Лена Гаріна, українка, яка працює помічником єгеря в мисливському угідді Оденвальд у Німеччині, поділилася цікавими деталями про місцеві мисливські звичаї, мисливську кухню у своєму дописі на Facebook та в особистому повідомленні редакції.
За її словами, в Оденвальді існує традиція святкового полювання на козуль, яке починається 1 травня. У цей день мисливці вирушають на світанку за здобиччю, а потім збираються разом, аби привітати успішних мисливців та разом посмакувати стравами з мʼяса козулі.
Проте полювання має свої суворі правила. – Добувати можна, по правилам Німеччини, усіх цапків (самців козулі). На однорічних самок також дозволено полювати. Але… У нас є план по добуванню та свої доповнення до загальних правил. І краще полювати на слабких, ніж великих та дужих з гарним генофондом. Це наша мораль – не гнатися за трофеями, – зауважує Лена.
Лена розповіла, що місцеві мисливці часто є нащадками цілих династій, які передають своє ремесло з покоління в покоління. Про це свідчать і характерні прізвища на кшталт Waldmann (“лісова людина”) або Jäger (“мисливець”). Проте німці зізнаються, що в сучасних умовах стає дедалі важче зберігати ці давні традиції.
Цікаво, що українка не лише переймає німецькі звичаї, а й ділиться своєю культурою. Лена частувала місцевих мисливців борщем з м’ясом кабана, який прийшовся їм дуже до смаку. Такий культурний обмін збагачує обидві сторони і допомагає знаходити спільну мову.
Розповідь Лени Гаріної дозволяє поглянути на життя німецьких мисливців зсередини і відкрити для себе унікальні традиції, які ревно зберігаються в окремих регіонах. Водночас її досвід показує, що любов до природи та шляхетне ремесло єгеря здатні об’єднувати людей з різних країн.