Головні вороги рушниці крім стрільби

Для того, щоб зберегти рушницю в повному порядку, треба знати, від яких ворогів її слід оберігати.
Головним і найнебезпечнішим з таких ворогів є іржа, тобто окислення сталі та заліза, що викликається вогкістю. Сирість майже завжди є в повітрі, а повітря проникає в усі щілини і отвори механізму, і тому скрізь може утворити іржу. Іржа, якщо вона з’явилась, прагне роз’їдати метал все далі і далі. Через те, що іржа є той же метал, та ж сталь або залізо, тільки окислені, то, видаляючи іржу, ми тим самим видаляємо частину металу, залишаючи на очищеному місці поглиблену шорсткість. А на такий вже поїденій поверхні легше відкладається всякий бруд, часто теж сира, і легше знову формується іржа. Тому дуже важливо не допускати, щоб вона появлялась.
Іржа – небезпечний ворог не тільки рушниці, але всяких залізних виробів і споруд: дахів, мостів чи кораблів. Інженери вирахували, що в усьому світі щорічно знищується іржею заліза і сталі на сотні мільйонів доларів!
Іншим ворогом рушниці є пилюка. Пилюкою ми називаємо ті дрібні частки різних матеріалів, в тому числі в значній мірі дрібні піщинки, які знаходяться в повітрі. Ці частинки потрапляють в механізми замків і затворів, сідають на гачки стволів і осьові болти колодок, осідають навіть на щітках, ганчірках та інших матеріалах для чищення рушниць. Водночас через те, що деякі з цих частинок дуже тверді, наприклад, кварцові піщинки, то навіть в суміші з жирними мастилами вони при відкриванні та закриванні рушниці, при дії різних частин механізму, при чищенні забрудненим матеріалом потроху дряпають поверхню сталі і рано чи пізно нерівномірно стирають її. А подряпана поверхня набагато легше піддається всякому забрудненню і ржавчині, ніж поверхня, абсолютно не пошкоджена. Тому слід всіляко оберігати рушницю від пилюки та бруду.
Третім ворогом рушниці є поштовхи та удари. Рушниця може бути дуже міцно зроблена але вона зовсім не розрахована на те, щоб ним добивали підранків, щоб на нього опиралися, як на посох, або стукали стволами по дереву або інших предметах. Шийка ложі має всього 10-13 см в обхваті, і зламати її ударом дуже легко. У звичайній дробовій двохстволці стволи в найтоншому їх місці (приблизно третя чверть їх довжини, рахуючи від скарбниці) майже ніколи не мають товщини в 1 мм, а іноді мають всього 2/3 мм і навіть менше. Зрозуміло, що досить дуже легкого ударити стволом по чомусь твердому, щоб заподіяти забоїну, вдавлення ствола. Так само достатньо простого тиску пальцем, щоб погнути чи викривити ствол.
Падіння рушниці не з висоти, а просто поставлена біля стіни, на підлогу, може бути достатньо, щоб лопнула бойова пружина або інша якась загартована частина, або щоб колодка дала непомітну для ока тріщину, яка, однак, згодом може зіпсуватись. Сюди ж відноситься і інше неналежне поводження з рушницею. Наприклад, бойок розрахований на те, що при ударі по ньому курком інший його кінець спирається на пістон патрона. І при клацанні курком даремно нерідко можна надколоти або зовсім переламати бойок або пошкодити пружинку бойка.
Цілком так само заклепування централки з тріском, з підкиданням стволами догори сприяє розхитуванню рушниці. Бували мисливець завжди закриває рушницю обережно, тримаючи лівою рукою стволи, а правою – приклад і звичайно притримуючи пальцем ключ затвору. По закриттю рушниці і по клацанню курками даремно найлегше пізнається людина, яка нічого не розуміє в поводженні з рушницею.
Нарешті, замки рушниці розраховані на те, щоб при спуску їх курок (зовнішній або внутрішній) або ж ударник у що-небудь бився, пройшовши певну частину свого падіння. Тому, якщо вийняти замок з його гнізда і спустити так, то також можна нерідко попсувати його або навіть зовсім порвати ланцюжок замка.
На четвертому місці можна поставити занадто часте і недбале розбирання частин рушниці. При викручуванні і закручуванні гвинтів викрутка, яка сковзнула легко може спотворити головку гвинта і подряпати інші частини. При неакуратному або занадто сильному закручуванні легко можна зірвати нарізку гвинта, виймаючи і вставляючи врізані в дерево ложі замки та інші частини, дуже легко пом’яти або почовгати дерево в місцях підгону і тим полегшити доступ вогкості і пилюці.
Таким чином, завжди, при будь-якому поводженні з рушницею треба пам’ятати, що це – інструмент дуже чутливий, який вимагає обережного і вмілого поводження.
Джерело: книга “Уход за ружьем дробовым и нарезным”, С.А. Бутурлин