Остап Вишня: Браконьєр – ганьба мисливського братства

Серед широкого загалу мисливців, які з повагою ставляться до природи та дотримуються правил полювання, на жаль, трапляються і такі, кого можна назвати не інакше як браконьєри. Це люди, для яких полювання – не благородне заняття і спосіб єднання з природою, а можливість задовольнити свої егоїстичні інстинкти, нехтуючи законом та етичними нормами.

У своєму гумористичному творі “Дика коза” Остап Вишня яскраво змальовує образ типового браконьєра. Зовні він може виглядати як звичайна людина, але очі його хитрі та бігають, а замість серця – лише “торбочка з м’язів”, що калатається від страху бути спійманим. Для нього не існує ні заборон на відстріл диких кіз (ред. – козуль), ні жалю до вбитих тварин.

Читайте твір Остапа Вишні “Дика коза” повністю

Письменник із сарказмом описує випадок, коли компанія мисливців намагалася вистежити браконьєра, який застрелив дику козу. Хитрий браконьєр зумів так заховати тушу тварини, що навіть ретельні пошуки в його домі не дали результатів. Лише обіцянка не видавати його змусила зловмисника зізнатися – він заховав козу в колисці, де її годувала грудьми дружина браконьєра.

Цей гротескний приклад демонструє, наскільки винахідливими та безпринципними можуть бути браконьєри у своєму прагненні уникнути відповідальності. Але разом з тим, Остап Вишня наголошує, що боротьба з браконьєрством можлива і необхідна. Суворе покарання здатне відбити бажання полювати незаконно, як це сталося з героєм оповідання Максимом, якого засудили до трьох років ув’язнення за відстріл дикої кози.

Твір Остапа Вишні не лише викриває огидну природу браконьєрства, але й закликає до дбайливого ставлення до тваринного світу. Дика коза постає благородною і прекрасною твариною, на яку можна полювати лише у визначений час і за спеціальним дозволом. А справжній мисливець має твердо знати правила і ніколи не переступати межу закону та людяності. Тільки так можна зберегти диких тварин для прийдешніх поколінь та отримувати насолоду від єднання з природою.