Тетерук в Україні

У кінці ХVIII – на початку ХІХ століття тетерев був поширений практично по всій Україні, доходячи на південь аж до берегів Чорного та Азовського морів. Регіон Поліського природного заповідника до останніх років ХІХ ст. залишався одним з найбільш сприятливих для тетерева. Але і тут відбулось обвальне скорочення чисельності цього виду. Нині настав час заносити тетерука до Червоної книги України. Нині вже нема підстав казати про короткочасне зниження чисельності цього птаха. Інтенсифікація лісового господарства, зникнення рідкостійних лісів в місцях відгінного тваринництва… Тетерук був ідеально пристосований до екстенсивного ведення господарства людиною в лісах, а в умовах аграрно-індустріального ландшафту виявився витісненим у високогір’я чи пустоші-пустирі. Але на півночі Центрального Полісся на природних вересовищах на бідних ґрунтах тетерев був споконвічно найбільш багаточисельним. Суперечка про те, відносити вересові пустоші в Поліссі до первинних (пиродних) чи вторинних стацій (змінених людиною) тетерука точиться дуже давно.
Тетерев мешкає в Європі у трьох зонах: тайговій (Скандинавія і Росія), гірській (Альпи, Карпати), пустошей і боліт (Західна Європа, Українське Полісся). Чисельність виду найбільш сприятлива в тайговій і гірській зонах. Наприклад в тайговому поясі чисельність сягає сотні тисяч і мільйонів особин. Найбільші проблеми з тетеруком були саме в зоні боліт і пустошей, а не тайговій частині. Приємним виключенням з цього правила до останнього часу являлось Полісся. Здавалось, що з розорюванням земель і появою сільськогосподарських полів в цього виду куриних не виникне особливих проблем, адже в харчуванні помітне місце займали зернові культури, а лісову зону тетерук освоїв після того, як тут з’явились люди, поля і зруби. Та, виявилось, тетерук зовсім не пристосований до інтенсифікації сільського і лісового господарства. Отже, з’ясувалось, що проблема збереження цих птахів залежить від наявності пустошей. Так відомий орнітолог Науман навіть писав, що там де нема вересу, там нема і тетерука. Але російські орнітологи відразу ж спростували це твердження. Для регіону Полісся думка Наумана є доволі слушною. Пустоші окрім околиць Поліського заповідника збереглись і в багатьох інших лісах АПК (у минулому колгоспних). Тетерев був добре представлений і на території військових полігонів – в межиріччі Дніпра і Десни, під Коростенем і на інших. Тут на полігонах в часи військових навчань фактор непокоєння сягав просто катастрофічних показників, бо постійний гул танкових моторів не вщухав ні на день. Але разом з тим тут був і тетерук. Розгадка високого фактору непокоєння і присутністю цих птахів виявилася простою. Завдяки тому, що земля переорювалась гусеницями танків були збережені пустоші з вересом. В Західній Європі на військових полігонах вересові пустоші охороняються як заказники і верес там вирощується по технології схожій із звичайними сільськогосподарськими роботами: підготовка ґрунту, посів, догляд з допомогою мотокіс для видалення молінії голубої та поодиноких беріз.
Певна надія на покращення ситуації з тетеревом в Поліссі зберігається, адже на схід від заповідника утворились розріджені чи безлісі післяпожежні ландшафти. Ці території мають досить великі площі. Вплив екологічних і зоогеографічних аспектів впливу пожеж на лісових птахів і ссавців досить добре вивчений. Так серед факторів просування тетерука на північ в глибину тайги найбільш суттєвим був саме вплив пожеж. Дослідники вважають, що завдяки розорюванню та пожежам в північному напрямі розширили свій ареал і інші тварини: заєць-русак, лісовий тхір, лисиця, сіра куріпка, перепілка, одуд. В Північній Америці на північ поширились білохвостий і чорнохвостий олені, вапіті, койот і руда рись. Проходження пожеж сприяло експансії європейського типу фауни на північ і схід і одночасному збідненню присутності сибірських видів.
Болісно визнавати, але ці найбільш продуктивні стації перебування тетерука в Україні зникають дуже швидко. На схід від Поліського заповідника на землях Словечанського лісгоспу АПК в минулому традиційно існували найбільш продуктивні угіддя для тетерука. У 1980-1990 рр. прямо з дороги Селезівка – Далета з одного місця можна було почути токування з 2-4 токовищ! В подальшому тут був створений спеціалізований по тетереву заказник “Заболоття”. Але при його затвердженні чиновники з власної ініціативи дописали заборону проведення будь яких рубок. А суцільне заліснення для цього виду – абсолютно недопустиме явище. Ось так замість охорони тетерука, тут створені всі умови для його зникнення. В Поліському заповіднику після 20-річного періоду абсолютного заповідання території чисельність виду теж швидко пішла на спад і нині цей птах став нечисленним. Тетерукові токовища в заповіднику перемістились на обводнені осоково-мохові болота (мезотрофні).
Прекрасний знавець екології цього виду і мисливствознавець Л.П. Сабанєєв називав наш край тетеруковим царством. В доагрокультурний час ці птахи заселяли очевидно виключно річкові долини в лісовій зоні. По них відбувалось і подальше розселення тетерука в лісову зону. Тому цей вид називали ще і лучним тетеревом. Після того, коли він оселився на полях, цей птах отримав назву вже польового тетерева. В наш час на полях птахи зустрічаються переважно взимку. В усі часи за поїдання взимку березових бруньок птаха ще називали тетеруком-березовиком.
