Від мисливствознавця до воїна: історія Андрія Зіняка, який відстоює незалежність України

Сьогодні, 11 березня 2025 року, Андрію Зіняку, інженеру-мисливствознавцю, а нині захиснику України, виповнюється 32 роки. Його історія — це шлях патріота, який у найважчий для країни час тимчасово залишив свою професію, щоб стати на захист Батьківщини. Про це повідомляє Дзвиняцька територіальна громада.

Народжений 11 березня 1993 року, Андрій з дитинства виховувався в патріотичному дусі. Навчаючись у Міжгірській гімназії та Росільнянському ліцеї, хлопець активно цікавився історією рідного краю, був членом туристично-краєзнавчого гуртка «Чорний ліс».

“Батько передав йому патріотичний дух, тому Андрій завжди дбав про історичні місця пам’яті, зокрема допомагав облаштовувати могили воїнів УПА”, — зазначається в повідомленні громади.

Здобувши освіту в Національному лісотехнічному університеті у Львові, Андрій працював інженером-мисливствознавцем у Солотвинському лісгоспі. Однак Революція Гідності 2014 року стала переломним моментом у його житті — він став активним учасником протестів, а в 2015 році долучився до будівництва фортифікаційних споруд на Бахмутському напрямку.

Коли почалося повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, Андрій Зіняк без вагань тимчасово залишив мисливське господарство “Космечара” та разом із братом Іваном приєднався до Територіальної оборони.

“Нажаль наші люди не те щоб залишитись осторонь, нищать та розкрадають майно господарства, та незаконно вбивають звірів. Два єгери загинули, та один отримав поранення і ніхто не замислюється якою ціною нам дається воля”, — із сумом відзначають у територіальній громаді.

Читайте також: 100 тисяч мисливців у складі ЗСУ визволяють Україну від окупантів

З 3 травня 2022 року брати Зіняки вже були на передовій у складі розвідувального взводу. Спочатку воювали на Чернігівщині, згодом брали участь у складних бойових операціях, зокрема в ліквідації вишки “Гренадер” на території Росії. Пізніше їхній шлях проліг через Бахмут, Авдіївку та Роботине — найгарячіші точки фронту.

“Багато чого змінилося після того, як прийняв присягу. Друзі пізнаються в біді – і я знайшов тут багато щирих, вірних, надійних побратимів. Але також розчарувався у багатьох людях, бо для них немає війни. Вони просто чекають, що військові прийдуть і наведуть порядок, а самі нічого не роблять”, — цитує Андрія Дзвиняцька громада.

Після перемоги Андрій мріє повернутися додому, бути поряд із сім’єю та займатися фермерством та мисливським господарством. Але на даний час він і його побратими продовжують захищати Україну, щоб ця мрія стала реальністю.