Вісімнадцять годівниць і не лише з сіном… Підгодівля дичини в розпалі
Біла ковдра накрила всю зелену кормову базу – і траву, і листя, і ожинник…
Та світ не без добрих людей, і подібні проблеми не звалюються на працівників лісу, як сніг на голову. Ще за місяць до настання зими, тобто з 1 листопада і далі впродовж ста днів, а при потребі й довше, вони підгодовують тварин.
У Лешнівському лісництві Бродівського лісгоспу згідно з планом (за кількістю диких тварин) цього року заготували 3, 1 тонни сіна, 2 – вівса, 4, 5 – кукурудзи. Щотижня, а коли й двічі на тиждень рятівну поживу доставляють до 18 годівничок. Втім, довозить старший єгер Микола Стеблик. А допомагають йому у тому дві конячки – Лиска і Гніда. Підгодовує єгер оленів, косуль, перепадає кабанам і птахам…
Микола Стеблик живе неподалік, на краю лісу, так що дає собі раду. Часом зайці, косулі, знаючи добродушний характер чоловіка, можуть і на його город завітати, щось у хазяїна та й «випросять» у засніжену днину.
Зрештою, в Лешнівському лісництві кормів вистачає, бо, як уже згадувалося, тут їх заготовляють планово. Ще й на зиму залишають кормові поля, які засівають.
– Якщо мова про цей сезон, – розповідає Микола Стеблик, – маємо п’ять гектарів кукурудзяного поля, урожай з якого не збирали, а залишили на зиму звірям.
– До речі, звір більш охоче харчується на кормових полях, – підхоплює розмову районний мисливствознавець району Петро Чинадель.
А далі розповідає про деякі нюанси годівлі диких тварин. Мисливствознавці повинні правильно розрахувати для них необхідну кількість кормів. Адже основне завдання – лише підтримати звірів у складний період, а не приручити, перетворивши таким чином на «сачків» і «нахлібників»…. Зрештою, зимовим кормом також регулюється поголів’я…
Регулюється воно й ліцензіями, розповідає лісничий Лешнівського лісництва Олег Максимець. Мисливці купують і одноразові картки, і сезонні… Господарство має ліміти на різні види диких тварин. Для косуль (їх тут налічується 168) він ще, скажімо, не вичерпаний…
Ігор Табінський, ДП “Бродівський лісгосп“