На сьогоднішній день Міжгірщину відвідує понад 350-400 тисяч туристів. Частина – гості зі Сходу та Центру України, частина – з-за кордону. Що ж саме приваблює туристів на Міжгірщині? Чим цікавий цей мальовничий куточок і що тут можна побачити, розповідає директор Міжгірского лісового господарства Іван Барна.
На Міжгірщині чудово все: привітні люди, смачна їжа, ліси, заповідні території, мальовничі краєвиди, джерела, стародавні села у горах і найголовніше – власне, озеро.
Люди, які приїжджають сюди, обов’язково хочуть відвідати й скупатися в одному з величних водоспадів «Шипот», побачити Музей історії залізниці «Колочавська вузькоколійка», озеро Синевир.
Крім того, на території краю є унікальний Національний природній парк «Синевир», при якому облаштували єдиний в Україні реабілітаційний центр для бурих ведмедів. Подивитися на ведмежат приїжджають і ті, хто живе далеко від Карпат, та й ті, хто мешкає у сусідньому районі. Цікавим було б для туристів і спостереження за оленями, лисицями, фореллю, яка пливе на нерест, – теоретично це можливо. Лісівникам просто з кожним роком треба більше вкладати сил і коштів у розвиток туризму та рекреації, облаштування туристичних будиночків та оглядових майданчиків. Щільність лісових мешканців у цих місцинах достатньо багата.
Іван Юрійович, що особливо могло б привабити іноземних, та інших туристів?
– Облаштовані рекреаційні пункти, будинки для відпочинку, смачна карпатська кухня, яка є неповторна та неперевершена. Адже турист не їде тільки за відпочинком. Багато хто хоче посмакувати білими грибочками, які виросли в чистих лісах, обсмаженими з цибулькою на домашній лії з сметанкою або форелькою, яка плавала у джерельних струмочках, хреновухою та блінчиками з варенням з яфин або медом. Великим попитом також користуються мінеральні джерела. Туристи приїжджають полікуватися душею і тілом. З кожним роком на Міжгірщині все більше і більше облаштовується чанів, розташованих прямо посеред дикої природи.
Які основні проблеми розвитку туристичної галузі в лісах Міжгірщини?
– Основна проблема, яка є – це відсутність розвинутої логістичної системи. Хоча за останні два роки ремонт доріг нарешті дістався до Міжгірщини. Саме завдяки заслугам губернатора краю Геннадія Москаля дороги стали набагато кращими, але чомусь немає чітко налагодженої системи пасажирських перевезень. Якщо буде зролено дорогу від Студеного до Пилипця, до почнеться потік туристів з Львівщини та Польщі. Хотілося б, щоб Геннадій Геннадійович якомога довше очільником Закарпаття. А якщо потік туристів ще збільшиться, то попитом будуть користуватися також промарновані короткі туристичні маршрути, по яким можна проїхати в будь-яку погоду. Для цього ми будуємо також і лісові дороги. Однак і їх невелика кількість. Не багато є і оглядових майданчиків, переходів і містків. Все це ми плануємо проектувати, будувати та розвивати. При цьому гості хочуть не тільки побачити на спробувати на собі лісові дороги, але й почути історії про ці місця, про лінію Арпада та верховинців, про вівчарів, про флору та фауну, про побут…
Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