Ще в 1980-ті роки зустріти тетеревині виводки на межі лісу і вівсяних полів в Поліссі не було якоюсь несподіванкою. Нині поля в лісових стаціях цього виду не переорюються, а на городах поблизу сіл тетерук не зустрічається. Осінню цей вид утворює переважно одностатеві із самців та рідше різностатеві зграї. В Поліссі теж найчастіше зграї складаються з самців, але в деяких з них можна помітити і самок. Ще Л.П.Сабанєєв вказував на те, що дуже великі зграї тетеруків виникали з осені при поїданні зернових кормів на полях. З переходом в харчуванні на березові бруньки зграї розпадались на дрібніші групи.
На час розмноження шлюбних пар не утворюють. В останні роки більш часто стало відмічатись поодиноке токування самців на окремих березах чи на узліссях. Але і в наш час поблизу заповідника можна побачити токовища з 5 – 20 токовиками і поспостерігати за бійками самців. Часто на полях можна почути і осіннє токування цих птахів. Між самкою глухаря і самцем тетерука має місце схрещування. Помісі-“межняки” в зовнішньому вигляді мають перехідні риси між цими видами. Поява гібридів відбувалась у разі, коли ці курині види знаходились на грані зникнення або ставали малочисельними в даному регіоні.
Гніздо самка влаштовує на землі. В кладці переважно 6 – 9 яєць. Насиджування продовжується 23 – 25 днів. У орнітологів пошуки тетерукових гнізд забирають багато часу. Їх можна значно спростити, коли знайти на лісовій дорозі “порхалище” – місце, де самка приймає пилові ванни, струшуючи разом з пилюкою паразитів. Вся турбота про виводок лягає на самку. При зустрічі виводка з людиною вона часто імітує поведінку пораненого птаха і таким чином відводить ворога від пташенят. В таких випадках необхідно швидко полишити це місце. Пташенята без материнського тепла швидко гинуть, бо терморегуляція у пташенят відсутня. На перших порах майже до місячного віку пташенята живляться переважно тваринною їжею. В кінці літа виводки починають виходити на зернові поля. Відмічались випадки поїдання птахами навіть жолудів. З похолоданням переходять на гілковий корм, котрий складається переважно з березових бруньок.
В шлунках птахів зустрічаються камінці-гастроліти. Їх чисельність протягом року змінюється. Найбільше камінців птахи запасають перед зимовим періодом (до 15 г і до 200 шт.). В умовах Полісся з великою кількістю піщаних ґрунтів потребу в гастролітах птахи задовольняють в природних умовах і влаштовувати штучні “галечники” недоцільно. В тетерева інколи знаходять велику кількість гельмінтів. Аскариди виявляються лише в теплу пору року, а цестоди впродовж всього року. Поїдання деревної їжі знижує зараженість птахів, але не приводить до повної дегельмінтизації. Існували проекти, авторами яких були мисливствознавці, про проведення штучної дегельмінтизації з допомогою дорогих імпортних препаратів. Але для умов України це скоріш за все утопічний проект, бо ми не знаємо навіть наскільки реальну загрозу являють гельмінти для популяції цього виду. Якби причиною нинішнього падіння чисельності виду в Європі була банальна інвазія, то в Західній Європі, вже давно б пролікували поголів’я птахів. Тетерук, незважаючи на свою привабливість для розведення в штучних умовах, так і не став звичайним у зоопарках та на дичефермах. Одна з причин цього є складність організації повноцінного харчування з зимовим переходом на грубі корми.
Тетерук в Поліссі здавна був найбільш популярним видом спортивного полювання. Браконьєрські полювання на токовищах в околицях Поліського заповідника перестали існувати лише у 2000 -х роках. Традиційно для «високих» гостей на тетерукових токовищах ставились мисливські скрадки-курені. Після того, як птахи на токовищах звикали до їх зовнішнього вигляду, приїздили на полювання гості. Про ці вікові традиції та історію боротьби з браконьєрством на токовищах можна написати цілу книгу. В 1970-х роках широко поширеними видами полювання було і осіннє полювання по виводках та з опудалами. Опудала виготовляли з чорного сукна. Їх розвішували на березових узліссях після того, як з них спадало листя. В середньому добова результативність тетерукового полювання по даних опитування старожилів з опудалами чи на токовищах складала 2 і навіть 4 птахи! Це були дуже високі показники! В повоєнний час тетерук був настільки багаточисельним в районі Поліського заповідника, що молодих птахів навіть збивали з дерев пастухи-підлітки. То були голодні роки і такі дії не можна осуджувати. В повоєнний час окремі мисливці навіть займались розшукуванням і збором яєць з гнізд тетерука. В 1990-і р., коли обговорювалось питання про відкриття весняного полювання на тетерука, була організована навіть наукова експедиція для визначення чисельності цього виду та можливостей його експлуатації. Нині тетерук в Україні лишається нікому не потрібним. Поліський заповідник має намір в майбутньому з 1 по 10 квітня організовувати орнітологічні тури для бажаючих познайомитись з токуванням тетерева, послухати шлюбні крики рідкісних видів птахів в околицях заповідника (сірого журавля, бородатої сови, сичиків: горобця та волохатого).
С. Жила, директор Поліського заповідника
Джерело: hunt-fish.com.ua