Гепарди і леопарди як помічники на полюванні у Стародавній Індії
У Стародавній Індії та Британській Індії махараджі використовували гепардів і леопардів як мисливських собак. Чудові індійські гепарди були не тільки швидкими і спритними, але й мали доброзичливий характер, завдяки якому з ними було легше впоратися, ніж з іншими дикими тваринами.
А для великої дичини вони використовували леопардів як чудових ловчих собак, але ця тенденція з часом вийшла з моди, можливо, тому, що леопарди були ворожими і непередбачуваними з дітьми.
З іншого боку, індійські гепарди, були ідеальними мисливськими супутниками, так само як хорти і салюки. Їх використовували для полювання на оленів і антилоп і цінували за швидкість та спритність.
Можете собі уявити, як це – бути в присутності таких неймовірних створінь і спостерігати за їхньою мисливською майстерністю? Це, мабуть, був приголомшливий досвід для махараджів і всіх тих, кому пощастило стати свідками цього.
Варто зазначити, Індія поставила перед собою амбітну мету – повернути популяцію гепардів, попри те, що тварини були оголошені вимерлими в цій частині Азії майже 70 років тому. Але щось пішло не так, пише BBC.
Гепард – дикий представник сімейства котячих, найшвидша тварина у світі, що розганяється за 3 секунди до 110 км/год. Найбільша популяція гепардів наразі присутня в країнах південно-східної Африки. Хоча раніше вони жили на території Близького Сходу, Ірану, Пакистану й Індії.
Влада останньої вирішила відновити популяцію цього рідкісного хижака на території своєї країни.
У лютому та вересні 2022 року 20 гепардів переселили з Південної Африки та Намібії до національного парку Куно площею 74 200 гектарів у центральному індійському штаті Мадх’я-Прадеш.
Але з березня цього року шестеро дорослих гепардів і троє дитинчат, які народилися в парку, померли.
Щоправда, експерти з гепардів кажуть, що втрата половини популяції у перший рік переселення в неогороджені природні парки є звичайним явищем. Вони кажуть, що на другий рік можуть бути ще випадки загибелі тварин.
В звіті південноафриканських експертів на чолі з Вінсентом ван дер Мерве, де аналізується досвід попередньої реінтродукції гепардів, мовиться про те, що популяція в Індії ще може скоротитися до п’яти або семи кішок, аж “поки почнеться процес відновлення”.
Експерти також прогнозують, що перше потомство з “реалістичними перспективами виживання до дорослого віку”, ймовірно, народиться в 2024 році.
Це пов’язано з тим, що популяція диких гепардів підтримується невеликою кількістю придатних і плідних самок, яких також називають “супермамами”. Найімовірніше, серед 7 індійських самок така лише одна.
Чому помирають гепарди в Індії?
Швидше за все, до загибелі індійських гепардів призвели і людські помилки. Південноафриканські та намібійські експерти, які беруть участь у проєкті, висловили “серйозну стурбованість” тим, як індійські науковці керували ним.
У листах до Верховного суду Індії, який стежить за проєктом, вони вважають, що смерті гепардів можна було б запобігти завдяки “кращому моніторингу тварин і більш відповідної та своєчасної ветеринарної допомоги”.
Намібійський фонд збереження гепардів (Cheetah Conservation Fund -CCF), який бере участь у проєкті з моменту його заснування, заявив, що перші вісім смертей гепардів “можливо було уникнути, якщо був би відповідний нагляд, моніторинг і ветеринарне втручання”.
Так, один із гепардів, ймовірно, помер через “нестачу їжі протягом тривалого періоду”, йдеться у звіті CCF.
Ще один начебто помер через напад самиці, йдеться у листі до суду Університету Преторії, який представляє інтереси південноафриканських експертів. Це доволі незвично.
“Хоча самці гепардів досить часто травмують самок, ми жодного разу не спостерігали випадку, щоб самка завдала істотних ушкоджень самцю”, — відзначають експерти.
Фотографії патологоанатомічного дослідження, надіслані експертам наступного дня після загибелі гепарда, показали “запалення шкіри на шиї та спині тварини або дуже велику кількість личинок, які були чітко помітні”.
Через три дні ще одного самця гепарда знайшли мертвим. Відеоролик, на якому видно шию і спину тварини, демонструє сильну інфекцію навколо нашийника.
Південноафриканські експерти кажуть, що надзвичайно сильні дощі в парку Куно в червні та липні можливо призвели до надзвичайної вологості, що своєю чергою призвело до проблем з нашийниками гепардів, туго затягнутих навколо шиї.
Якби експертам показали фотографії або опис ран першої тварини раніше, це сприяло б ранній діагностиці та ефективніше сповістило владу, йдеться в їх листі.
Троє дитинчат гепардів померли через 10 днів після того, як покинули гніздо. Їх смерть пояснюють тепловим ударом – вони померли в день, коли температура досягла 47 градусів. CCF вважає, що “моніторинг і обмін інформацією” могли запобігти їх смертям.
Іноземні експерти також говорять про неналежний облік у природному парку. Вони заявили, що “не бачать жодних щоденних записів про місцеперебування, поведінку, стан тіла та зміни дієти гепардів у Куно”.
Вони кажуть, що керівництво парку мало недостатньо наукової підготовки, а ветеринари були “надто недосвідченими, щоб керувати проєктом такого калібру”.
ВВС зв’язалася з високопосадовцями Національного управління охорони тигрів Індії (NTCA), яке керує проєктом.
16 липня – після того, як було повідомлено про перші п’ять смертельних випадків – NTCA повідомило у своїй заяві, що всі смерті гепардів у парку були “через природні причини”.
Заяви ЗМІ про інші причини загибелі тварин урядова організація назвала “чутками і припущеннями”.
Іноземні експерти рекомендували, щоб гепарди в Куно були терміново обстежені ветеринарами, перевірені їхні нашийники, а результати надані в режимі реального часу.
Крім того, вони сказали, що необхідно перемістити більше видів здобичі для гепардів до національного парку.
Експерти кажуть, що реінтродукція гепардів є болючою та важкою: дев’ять із перших 10 спроб інтродукції гепардів у Південній Африці провалилися. Але очевидно, що Індія має спробувати зробити краще.