Є речі, які ніби пройняті духом історії та уособлюють минулі епохи. Саме до них належить і класична мисливська зброя відомих світових брендів. Здавалося б, ця переломна нарізна мисливська рушниця (Кіплауф) вже застаріла в порівнянні з сучасними. Однак, незважаючи на 70-річний вік, вона все ще залишається привабливою для колекціонерів та поціновувачів витончених речей. І саме тут на допомогу приходить мистецтво реставрації.
Зберегти унікальність ретро-зразків
Як влучно зауважує майстер Олександр Сурмак, не так важливо, скільки років вашій рушниці чи скільки у вас є грошей. Головне – це зберегти та підкреслити її унікальність, надати “друге життя” цій реліквії минулого.
Адже за роки експлуатації на зброї з’являються подряпини, вм’ятини, іржа, ерозія з’їдає гравірування та інкрустацію. І саме спеціаліст-реставратор повертає первісний блиск, відновлює обробку, рятує від подальшої руйнації. Додаючи при цьому деякі нові деталі та “вишукані штрихи” – золото, позолоту, різьблені елементи, мармурове гартування металу.
Як бачимо у випадку з реставрацією англійської рушниці Holland&Holland, після майстерні вона справді набуває “другого дихання”. Весь подальший догляд за унікальною зброєю – нанесення олії для захисту від корозії, зберігання в сухому сейфі – лише сприятиме збереженню історичної зброї. Тепер цей раритет виглядає як справжня перлина, гідна уваги колекціонерів чи прикраса інтер’єру салону. Але це цілком діюча рушниця!
Мистецтво чи комерція – питання філософське
Однак оновлена рушниця, звичайно, могла б претендувати на роль не лише музейного експонату, а й цілком “бойової” мисливської зброї. Адже незважаючи на солідний вік 70 років та вінтажний вигляд, функціональність цього зразка, поза сумнівом, теж відновлена на належному рівні.
Чи не призведе така реставрація до втрати історичної справжності та перетворення раритету на пересічну сучасну рушницю, нехай і прикрашену візерунками та інкрустаціями у “старовинному стилі”? Чи скоріше – це один із небагатьох способів проектувати подальше життя унікального виробу ручної роботи минулого століття? Запитання, відповіді на які залежать від філософського бачення процесу реставрації.
Однак не варто забувати і про цілком практичний, навіть утилітарний аспект. Адже відреставрований антикваріат може коштувати чималі гроші для колекціонерів чи музеїв. У цьому випадку реставратори змушені балансувати між мистецтвом, історичною спадщиною та комерційним інтересом. Адже це їхній хліб та шанс примножити власний добробут.
То що, можливо, подібна “комерціалізація” раритетних мисливських рушниць – це данина неминучим реаліям у світі? І все ж, головне, щоб у гонитві за заробітком не “губилася душа”, не стиралася історична та художня цінність виробів, що відновлюються. А це вже питання сумлінності та принциповості кожного майстра…