Американский кокер-спанієль

111

Основна iнформацiя

Назва породи: Американський кокер-спанієль
Країна походження: США
Час зародження породи: XIX століття
Тип: собака-компаньйон
Вага: 10 – 15 кг
Зріст (висота в холці): 35 – 38 см
Тривалість життя: 12 – 15 років
Класифікація МКФ: Група 8, Секція 2, Номер 167
Ціна цуценят американського кокер-спанієля: 70 – 800 $
Найпопулярніші клички: список кличок для американського кокер-спанієля

 Короткий опис породи

Американські кокер-спанієлі відомі й улюблені в Україн і, як і у себе на батьківщині – в США. Спочатку виведені в якості мисливських, вони прекрасно справляються з роллю собаки-компаньйона і показують чудові результати під час спортивних змагань. Добродушні, врівноважені, активні і невеликі за розміром собаки можуть ужитися практично в будь-якій сім’ї, в тому числі в сім’ї з малюками і тваринами. Про очі американських кокер-спанієлів, вираз яких змушує господаря прощати собаці будь-які пустощі, ходять легенди.

Американські кокери – пропорційні, довгошерсті собаки невеликого розміру. Висота їх становить близько 35 см у сук і 38 см у псів. Вага собак складає приблизно 10-15 кг. Голова: пропорційна всьому тілу собаки, череп має округлу форму, з добре помітними надбрівними дугами. Морда: досить широка, ніс (коричневий або чорний) з розвиненими ніздрями, очі дещо мигдалеподібної форми темного кольору, прикус зубів ножицеподібний. Вуха собаки довгі, висячі, низькопоставлені. Шия: довга, м’язиста, без підвісу. Тулуб: лінія міцної спини американських кокерів йде до низу у напрямку до поперекового відділу. Груди глибокі і широкі. Кінцівки: паралельні, прямі, з розвиненими кістками і м’язами. Стегна потужні. Лапи собаки компактні, великі. Хвіст: часто купірується. Шерсть: злегка хвиляста або пряма, в області голови шерсть собаки коротка, на тілі середньої довжини. Прикрашає довга шерсть у американських кокерів на кінцівках, грудях, животі і вухах. Забарвлення: чорний, світло-палевий, коричневий, рудий, чорний з підпалинами, плямистий (білий з плямами інших кольорів – коричневими, чорними, рудими). Тривалість життя: 12-15 років.

1 2 3 4 5 6 7 9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історія походження

Предками сучасних американських кокерів є англійські кокер-спанієлі, чиї предки були схожі за описами довговухі мисливські собаки спекотної Іспанії. І достеменно невідомо, звідки ж взялися такі собаки на Піренейському півострові. Імовірно, вони були ввезені з Малої Азії для мисливців в якості помічників під час полювання на птицю і дрібного звіра. А вже хто і в який час привіз спанієлів до Великобританії – це невідомо. Вважається, що перша згадка про породу (собаках, схожих на англійських спанієлів) датується кінцем 1690-х. Офіційне визнання порода отримала тільки через 150 років, під час виставки собак в англійському Бірмінгемі. Хоча популярність в мисливських колах у англійських кокерів була колосальна. На думу деяких дослідників англійські кокер-спанієлі завозилися на територію сучасної держави США ще в 18 столітті для участі в полюванні, але тоді не йшлося про виведення нової породи. А вже в 19 столітті нащадки кращих представників породи були завезені в Америку планомірно (для роботи селекціонерів), що і послужило поштовхом до створення нової породи собак – американський кокер-спанієль. У 1881 році був створений Американський спанієль-клуб, де займалися проблемами розведення американських кокерів. Зміни, що відбулися від своїх англійських предків, американські спанієлі відрізнялися своїм особливим зовнішнім виглядом: більш густою, довгою і шовковистою шерстю (в порівнянні з англійським кокером), великими очима, яскравим переходом від чола до морди. Американські кокери привернули увагу не тільки мисливців, але й звичайних любителів собак за рахунок своєї веселої вдачі, активності і дружнього ставлення до людей. Стандарт породи був затверджений після Другої Світової війни.

Характер американського кокер-спанієля

Ці собаки відрізняються своїм вродженим інтелектом, почуттям такту по відношенню до власника, дружелюбністю до інших тварин в будинку. Така собака ідеально підійде як для самотньої людини, так і для великої родини. Американському спанієлеві неодмінно потрібно щоденне спілкування з господарем, тому така собака навряд чи підійде для людини, у якої немає жодної зайвої хвилини в перерві від робочих справ. Американські кокери дуже активні і грайливі, люблять тривалі прогулянки і вилазки на природу. Добре уживаються з спокійними, неагресивними кішками і собаками. Обожнюють ігри з дітьми. Непогано навчаються дресируванню.

