Близько 1100 альпійських гірських козлів сьогодні мешкають у регіоні Високих Тауернів навколо Гросглокнера в Каринтії, Східному Тіролі та Зальцбурзі. Цей вид, який колись повністю зник з Австрії, повернувся до свого історичного ареалу завдяки ініціативі мисливців. Про це повідомляє австрійське видання Jagdfakten.at.
Повернення гірського козла розпочалося не з національного парку чи урядової програми, а з ініціативи мисливця Ганса Піхлера, який у 1950-х роках поставив за мету повернути цей вид до його природного середовища. Разом із Каринтійською мисливською спільнотою він організував перші випуски тварин у 1960 році, використавши особин зі Швейцарії.
Гірський козел був знищений в Австрії через приписувані йому цілющі властивості. Його популяція була витіснена до Північної Італії, де останні сто особин отримали захист у Національному парку Гран Парадізо. Відновлення виду в історичному ареалі спочатку вдалося у Швейцарії, де 1911 року випустили перших гірських козлів з Гран Парадізо.
Читайте також: Популяція іберійської рисі зросла в 10 разів за 20 років завдяки співпраці мисливців та природоохоронців
Ганс Піхлер, орендар общинного мисливського господарства у Гайлігенблуті, знайшов союзника у своїй візії у тодішньому керівникові Каринтійської мисливської спільноти докторі Вернері Кнаусі. До середини 1960-х років було випущено 17 особин, половина з яких були самками. Саме ці тварини заклали основу для сьогоднішньої стабільної популяції.
Маркус Лакнер, який працює з гірськими козлами у кількох функціях, підкреслює роль мисливців у поверненні виду. Він є керівником Спільноти з догляду за гірськими козлами Гросглокнер, наглядачем дикої природи національного парку та референтом з питань гірських козлів Каринтійської мисливської спільноти. За його словами, важливо зазначити: “Не національний парк відновив популяцію гірського козла. Це був Ганс Піхлер, який взяв ініціативу і реалізував її разом із Каринтійською мисливською спільнотою”.
Сьогодні популяція залишається стабільною завдяки постійному моніторингу та науковому супроводу. Щороку проводиться міжрегіональний підрахунок, мисливські угіддя організовані в спільноту з догляду, а троє наглядачів постійно стежать за популяцією. З січня 2024 року Каринтійська мисливська спільнота також має власний відділ з питань гірських козлів, який очолює Лакнер. За його словами, керівники Каринтійської мисливської спільноти завжди були прихильниками гірського козла.
Життя гірського козла залишається непростим. Кілька хвиль короти сильно скоротили чисельність популяції. Середовище існування суворе — половина молодняку не переживає першу зиму. Зростання температур створює додаткові виклики: коли весна наступає, а гірський козел все ще має зимову шерсть, його енергетичний баланс опиняється під тиском.
Національний парк Високі Тауерни, який також опікується гірськими козлами, постійно досліджує питання, пов’язані з цими тваринами: які особливості просторового використання вони демонструють, що сприяє спалаху та поширенню коростяного кліща, який вплив має середовище на ріст рогів. У багаторічній співпраці з Дослідницьким інститутом дикої природи та екології регулярно беруться зразки органів.
Особливу увагу Лакнер та його колеги приділяють генетиці популяції, адже весь сучасний поголів’я походить від 17 випущених особин зі Швейцарії. Успішне оновлення крові має бути ретельно сплановане. За словами Лакнера, щоб успішно оновити генофонд, потрібно оновити десять відсотків популяції, з них дві третини мають бути самками. При поголів’ї 1100 особин це означає, що необхідно випустити 110 тварин. Національний парк Високі Тауерни інтенсивно досліджує це питання разом із національними парками Швейцарії та Італії.
Без тривалої участі мисливців — як на місцевому рівні, так і на регіональному — альпійський гірський козел не повернувся б. Догляд та дослідження вимагають зусиль, адже гірські козли живуть у важкодоступних місцях. Регулюючі втручання також необхідні, щоб популяція не зростала надто швидко і залишалася здоровою.
Відновлення гірського козла вважається зразковим прикладом успішних природоохоронних проектів в Альпах. Сьогодні цей вид знову є природною частиною альпійської екосистеми Національного парку Високі Тауерни.