Федеральна спілка професійних єгерів Німеччини (Bundesverband Deutscher Berufsjäger, BDB) оприлюднила детальний опис методу прожекторної таксації (Scheinwerfertaxation) — науково визнаного способу обліку чисельності зайця-русака в мисливських угіддях. Метод дозволяє отримати достовірні дані про щільність заселення та приріст популяції і є основою для планування сталого полювання, — про це повідомляє BDB на своїй сторінці у Facebook.
«Прожекторна таксація — це науково визнаний і перевірений на практиці метод, який дозволяє місцевим мисливцям на дичину отримувати достовірні дані щодо чисельності зайця-русака», — зазначається у публікації, автором якої є єгермайстер Маттіас Мейєр.
Як працює метод
Суть методу базується на тому, що заєць-русак веде переважно нічний спосіб життя. У відкритих польових угіддях із автомобіля, який повільно рухається, за допомогою ручного прожектора можна підрахувати зайців, що перебувають на кормових ділянках.
Облік проводиться двічі на рік — навесні та восени, обов’язково після настання темряви. Мисливець проїжджає заздалегідь визначеним маршрутом по угіддях і прожектором освітлює територію перпендикулярно до напрямку руху на відстань приблизно 150 метрів у кожен бік. Усіх зайців, помічених у конусі світла, фіксують. Маршрут залишається незмінним з року в рік — це принципова умова для коректного порівняння результатів.
Важливий нюанс: якщо маршрут обліку проходить лише через найкращі «заячі кути», результат може створити хибне враження значно вищої щільності для всієї площі угідь.
Як рахують щільність
Щільність заселення зайця-русака обчислюється у зайцях на 100 гектарів. Площа обліку розраховується як добуток довжини маршруту на ширину освітленої смуги з обох боків. Маючи абсолютну кількість зафіксованих зайців, можна обчислити щільність заселення. Якщо в угіддях є кілька маршрутів, визначається щільність для кожної ділянки та загальна для всієї території.
Приріст популяції вираховується як різниця між весняним та осіннім обліками і подається у відсотках. Зворотний показник — втрати — це різниця між осіннім обліком та наступним весняним, яка включає добуту дичину, загибель на дорогах та природну зимову смертність.
Ключове правило: не чіпай основний фонд
Найціннішою частиною публікації BDB є чіткі принципи планування полювання на зайця, засновані на даних обліку.
Перше: у роки або на ділянках, де не зафіксовано помітного приросту, а тим більше при скороченні чисельності за літній період, полювання не проводиться.
Друге: до обсягу добутої дичини необхідно додатково закладати 10–15% на зимові втрати.
Третє: втручання в основний весняний фонд (ту чисельність, що зафіксована навесні) є неприпустимим за будь-яких обставин.
BDB наводить конкретний приклад: якщо весняний облік показав 100 зайців, а осінній — 120, то приріст становить лише 20 особин. Якщо від цього приросту відняти зимову смертність, стає очевидно, що полювання в такому році недоцільне. Натомість слід зосередитися на біотехнічних заходах: поліпшенні середовища існування, інтенсивному регулюванні хижаків та покращенні кормової бази.
Чому це важливо для українських мисливців
В Україні облік чисельності мисливських тварин залишається одним із найболючіших питань галузі. Науковці УкрНДІЛГА свого часу систематизували 27 методів обліку тварин — 4 види авіаобліку та 23 види наземних методів. Проте прожекторна таксація, яка в Німеччині є стандартом для обліку зайця-русака, в українських угіддях не застосовується. Чи є сенс перейняти цей досвід — питання відкрите, але сам підхід BDB заслуговує на увагу.
Німецький досвід демонструє головне: облік — це не бюрократична формальність, а фундамент сталого мисливства. Без достовірних даних про чисельність будь-яке планування полювання перетворюється на гадання.