рись євразійська внесена до Червоної книги України з 1994 року зі статусом “рідкісний вид”. Вона охороняється Червоним списком МСОП, CITES та Бернською конвенцією. Сьогодні популяція рисі в Україні оцінюється приблизно в 500 особин — понад 400 особин у Карпатах і понад 100 особин на Поліссі.

Рись є важливим індикатором стану лісових екосистем. Як верховий хижак, вона регулює популяції копитних та дрібних ссавців, підтримуючи природний баланс. Однак через скритний спосіб життя та низьку чисельність вивчення цього виду в природних умовах є надзвичайно складним завданням.

Читайте також: Мисливці допомогли вченим відстежити 15-ту балканську рись у Північній Македонії

Моніторингові роботи щодо дослідження рисі євразійської в Україні реалізуються в межах проєкту “Співіснування задля збереження” (СОСО — “Coexistence for Conservation”) за підтримки WWF Польща. Проєкт спрямований на вивчення великих хижаків та розробку практичних рішень для зменшення конфліктів між людиною та дикою природою.

Tusnad Eco Bear Conference — це міжнародний форум, який щорічно проходить у місті Беїле-Тушнад (Румунія) з 2022 року та об’єднує різноманітні погляди, компетенції та досвіди експертів з Європи та за її межами щодо співіснування людини та великих хижаків. Конференція має на меті визначити поточний рівень знань щодо актуальних підходів до збереження та управління популяціями великих хижаків у Європі.

Для мисливської спільноти результати дослідження мають важливе значення, але водночас викликають низку питань щодо раціонального управління природними ресурсами. Розуміння просторових потреб рисі дозволяє краще планувати мисливське господарство, враховуючи присутність цього хижака. Рись полює переважно на козуль та зайців, тому її наявність впливає на динаміку популяцій цих видів. Знання про розміри індивідуальних територій допомагає оцінити, скільки рисей може мешкати в певному регіоні, не конкуруючи одна з одною.

Однак користувачі мисливських угідь опиняються в складній ситуації. З одного боку, популяція рисі зростає, що є позитивним природоохоронним результатом. З іншого боку, популяції козуль та зайців — основних об’єктів полювання — скорочуються під тиском хижацтва. При цьому полювання на рись заборонено через її статус у Червоній книзі, а держава не має ані сил, ані засобів, ані фінансів для предметного вирішення цієї проблеми.

Важливо наголосити: мисливська спільнота не закликає до браконьєрства чи самоуправи. Йдеться виключно про необхідність раціонального, науково обґрунтованого підходу до управління всіма компонентами екосистеми. Потрібен конструктивний діалог між природоохоронцями, науковцями, державними органами та користувачами угідь для вироблення збалансованих рішень.

Європейський досвід показує можливі шляхи вирішення таких конфліктів. У країнах з успішним управлінням популяціями великих хижаків діють комплексні системи: програми наукового моніторингу чисельності та стану популяцій, механізми компенсації збитків користувачам угідь за втрати дичини від хижаків, а в окремих випадках — коли локальна щільність популяції перевищує оптимальну або виникають гострі конфлікти — навіть квотне вилучення окремих особин чи їх переселення до інших регіонів. Усі ці заходи здійснюються під суворим науковим контролем і виключно на основі об’єктивних даних моніторингу.

Саме тому телеметричні дослідження, подібні до того, що проводить WWF-Україна, є настільки важливими. Вони дозволяють отримувати об’єктивні дані про поведінку тварин, їхні переміщення та взаємодію з середовищем, що неможливо зробити іншими методами спостереження за такими скритними видами, як рись. Ці дані мають стати основою для виваженої державної політики щодо управління популяціями як хижаків, так і їхніх жертв, яка враховуватиме як інтереси збереження рідкісних видів, так і реалії ведення мисливського господарства.