Міжнародна група вчених під керівництвом Університету Кордови провела масштабне дослідження генетичної структури популяцій благородного оленя в Європі. Аналіз геномів 736 особин з 28 популяцій виявив чітку відмінність між оленями з Іберійського півострова та рештою європейських популяцій, про це повідомляє “Los enlaces de la vida”.
Дослідники проаналізували понад 35 тисяч генетичних маркерів у кожного оленя. Результати показали, що популяції з периферійних регіонів Європи – Іспанії, Норвегії та Шотландії – генетично відрізняються від центральноєвропейських. При цьому іберійські олені виявилися найбільш генетично віддаленими.
“Олені Іберійського півострова не змішувалися з іншими популяціями вже близько 20 тисяч років”, – зазначає керівник дослідження Хуан Карранса. Це пояснює унікальні фізичні та поведінкові особливості іспанських оленів, зокрема, їх специфічний рев під час гону.
Вчені також змогли відтворити історію розселення оленів у Європі протягом останніх 70 тисяч років. Виявилося, що найближчими генетичними родичами іберійських оленів є шотландські, хоча географічно ближче розташовані французькі популяції.
Результати дослідження мають важливе значення для розробки стратегій збереження генетичного різноманіття виду. Науковці наголошують на необхідності спеціальних заходів для захисту унікальних периферійних популяцій, особливо двох генетичних ліній іберійських оленів.
Читайте також: Нове дослідження підкреслює роль міжнародного полювання у збереженні природи та сталому розвитку
Це дослідження демонструє, як сучасні методи геномного аналізу дозволяють розкрити складну історію розселення та еволюції видів. Отримані дані допоможуть краще зрозуміти процеси формування біорізноманіття та розробити ефективні заходи його збереження.