Мисливці оскаржили рішення екоінспекції щодо добутих зайців-русаків

Нещодавно керівник Держ­еконіспекції України пан Мальований сповістив про шокуючий, на його думку, факт – у Романівському районі Житомирської області мисливці добули 239 голів зайця-русака. З них – 88 голів – понад пропускну спроможність угідь, отже – незаконно. На думку пана Мальованого, виключно українські мисливці і дещо браконьєри, винні у зменшенні кількості зайця-русака. Цю заяву очільника Держекоінспекції підхопили чи не всі українські ЗМІ, а також так звані зоозахисники. Про це повідомляє видання ekoinform.com.ua з посиланням на газету “Природа і суспільство”.

Тож чи насправді в Романівському районі Житомирщини популяція зайців зникла? Що криється за цим скандалом, яка реальна ситуація із вухатим в області, а головне хто і як йому загрожує? Щоб з усім цим розібратись, ми звернулись за поясненнями до голови Житомирської обласної ради Українського товариства мисливців і рибалок (УТМР) Павла Лайчука.

– Під час планової перевірки діяльності нашої УТМР працівниками Держекоінспекції у звітних документах були виявлені певні неточності. Пропускна спроможність мисливських угідь Романівської райорганізації УТМР дозволяє добути 150 зайців за сезон. У сезон 2018–2019 рр. мисливцями в угіддях нашої Романівської райорганізації було добуто 130 голів зайця, що зафіксовано в їхньому журналі реєстрації добування дичини. Але якимось дивним чином, вірогідніше, через неуважність, до документів державної звітності № 2 (ТП-мисливство) потрапила цифра 181 добута голова зайця, – пояснив нам керівник Житомирської обласної організації УТМР Павло Лайчук. – Як ви бачите, дійсно, є розбіжність у звітності в 51 голову, але ніяк не у 88. Інспектори Держ­екоінспекції склали протокол про незаконне добування дичини на керівника нашої райорганізації, сума штрафу згідно з яким становить 600 гривень. Однак, протокол склали не в той же день, а за кілька діб. Чому? У мене є на це свої міркування.

Але хотілося б задати ще ряд важливих питань. По-перше, з яких розрахунків керівник Держекоінспекції взяв цифру 88 незаконно добутих зайців? Хто і з яких міркувань поклав таку цифру йому на стіл? Звідки з’явилася цифра у 239 добутих зайців, якщо їх добування офіційно зареєстровано у райорганізації УТМР – 130 голів? Друге, екоінспектори обрахували суму збитку довкіллю за цих вигаданих зайців у суму понад 700 тисяч гривень. Тоді, як сама такса і розмір збитків у 2018–2019 роках була значно меншою.

У свою чергу, ми теж розпочали своє службове розслідування. Попередньо відомо, що всьому причина – людський фактор. Бо керівник райорганізації УТМР людина досвідчена, совісна, але вже похилого віку. Ми не виключаємо ситуації, що він, дійсно, помилився з цифрою, коли подавав держзвітність.

Наші романівські колеги зараз оскаржують протокол екоінспекції у суді. На два судових засідання відповідачі не з’явились. На третьому – 3 серпня, суддя доручив екоінспекторам підняти дані контрольних і відстрільних карток за відповідний мисливський сезон, зробити звірку та надати точні дані кількості добутих зайців і, отже, самим або підтвердити документально, або спростувати закиди про браконьєрство. Наступне засідання суду призначено на 26 серпня. Будемо чекати на його результати і рішення суду.

– Свого часу перед занесенням до Червоної книги лося і байбака, так звані захисники тварин розповсюджували інформацію про «кровожерливих мисливців», які знищили всі популяції цих видів тварин в Україні. То чи не є це перевіркою межі терпіння мисливців тепер відносно зайця, щоб його теж «поховати» на сторінках цієї книги?

– Ситуація викликає дуже неоднозначні відчуття. Бо на мисливців, мисливські господарства, Товариство в цілому, йде шалений тиск від окремих відомств до так званих зоо­захисників, які звинувачують нас чи не в усіх бідах та проблемах. Повідомлення про зайців, одне з таких звинувачень, що штучно розкручується. Я дуже добре знаю ситуацію із лосем та байбаком. Як поливали брудом лісове господарство, що опікується сотнями тисяч гектарів лісових угідь. УТМР є користувачем сотень тисяч гектарів полів, луків, водно-болотяних угідь. Ми ведемо на них господарську роботу, охороняємо дичину. Може, УТМР є кісткою у горлянці багатьом «діячам», які під приводом «захисту фауни» просто воліють «віджати» у простих українців собі найкращі українські поля, озера, луки, болота?

