Боротьба зі сказом, приклад України та Німеччини

Сказ – це особливо небезпечна хвороба, яка може передаватися від тварин до людей через укус, подряпину або потрапляння зараженої слини на слизову оболонку. Якщо не надати своєчасної медичної допомоги, хвороба закінчується летально. Тому дуже важливо дотримуватися правил безпеки при контакті з дикими або бродячими тваринами і звертатися до лікаря при будь-яких підозрах на зараження.

Як в Україні борються зі сказом диких тварин?

Основні заходи щодо профілактики і ліквідації сказу тварин в Україні включають:

систематичне обстеження угідь, де мешкають дикі тварини, і при виявленні хворих або підозрілих звірів надсилання матеріалу у ветеринарну лабораторію для дослідження на сказ;
проведення щорічно в листопаді-січні одночасно на великих територіях заходів щодо підтримання оптимальних розмірів популяції лисиць;
проведення боротьби з бродячими собаками та котами в мисливських угіддях, включаючи зелені зони навколо міст;
обов’язкове щеплення проти сказу всіх собак, а в необхідних випадках і котів;
у неблагополучних пунктах – умертвлення хворих на сказ тварин, а також підозрілих на захворювання.

Як в Німеччині борються зі сказом диких тварин?

Основні заходи щодо профілактики і ліквідації сказу тварин в Німеччині включають:

проведення щорічних вакцинацій проти сказу диких тварин, особливо лисиць, за допомогою спеціальних приманок з вакциною, які розкидаються з літаків або розміщуються на землі;
обов’язкове щеплення проти сказу всіх собак і котів, а також інших тварин, які можуть контактувати з дикими тваринами;
контроль за імпортом тварин з країн, де сказ є поширеним, і перевірка наявності в них ветеринарних свідоцтв про вакцинацію;
надання своєчасної медичної допомоги людям, які були укушені або подряпані тваринами з підозрою на сказ, у вигляді пасивної і активної постекспозиційної профілактики;
проведення лабораторної діагностики сказу у тварин і людей за допомогою різних методів (зокрема, прямої імунолюмінесцентної реакції на виявлення антигену сказу у мозку тварин).

Наслідком цих заходів було значне зниження кількості випадків сказу у тварин і людей. Останній випадок сказу у дикої тварини (крім кажанів) був зафіксований у Німеччині у лютому 2006 року. У квітні 2008 року Німеччина отримала статус країни, що є вільною від сказу (за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин). Однак у Німеччині все ще можлива передача сказу від кажанів до людей або інших тварин, тому необхідно продовжувати заходи щодо профілактики і контролю цього захворювання.

Основними факторами успіху в боротьбі зі сказом тварин в Німеччині були:

проведення систематичних вакцинацій проти сказу диких тварин, особливо лисиць, за допомогою спеціальних приманок з вакциною, які розкидалися з літаків або розміщувалися на землі;
контроль за імпортом тварин з країн, де сказ є поширеним, і перевірка наявності в них ветеринарних свідоцтв про вакцинацію;
співпраця між різними органами і установами, які займаються охороною здоров’я людей і тварин, а також мисливським і лісовим господарством;
підтримка наукових досліджень і моніторингу щодо епідеміології та діагностики сказу.

Порівняння української та німецької системи боротьби зі сказом диких тварин

Спільним для обох країн є:

використання оральної вакцинації диких тварин, особливо лисиць, за допомогою спеціальних приманок з вакциною;
обов’язкове щеплення проти сказу всіх собак і котів, а також інших тварин, які можуть контактувати з дикими тваринами;
контроль за імпортом тварин з країн, де сказ є поширеним, і перевірка наявності в них ветеринарних свідоцтв про вакцинацію;
проведення лабораторної діагностики сказу у тварин і людей за допомогою різних методів.

Відмінним для обох країн є:

способи боротьби з бродячими собаками та котами: у Німеччині застосовуються переважно стерилізація, притулки та адопція, а в Україні – часто використовуються евтаназія або вигнання на вулицю;
роль мисливського і лісового господарства: у Німеччині мисливці та лісники активно сприяли проведенню оральної вакцинації диких тварин і моніторингу ситуації з сказом, а в Україні – їхня участь була меншою і несистематичною.

Джерела:

Боротьба зі сказом, приклад України та Німеччини

Залишити відповідь Скасувати коментар