Як насправді проводять обліки мисливських тварин: наукове обґрунтування

Досить часто в коментарях під дописами про результати обліків мисливських тварин можна побачити скептичне ставлення до оприлюднених цифр. Мовляв, ці дані “висмоктані з пальця” і не відповідають дійсності. Однак варто зазначити, що за цими цифрами стоїть копітка наукова робота і апробовані методики, які дозволяють з достатньою точністю встановити чисельність мисливської фауни. Ці методики детально описані в науковій статті Ельвіри Різун “Облік мисливських звірів у мисливських угіддях (огляд методик)”, опублікованій у виданні “Novitates Theriologicae” (Pars 10, 2017).

Автор зазначає, що роботи з обліку мисливських звірів мають свої регіональні особливості, які залежать від ландшафтів та природно-історичних умов місцевості. Так, у рівнинних умовах рекомендується проводити обліки методом шумового прогону на пробних площах і подвійного картування слідів. У гірських угіддях ефективним є маршрутний метод (облік за слідами на снігу) або ж повний візуальний облік оленевих на місцях їх перебування (біля підніжжя гір, на схилах, зрубах).

Для рідкісних, занесених до Червоної книги України видів (зубр, лось, ведмідь бурий, рись, кіт лісовий, видра річкова) використовують анкетно-опитувальний метод у поєднанні з цілорічними фенологічними спостереженнями єгерської служби. У польових угіддях облік зайця-русака проводять методом шумового прогону та за слідами на снігу.

Кожен із цих методів має свої особливості та правила проведення. Наприклад, при обліку методом шумового прогону загоничі проходять пробну ділянку, виганяючи звірів, сліди яких потім фіксують обліковці. При подвійному картуванні порівнюють кількість вхідних і вихідних слідів тварин на облікових площах за дві доби.

Облік копитних “на риковищах” чи на місцях підгодівлі дозволяє не лише встановити їх чисельність, а й вивчити статево-вікову структуру популяцій. Анкетно-опитувальний метод, попри свою суб’єктивність, дає змогу виявити місця концентрації та динаміку чисельності певних видів тварин.

Автор статті наголошує, що кожен із методів обліку має свою похибку, тому для більшої достовірності результатів варто використовувати їх у комплексі. Також важливим є постійний моніторинг чисельності звіра в угіддях, який повинна здійснювати єгерська служба протягом усього року.

Отже, облік мисливських тварин – це не довільне припущення, а науково обґрунтований процес, що спирається на апробовані методики. Звісно, він не позбавлений певної похибки, але комплексний підхід та фаховість обліковців дозволяють звести її до мінімуму.

Тож наступного разу, коли побачите цифри чисельності мисливських звірів, пам’ятайте – за ними стоїть копітка робота науковців і практиків. А детальніше про те, як проводяться обліки, можна дізнатися зі статті Ельвіри Різун за цим посиланням: Різун Е. Облік мисливських звірів у мисливських угіддях (огляд методик). Novitates Theriologicae. Pars 10, 2017. С. 121-132.