Задзвонив товариш. Слово за слово, полюєш чи ні, що там, як там… На полювання не збирався, але після розмови якось закортіло. План відстрілу кабана ми виконали (з 1.04 новий план), можу поїхати тільки на лиса і єнотовидну собаку…
Вирішив їхати. В журналі полювання записався на район №1. Не дуже популярний у наших мисливців через меншу вірогідність зустріти кабана. Недалеко дороги, серед поля, невеличкий покинутий пісочний кар’єр. Тут я собі запланував полювати. Це єдине місце де можна зробити постріл з позиції лежачи. Практично більше ніде. Отож вмостився я на вищому краї з вітром у лице.
Сонечко сіло за горизонт і зробився приємний, тихий вечір…
На протилежній стороні кар’єру було кілька комплексів нір. Часу під час засідки багато, тому я поміряв далекоміром відстань до кожної нори і порахував дрібні поправки… Відстані не великі 132, 154, 163 …метри. Зброя пристріляна на 200 м в пункт. Тому куля на таких відстанях б’є 5-4 см вище..
Все поміряв і лежу собі та слухаю пташечки. Далеко, з 500 метрів, на полі ходять козулі. Між ними пара журавлів. У бінокль все добре видно. Несподівано, голим оком, бачу якийсь рух не подібний до руху козуль. Прикладаю до очей бінокль – кабани. Дві льохи з поросятами і чотири підсвинки вибігли з хамаїв на блогуюче поле і нервово оглядаючись щось собі шукали під ногами….
Мило так собі поспостерігати кабанчиків, але час від часу поглядаю на нори…І ось за якимись разом бачу в норі голову єнотособаки. Складаюсь, та щось його сполохало і він знову пірнув у нору. І куди ти дінешся – подумав собі.. Пройшло п’ятнадцять хвилин і звір спочатку виставив голову, а потім і всього стало видно у приціл. Глянув на рівень, тамую подих – бах – ляп – попав…
Козулі насторожено підняли голови, кабани увійшли у вищу траву, журавлі прокурликали і знову все заспокоїлося…
Олександр Богун
