Ножі із мозаїчного дамаску

Цей блог про ножі, зроблені за технологією «мозаїчний дамаск». Скажу одразу – це не реклама, просто блукав просторами Інтернету і побачив цю красу.
Порився, пошукав і знайшов цікаву інформацію, думаю читачам Криниця мисливця також буде цікаво її почитати.
В інформації, яку я знайшов, зазначається, що фахівців, які могли б виготовити справжній ніж за технологією мозаїчний дамаск дуже мало. Але популярність до цієї справи зростає тож з часом людей, які прагнутимуть опанувати цю технологію стане більше.
Що ж це за екзотика така, мозаїчний дамаск?
Якщо дивитись на технологічну основу виготовлення, то здається все просто і зрозуміло. Дамаську сталь виготовляють методом багаторазового ковальського зварювання пластин, які відрізняються одна від одної своїм хімічним складом, а після травлення – і кольором.
Виготовляють «мозаїку» також методом ковальського зварювання різнокольорових сталей – це метод дуже древній.
В давнину при виготовленні високоякісного дамаску зварювали не тільки стопку плоских пластин, а також пучок тонких прутів або дротів. В результаті отримували метал з візерунком, що складається не з пластинок-шарів, а з прутків-волокон.
Такий крупновлокнистий метал і став основою для «мозаїчного» дамаску.
Щоб отримати візерунок-мозаїку, потрібно розташувати різнорідні прути в пучку не абияк, а в певному порядку. Тоді після ковальського зварювання на поперечному зрізі утвориться сталева мозаїчна картинка.
За словами фахівців, найбільш простий у виготовленні візерунок утворюється при наборі блоку з прутів і пластин прямокутного поперечного зрізу. Наприклад, візерунки типу «шахівниця» і «хрестовий». Того ж рівня складності «сітчаста» мозаїка. Її отримують в результаті зварювання брикету безлічі сталевих прутів квадратного поперечного зрізу з прокладеними між ними тонкими пластинками контрастного металу.
Більш трудомістким є виготовлення блоку з орнаментом у вигляді букв, багатопроменевих зірок. Наприклад, східні майстри, які виготовляли рушниці, полюбляли візерунок у вигляді зрізу лимона або рулету, а їхні європейські колеги навіть спромагалися зробити на стволах із «шрифтового» дамаску написи, які непогано читаються. Такий візерунок створювався з використанням спеціального оправлення і підкладок. Без цього пучок різнорідних волокон розповзався б при оковці.
Ще більш складною технікою, яка застосовується сучасними майстрами, є зварювання блоків мозаїки з реалістичними фігурами людей або тварин. Для цього застосовуються бруски металу, в яких електроерозійним способом зроблені наскрізні фігурні вирізи. У ці бруски, майстри встановили матриці, відповідно вирізам фігурки-вкладиші з іншого, контрастного металу.
За іншим варіантом, як матриця-наповнювач використовується дрібний металевий порошок заліза, сталі або нікелю, засипаний в тонкостінний контейнер. У цей контейнер поміщають прути складного перетину із зачищеною поверхнею або зігнуті зі стрічок і пластин фігури будь-якої конфігурації. Наприклад, у вигляді бутонів квітів, фігур людей або тварин. Елементи-вкладиші можуть також виготовлятися методом електроерозійного різання тонким дротом. Засипавши ці композиції порошком і герметично закривши контейнер, його нагрівають до зварювальної температури і акуратно проковують з 4-х сторін.
Першовідкривач сучасних способів виготовлення мозаїчного дамаску Стівен Шварцер. Стівен у 1993 році викував мозаїчний пакет для свого ножа «Мрія мисливця» – кував його, з перервами, шість місяців. Протягом цього часу пан Шварцер розкував брусок діаметром 130 міліметрів зі вставленою в нього багатоелементною фігуркою мисливця. Ріст фігурки з 40 міліметрів зменшився до 12. Таким чином його можна було вварити в клинок ножа. Майстерність Стівена Шварцера полягає в тому, що у фігури мисливця можна розглянути навіть підбори на чоботях і, що найцікавіше, після всіх деформацій при зварюванні і проковці ствол у рушниці залишився прямим.
Після акуратного зварювання і проковки вихідного блоку зі складним візерунком ще не обхідно викувати з дамаску клинок. Однак тут, кажуть майстри, є проблема. Неоднорідна, із крупним узором мозаїка не має гарних ріжучих властивостей. Для того аби зробити ніж придатним не тільки для того щоб демонструвати його друзям, але він виконував спою основну функцію: різав, майстри оснащують його лезом із багатошарового дамаску, а для міцності іноді наварюють і в’язкий обух.
Для того, щоб узор мозаїки було видно на бічних поверхнях клинка. Майстри застосовують три основних способи проявлення візерунка мозаїчного дамаску. В результаті виходить кручена, розгорнута і торцева мозаїка.
«Кручена» мозаїка фактично є різновидом «турецького» дамаску. «Крученою» мозаїкою дамаск назвали тому, що його отримують шляхом скручування тонких прутів зі складними візерунками, які для зварювання складаються у вузьку високу стопку. Як правило, в клинку мозаїчна основа складається із 3-5 зварених в єдино туго закручених прутів. Аби клинок вийшов більш стійкішим при згині ці прути закручують в різні боки – за годинниковою стрілкою і проти. Після шліфування на поверхні клинка проявляються фігури. Чим глибше зашліфована площина клинка, тим повніше і чіткіше розкривається візерунок.
«Розгорнута» мозаїка ґрунтується на цьому ж принципі «розтину». На заготовці клинка з двох сторін, зі зміщенням на півкроку, роблять кілька глибоких (приблизно на половину товщини) V-образних надрізів, а потім розтягують її в гарячому стані як гармошку, немов розгортаючи топографічну карту або паперове віяло з орнаментом. Надрізи роблять кутовими, щоб полегшити розгортання заготовки і щоб вона не обірвалася вздовж волокон. Чіткість і ступінь прояву первинного візерунка залежить від глибини і величини нарізів, а також від подальшої деформації.
У «торцевої» мозаїки візерунок спотворюється в найменшій мірі. Для виготовлення клинка з торця (звідси і назва) готового візерункового блоку поперек волокон зрізують візерункові пластинки, до яких потім або приварюють лезо і обух, або наварюють їх з двох сторін на пластину з металу для леза.