Утримання та догляд

Завдяки своїм невеликим розмiрам американські спанієлі можуть проживати в міських квартирах. Можливо їх проживання і на свіжому повітрі при наявності обгородженого вольєра із теплою, закритою від протягів будкою, за умови, що ртутний стовп не показує критичних значень. Догляд за густою, розкішною шерстю американських кокерів вимагає певної вправності від господаря. Крім щоденних вичісувань американському спанієлеві знадобляться відвідування триммінг-салону для процедур з укорочення шерсті на мордочці, вухах, шиї і лапах. Невиставкових собак купають у міру забруднення не частіше 1 разу на 2-3 тижні спеціальними засобами (шампунями для довгошерстих собак з використанням бальзаму, гелю або масла після змиву шампуню) за умови, що за станом хутра власник буде пильно стежити (вичісувати, підстригати, оглядати собаку після прогулянок на наявність бруду, травинок, кровососів). Привчати до щітки собаку необхідно з перших днів перебування її в будинку, потім тварина повинна звикнути до необхідності купань і сушки феном (перший час собака може відчувати певний дискомфорт від таких процедур). До речі, майже всі американські кокери обожнюють купання у відкритих водоймах (після солоної води собаку слід викупати в будинку або хоча б сполоснути чистою проточною водою). Довгі вуха американських кокеров під час їжі часто підв’язують щоб уникнути забруднення їжею.

Власник повинен приділяти належну увагу стану очей собаки (вони схильні до інфекцій), стежити за здоров’ям вух, своєчасно проводити профілактику паразитів і вакцинацію. Зайнятій людині за визначенням буде складно забезпечити правильний догляд за американським спанієлем не тільки через тривалі процедури для шерсті, але і від того, що ці собаки вимагають частих і досить довгих прогулянок (від 2 до 3 разів на день не менше години). Кокери надають перевагу активним прогулянкам – біг, ігри з елементами дресирування. Раціон американських кокер-спанієлів не має якихось  особливих тонкощів. Вибір господаря може лягти як на високоякісний виробничий корм, так і приготовлену самостійно їжу (в складі якої має переважати м’ясо, бути присутнім варена риба, каші, овочі, сир).

Дресирування і навчання

Незважаючи на те, що сьогодні американські кокери частіше виступають в якості домашніх друзів людини, а в полюванні віддають перевагу собакам, яким не потрібно такого ретельного догляду за шерстю, проте, навчання і дресирування важливі і необхідні навіть для того улюбленця, який залишає стіни будинку або квартири лише для прогулянки. І починатися навчання американського спанієля повинно з раннього (2-3 місячного) віку. Полягає воно в процесі звикання цуценят до навколишнього світу, людей навколо, інших тварин. Коли цуценя пройде процес соціалізації, господар зможе перейти до дресирування. Вагома перевага американських кокерів полягає в тому, що це досить слухняні собаки, хапають на льоту команди власника.

Американські кокери можуть навчатися господарем або бути довірені досвідченому дресирувальника. Варто розуміти, що для самостійної дресирування собаки будуть потрібні і необхідна площадка, та інвентар, і певні знання в цій галузі. Ці собаки проходять з власником або досвідченим кінологом загальні курси слухняності, загальні курси виховання або ж Загальні курси дресирування. Якщо ж собака купується для полювання на дичину, слід подумати про спеціальне дресирування – досить складний і тривалий процес, що має ряд тонкощів, яким може навчити лише досвідчений мисливець або ж професійний кінолог.

Здоров’я і хвороби

За своєю природою американські кокери не є хворобливими собаками, однак і вони не застраховані від деяких складних захворювань. Найчастішими з хвороб породи вважаються: Синдром Елерса-Данлоса (спадкове захворювання, для якого характерна дисплазія сполучних тканин). Внаслідок захворювання шкіра собаки стає надмірно в’ялою, втрачає свою міцність і легко пошкоджується при механічних (або інших) травмах), дилатаційна кардіоміопатія ( захворювання міокарда, характерне здебільшого для великих собак. Однак серед невеликих собак саме кокер-спанієлі також часто страждають таким недугом), хвороби очей (дисплазія сітківки ока, юшкою кератокон’юнктивіт (синдром сухого ока), катаракта та ін.), запалення вуха (отит), шкірні хвороби (атопія, алергічний дерматит та ін.), гіпотиреоз (ендокринне захворювання, викликане неправильною роботою щитовидної залози), сечокам’яна хвороба (утворення каменів уролитів в сечовому міхурі), епілепсія (захворювання, викликане ураженням головного мозку і нервової системи собаки).

Кілька цікавих фактів

У самій назві породи закладена початкова ідея її створення і розведення, оскільки «кокер» на думку деяких дослідників, походить від англійського слова, в перекладі означає «кулик». Таким чином, було відображено призначення кокер-спанієлів – полювання на болотну, водну і іншу птицю.

Американські кокер-спанієлі (поряд з англійськими кокер і кавалер кінг чарльз спаніелями) традиційно визнаються найкращими собаками для сімей з дітьми. Їх компактний розмір не відіб’ється будь-яким чином на дитину під час ігор, а активність і цікавість дозволять малюкові на протязі тривалого часу грати з собакою. Вони визнаються універсальними – мисливськими, спортивними і просто домашніми вихованцями своїх господарів. З усіма завданнями американські кокери справляються блискуче. Доречі, на відміну від свого прямого предка – англійського кокера, під час формування породи американця було віддано увагу екстер’єру собаки, а не мисливським якостям, що і подарувало світу чудового кокера з сумними і надзвичайно розумними очима.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *