Полювання з ловчими птахами у Фландрії: день наодинці з природою

У недавній публікації на порталі Hubertus Vereniging Vlaanderen бельгійський мисливець Крістоф Рутсерт поділився своїми яскравими враженнями від спільного полювання з досвідченими соколярами та їхніми ловчими птахами.

Автор: Крістоф Рутсерт

26 листопада 2023 року я пережив полювальний досвід, який назавжди змінив моє ставлення до мисливства з ловчими птахами. Як мисливець, я відкрив свої угіддя для декількох досвідчених соколярів та їхніх вражаючих пернатих напарників: орлана-білохвоста та двох яструбів.

Цей незвичайний день не тільки збільшив мою повагу до мистецтва соколиного полювання, але й розвіяв деякі усталені міфи стосовно полювання з хижими птахами. Недарма ж ЮНЕСКО визнало “мистецтво соколиного полювання” нематеріальною світовою спадщиною.

Повага до “повітряних сил”

Один з поширених міфів про ловчих птахів полягає в тому, ніби вони просто безцільно ширяють у повітрі у пошуках здобичі. Насправді все зовсім не так. Соколярі, яких я запросив, тримали своїх хижих птахів на рукавиці весь день аж до моменту, коли випускали їх на конкретну заздалегідь обрану дичину. Це схоже на те, як мисливець з рушницею обирає потенційну жертву і вирішує, чи варто стріляти за певних обставин.

Полювання проводилося за участі трьох пернатих хижаків: величного орлана-білохвоста та двох спритних яструбів. Орлан важив майже 5 кг, і соколяр весь день тримав його на руці, за що, я певен, доведеться потім відвідати фізіотерапевта.

Політ цих птахів – орла з його величною зверхністю та стрімких маневрених яструбів – був неймовірним видовищем. Хоча ми в основному полювали на зайців, ловчі птахи жодного з них так і не зловили. “Спіймати” в даному контексті означає здатність хижака атакувати і вхопити здобич своїми пазурами. Проте лискуча швидкість та маневреність пернатих мисливців цього разу не змогли переграти заячу вертлявість.

І лисиця втекла

Цікаво, що навіть лисиця встигла швидко втекти від переслідування стрімким орланом. А втім, цей конкретний білохвіст, якому вже майже 10 років, за своє життя вполював за кордоном кілька лисиць та близько 30 козуль. Можна сказати, що він “спеціалізується” якраз на цих тварин.

Що зробило цей досвід таким особливим, так це не тільки сам процес полювання як видовище, але й наголос соколярів на етичності та гуманності. Було видно, як вони люблять і доглядають своїх птахів. Коли один з яструбів невдало врізався в огорожу кінного загону неподалік, його власник одразу кинувся до пораненого птаха з тією ж турботою та занепокоєнням, з якою я ставлюсь до власної дитини після падіння з велосипеда.

Справді, етика та повага до природи й дикої фауни залишалися пріоритетом увесь день.

Мистецтво взаємодії людини та хижого птаха

Хоч жодного зайця й не було спіймано, дивовижним було спостерігати за злагодженою співпрацею соколярів та їхніх пернатих напарників. Це вкотре довело, що ця давня традиція не лише екологічна та гуманна, а й являє взірець партнерської взаємодії людини з тваринним світом.

Я радий, що зміг пережити цей день, і маю намір зробити такі заходи щорічною традицією. Це був шанс не тільки відчути справжнє полювання, але й насолодитися красою природи та віднайти глибший зв’язок з багатовіковим мистецтвом соколиного полювання.

Закликаю всіх відкрити та оцінити цей унікальний різновид мисливства, де повага до фауни та етичні цінності стоять понад усе. Запросити соколяра чи двох на спільне полювання – це гарантовано незабутні враження. І мисливці, і природоохоронці, і навіть противники полювання загалом зможуть оцінити та поважати цю багатовікову традицію.

Адже врешті-решт, сам процес завжди цікавіший за результат!