– Пане Павле, розкажіть, будь ласка, про реальну ситуацію з поголів’ям зайця-русака на Житомирщині.

– Популяція зайця-русака в угіддях УТМР Житомирщини стабільна. За офіційними даними цьогорічної таксації, у нас нараховується 13 172 особини. Впродовж мисливського сезону 2020–2021 рр. офіційно в області було добуто близько 1300 зайців, що відповідає нормам. То де ж тут «кровожерливі охотніки», які ладні вбити останнього зайця? Абсурд! У тому ж Романівському УТМР популяція зайця теж стала вже багато років.

– Водночас, заєць дуже уразливий до багатьох негативних чинників.

– Хто знає скільки малечі й дорослих звірів і птахів гине під час жнив, коли поля викошують «під нуль» суперсучасні комбайни, що рухаються на швидкості 60 кілометрів за годину? Вони збирають врожай не з центру до країв поля, як це роблять у цивілізованому світі, а часто навпаки, не залишаючи шансу на виживання жодній тварині. У ЄС аграрії лишають під час сіль­госпробіт так звані «живі острівці». А у нас? Ми зустрічаємось із фермерами, розповідаємо, просимо, пояснюємо. Хтось реагує адекватно, а хтось вказує усім відомий шлях. Ми не маємо там жодних прав та повноважень. Але де ж шановні контрольні органи, які мають за цим слідкувати?

Який звір чи птах виживе у полі, де вносять до тонни добрив на гектар? Не сертифікованих європейських добрив, а дешевих китайських. А кроплення полів із літаків чи вертольотів, що теж, до речі, вже заборонено у ЄС. Розпиляють над усім полем, а не точково у ґрунт. Недаремно заєць тікає зараз із розораних полів, що политі гербіцидами, до сіл та околиць міст.

Україна найрозораніша країна Європи. Де сховатись зайцю, якщо у багатьох районах Житомирщини розорюють й прибережні захисні смуги річок та озер, що туди кіньми не дістанешся. До речі, розорювання захисних смуг тягне за собою ще й іншу біду – знищення природного фільтру – шару піску, що має поглинати у себе всі чужорідні речовини перед потраплянням їх до річок та озер. За його відсутності всі ці речовини потрапляють у воду і їх п’ють дикі й свійські тварини.

У коментарях під повідомленням чимало дописувачів звернули увагу на ігнорування справжніх проблем зменшення чисельності диких тварин. Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь теж офіційно звернулась до голови Держекоінспекції за роз’ясненням ряду неточностей. Ось витяги з відкритого листа:

1. Згідно з Законом України «Про мисливське господарство та полювання» у ст. 1 термін «пропускна спроможність мисливських угідь» виключена змінами до нього від 21.01.2010 № 1827-VI (1827-17). Не визначено цей термін і у «Порядку проведення упорядкування мисливських угідь», затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 21.06.2001 № 56.
2. Пропускну спроможність, зазвичай, затверджують щорічно для певних мисливських угідь, керуючись вимогами ст. 27 і 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Але, навіть реалізовуючи кількість дозволів на добування (відстрільних карток), користувачі мисливських угідь вимагають від мисливців обов’язкового узгодження із користувачами мисливських угідь дати та місця виходу на полювання, останні ж дозволяють чи забороняють такий вихід, керуючись своїми відомостями про наповнен­ня та пропускну спроможність зазначених угідь.
3. Окрім того, у абзаці третьому частини першої ст. 20 вищезазначеного Закону заборонено полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму, а абзац четвертий частини другої ст. 42 цього Закону встановлює відповідальність за перевищення лімітів та норм спеціального використання мисливських тварин.

У випадку, який ми розглядаємо, відсутні докази, що підтверджують перевищення норм добування. Таким чином для того, щоб довести перевищення норми добування, за яке безумовно можна притягнути порушника до відповідальності, необхідно, на нашу думку, як мінімум, виявити його у мисливських угіддях під час полювання із перевищенням норми добування, а не приходити із перевіркою до підрозділу Державної статистичної служби України та шукати там помилки у статистичних даних, за порушення яких винного має притягати до відповідальності саме Держстат.

Детальніше з відкритим листом Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь можна ознайомитись за посиланням: https://cutt.ly/fQvQCVm