Від кохання сліпне і глухне – про рідкісного птаха, який живе у волинських лісах

Про це йдеться у публікації видання Голос України, повідомляє прес-служба Волинського ОУЛМГ.
Волинь – одна з небагатьох областей, де ще й досі збереглися релікти льодовикового періоду, найбільші птахи з родини тетеруків — глухарі. Сьогодні цих рідкісних птахів в області можна нарахувати близько сотні.
Цей рідкісний для України птах належить до ряду куроподібних, а ще в ближчому родичанні для значно більш поширених на нашому Західному Поліссі тетеруків. Отже, глухар цілком законно може вважати 2017-й своїм роком.
Лісове урочище «Сузанка», що в Маневицькому районі, свою назву отримало від імені варшавської красуні Сюзанни, яка щовесни у міжвоєнні роки приїздила сюди, аби помилуватися танцями на токовищах закоханих глухарів.
Цей великий, завбільшки з індика птах (на фото), зі своїм розпущеним віялом барвистим хвостом чимось нагадує павича, а його тенькання і точіння хоч і не зачаровувало красою співу, але хвилювало уяву молодої панни, дарувало втіху від спілкування з дикою природою.
Навіть тоді мало хто міг похвастатися, що чув спів глухаря, нині ж це стало справжньою екзотикою.
На щастя, і сьогодні глухарі не покинули «Сузанку», щоправда, їх кількість за останні десятиріччя значно скоротилася.
Директор Черемського природного заповідника, до складу якого входить це лісове урочище, Степан Пащук каже, що однією з причин вимирання птахів стало зростання поголів’я диких кабанів і лисиць, які нищать молодь глухарів.
Самці і самки глухарів живуть окремо і зустрічаються лише під час шлюбних ігрищ. Ранньою весною самці збираються групами на одних і тих самих випробуваних роками токовищах. Вигляд їх не може не приваблювати самок: розпущені віялом хвости, напіврозправлені величезні крила, витягнуті вперед шиї зі скуйовдженим пір’ям, закочені очі… Розпочинають свій спів вони ще до сходу сонця.
Глухоту лісового півня орнітологи пояснюють тим, що під час точіння особлива складка, що розташована у нього в слуховому каналі, наливається кров’ю, закриваючи його. Щойно сходить сонце, глухар починає розганяти своїх конкурентів. Часом ця боротьба закінчується кривавими бійками, а подекуди має і фатальні наслідки. Самки спостерігають за цим із дерев, а потім обирають для парування переможців. Вони ж беруть на себе всі клопоти про майбутніх пташенят.
Як розповів колишній головний мисливознавець обласного управління лісового і мисливського господарства (1968-2005 роки), а нині пенсіонер, Орест Король, поголів’я глухарів на Волині в 1970-х роках становило трохи більше 200 голів.
Сьогодні цих рідкісних птахів, за інформацією завідуючого сектором мисливського господарства ВОУЛМ Руслана Люшука, в області налічується приблизно сто. Глухарів можна побачити на території Городоцького, Маневицького, Колківського держлісгоспів.