29-річний фотограф-аматор Анхель Ідальго з іспанського міста Хаен вперше в історії зміг сфотографувати білу іберійську рись — явище, яке раніше вважалося неможливим для цього виду. Унікальні кадри були зроблені 22 жовтня 2025 року поблизу Хаена після кількох місяців терплячого очікування. Про це повідомляє The Olive Press.
Анхель Ідальго працює на заводі будівельних матеріалів, а у вільний час знімає диких тварин Андалусії. Історія знахідки почалася кілька місяців тому, коли фотограф переглядав записи однієї зі своїх камер для стеження за дикою природою в новій локації.
“У новій місцевості, де я почав стежити кілька місяців тому, під час огляду однієї зі своїх камер для стеження, я побачив щось неймовірне. Відтоді я присвячував цьому весь свій вільний час. Я мав побачити це диво на власні очі”, — розповів Ідальго.
Місяцями спроби сфотографувати рідкісну тварину не приносили результату. За словами фотографа, він багато разів думав здатися. Однак одного ранку, після нічного дощу, під час прогулянки він побачив білу постать, яка, здавалося, “випромінювала власне світло”.
“Коли я побачив білий силует здалеку, який, здавалося, випромінював власне світло, я зрозумів, що настав мій момент. Побачивши вперше ‘білу іберійську рись’ з її білосніжною зимовою шерстю та пронизливими очима, мене паралізувало. Я не міг повірити своїм очам”, — описує він момент зустрічі.
Фахівці з проєкту Lynx, що займається дослідженням і збереженням іберійської рисі, підтвердили: це перший задокументований випадок лейцизму у іберійської рисі в Іспанії. Лейцизм — це генетична особливість, що призводить до часткової відсутності пігментації хутра, на відміну від альбінізму, при якому пігментація відсутня повністю, включно з очима.
“Я відчував себе неймовірно щасливим, що став свідком цього моменту, що зміг побачити цю чудову рись у її природному середовищі існування. Моя зустріч з цією кішкою стала незабутнім спогадом і змусила мене задуматися про важливість природи та її збереження. Сподіваюся, ця довга історія надихне когось цінувати та захищати природну красу навколишнього світу”, — підсумував Анхель Ідальго.
Іберійська рись (Lynx pardinus) — один з найрідкісніших видів диких котів у світі. На початку XXI століття популяція цього виду скоротилася до критичного рівня — менше ніж 100 особин, що поставило іберійську рись на межу зникнення. Завдяки масштабним природоохоронним зусиллям, які включали розведення в неволі, реінтродукцію та створення екологічних коридорів, популяція поступово відновлюється.
За даними проєкту Lynx, станом на 2024 рік популяція іберійської рисі перевищила 2000 особин — вражаючий успіх природоохоронної діяльності. Проте вид все ще перебуває під загрозою через фрагментацію середовища існування, загибель під колесами автомобілів та залежність від єдиного виду здобичі — дикого кролика, чисельність якого коливається через хвороби.
Виявлення білої особини є не лише рідкісним природним явищем, але й додатковим доказом генетичного різноманіття у популяції, що відновлюється. Лейцизм у диких котів зустрічається вкрай рідко і майже ніколи не фіксується у видів, що перебувають під загрозою зникнення через малу чисельність популяції.
Читайте також: Вперше в Україні вчені відстежили переміщення рисі за допомогою GPS-моніторингу
Для природоохоронців це відкриття має подвійне значення. З одного боку, воно демонструє, що популяція іберійської рисі досягла такого рівня, коли в ній можуть з’являтися рідкісні генетичні варіанти. З іншого боку, біла особина може бути більш вразливою в дикій природі через меншу маскувальну здатність.
Фотографії Анхеля Ідальго швидко поширилися в соціальних мережах та природничих виданнях, привернувши увагу світової спільноти до успіхів іспанських природоохоронців. Сам фотограф назвав свою знахідку “білим привидом середземноморського лісу”.
Іберійська рись мешкає виключно на Піренейському півострові, переважно в Іспанії, з невеликою популяцією в Португалії. Це середньокотовий хижак, що спеціалізується на полюванні на диких кроликів, які становлять до 80-90% його раціону. Саме критичне скорочення популяцій кроликів через епідемії міксоматозу та вірусної геморагічної хвороби стало однією з головних причин занепаду рисі.