Vasyl Eger: Ентузіасти вже більше 5 років займаються відродженням першої, і поки що єдиної, української мисливської породи собак – карпатський гончак. Для прихильників цієї породи функціонує форум «Український карпатський гончак».
Достоїнства карпатського гончака вже давно оцінили мисливці Закарпатської, Івано-Франківської, Хмельницької, Львівської та інших областей, в основному карпатського регіону. Карпатський гірський гончак мобільний, злобний до звіра, легко апортує дрібну дичину, добре гонить лунким голосом підранків, а також подає голос над забитим звіром. Він відверто береться за роботу, легкий на ходу. Лагідний та відданий господарю, дуже недовірливий до чужих, що зменшує можливість його викрадення.
Ззовні карпатський гончак нагадує звичайного гончака і відрізняється лише ростом, мастю, заокругленими вухами тощо. Масть в основному чорна. Лише надбрівні дуги, морда, нижня частина шиї і ноги руді або темно-жовті. Допускаюся білі цятки на лобі, грудях, лапах та кінці хвоста.
Цікавий сюжет про українського карпатського гончака, в 2013 році зняла Телекомпанія «М-студіо».
Зокрема в інформації йдеться, на Хустщині, в селі Нанково, проживає мисливець-собаківник, який надає перевагу лише одній породі псів – українському карпатському гончаку або як його ще називають «карпатцю». Каже, без цього собаки полювання не уявляє.
Більше у сюжеті телеканалу «М-студіо»
Регіон походження Українського гірського гончака – Українські Карпати (Лемківщина, Бойківщина, Гуцульщина і Буковина). З давніх давен українські горяни використовували цих чорно-підпалих собак на полюваннях в тяжких умовах гірської місцевості на небезпечного звіра. І тому намагалися від покоління до покоління формувати, розвивати й підтримувати в собаках цієї породи якості, що мають особливе значення для полювань у горах. Це й зумовило неабияку витривалість, сміливість і здатність УГГ добре орієнтуватися в гущавині порослих тереном гірських схилів. Сьогодні вирізняють УГГ двох типів, які зараховуються до однієї породи, все ж мають відмінність між собою за зростом та темпераментом.
Український гірський гончак (великий)
Український гірський гончак — собака міцного типу конституції. Висота в холці у псів 55 — 65 см., у сук 52 — 62 см.
Масть. Чорна з різко виділеними рудими підпалинами на морді, надбрівних дугах, грудях, внутрішній і зовнішній стороні кінцівок, на пальцях, на нижній стороні хвоста до 1/3 або 1/2 його довжини. Трапляються і не є недоліком малі білі плями на лапах, грудях, лобі, на кінці хвоста.
Шерсть. На голові, ногах і вухах коротка шовковиста, на решті тіла довша, жорстка, щільно прилягає до тіла. Добре розвинуте підшерстя.
Шкіра, м’язи, кістяк. Шкіра щільна, еластична, без зморшок. Мускулатура суха, добре розвинута. Кістяк міцний.
Голова. Клиноподібна, пропорційна, невелика, суха. Черепна коробка довжиною дорівнює довжині морди, потиличний виступ виражений слабо. Перехід від лоба до морди плавний. Мочка носа чорна, широка, розкрита. Губи м’ясисті, добре прикривають зуби, без брилів.
Очі. Темно-карі, середньої величини, з косим прорізом вік, білок ока прихований, краї повік темні.
Вуха. Тонкі, закруглені, висячі в формі трикутника, середньої величини, переднім краєм прилягають до голови, посаджені трохи вище лінії очей.
Зуби та прикус. Зуби міцні, рівні, білі, прикус ножицеподібний.
Шия. Середньої довжини, м’язиста, досить груба, в розрізі овальна.
Груди. Широкі, глибокі, ребра спущені до ліктів і нижче.
Живіт. Піднятий вище лінії грудей.
Спина. Пряма, м’язиста.
Круп. Широкий, трохи похилий.
Передні кінцівки. Прямі, сухі, костисті і м’язисті. При огляді спереду прямі й паралельні. Відстань від ліктів до кінця лап дорівнює половині висоти собаки в холці. Розріз передпліччя овальний, лікті завернуті назад.
Задні кінцівки. Сухі, костисті, м’язисті. При огляді ззаду — прямі й паралельні.
Кути з’єднань скакальних суглобів добре виражені.
Лапи. Овальної, або круглої форми, пальці стиснуті, кігті чорні, спрямовані в землю.
Хвіст. Шаблеподібний, в основі товстий, до кінця тонкий (морквою). Довжина хвоста – до скакального суглоба. В стані спокою опущений і вигнутий шаблеподібно, в збудженні піднятий дещо вище лінії спини.
Український гірський гончак (малий)
Український гірський гончак — собака сухого та міцного типу конституції. Висота в холці у псів 44 — 52 см., у сук 42 — 50 см.
Масть. Чорна або руда з різко виділеними рудими або жовтими підпалинами на морді, надбрівних дугах, грудях, внутрішній і зовнішній стороні кінцівок, на пальцях, на нижній стороні хвоста до 1/3 або 1/2 його довжини. Трапляються і не є недоліком малі білі плями на лапах, грудях, лобі, на кінці хвоста.
Шерсть. На голові, ногах і вухах коротка шовковиста, на решті тіла довша, жорстка, щільно прилягає до тіла. Добре розвинуте підшерстя.
Шкіра, м’язи, кістяк. Шкіра щільна, еластична,без зморшок. Мускулатура суха, добре розвинута. Кістяк міцний.
Голова. Клиноподібна, пропорційна, невелика, суха. Черепна коробка за довжиною дорівнює морді, потиличний виступ виражений слабо. Перехід від лоба до морди плавний. Мочка носа чорна, широка, розкрита. Губи м’ясисті, добре прикривають зуби, без брилів.
Очі. Темно-карі, середньої величини, з косим прорізом вік, білок ока прихований, краї повік темні.
Вуха. Тонкі, заокруглені, висячі, у формі трикутника, середньої величини, переднім краєм прилягають до голови, посаджені трохи вище лінії очей.
Зуби та прикус. Зуби міцні, рівні, білі, прикус ножицеподібний.
Шия. Середньої довжини, м’язиста, досить груба, в розрізі овальна.
Груди. Широкі, глибокі, ребра спущені до ліктів і нижче.
Живіт. Піднятий вище лінії грудей.
Спина. Пряма, м’язиста.
Круп. Широкий, трохи похилий.
Передні кінцівки. Прямі, сухі, костисті і м’язисті. При огляді з переду прямі і паралельні. Відстань від ліктів до кінця лап дорівнює половині висоти собаки в холці. Розріз передпліччя овальний, лікті завернуті назад.
Задні кінцівки. Сухі, костисті, м’язисті. При огляді ззаду — прямі й паралельні.
Кути з’єднань скакальних суглобів добре виражені.
Лапи. Овальної, або круглої форми, пальці стиснуті, кігті чорні, спрямовані в землю.
Хвіст. Шаблеподібний, в основі товстий, до кінця тонкий (морквою). Довжина хвоста – до скакального суглоба. В стані спокою опущений і вигнутий шаблеподібно, в збудженні піднятий дещо вище лінії спини.
Джерела: fmsu.org, ohotnuk.blogspot.com, Телекомпанія М-студіо.
