Гіпокритизм деяких захисників тварин

Захист тварин – це важлива та гідна справа, яка має на меті запобігти жорстокому поводженню та експлуатації тварин.

Однак, деякі захисники тварин не зовсім чесні та щирі, коли виступають проти полювання, проти сільського господарства, але продовжують їсти м’ясо з ферм, макарони з пшениці з полів на якій було знищено шкідників таких як миші, а також, наприклад авокадо для вирощування якого вирубуються ліси і спалюється пальне аби доставити його з однієї точки світу в іншу.

Це можна назвати гіпокритизмом, оскільки така поведінка суперечить ідеалам захисту тварин.

Перш за все, полювання – це давня традиція людства, яка дозволяла виживати в природних умовах. Полювання не завжди означає жорстокість або безглузде вбивство тварин. Багато мисливців дотримуються правил та норм, які регулюють цей вид діяльності. Наприклад, вони не полюють на рідкісних або захищених видів, не використовують надмірної сили або жорстоких методів, не залишають тварин без догляду, які страждають.

Крім того, полювання може мати позитивний ефект на екологію, оскільки воно допомагає контролювати популяцію тварин та запобігати перенаселенню або хворобам.

Полювання також може бути способом отримання їжі або одягу, якщо вони вироблені з повагою до тварин.

З іншого боку, сучасне сільське господарство – це масова та промислова система, яка використовує тварин як ресурси для виробництва м’яса, молока, яєць тощо.

Сільське господарство часто порушує права та потреби тварин, оскільки вони піддаються надмірному розведенню, гормональним втручанням, кастрацією, відокремленням від матерів, утриманням у тісних та несприятливих умовах, транспортуванням та забоєм.

Сільське господарство також негативно впливає на навколишнє середовище, оскільки воно споживає багато ресурсів, таких як вода, земля, енергія, викидає багато відходів та парникових газів, спричиняє ерозію ґрунту, забруднення води та повітря, втрату біорізноманіття.

Сільське господарство також може бути шкідливим для здоров’я людей, оскільки воно може передавати хвороби тварин, такі як сказ, пташиний грип тощо. Крім того, споживання м’яса та молочних продуктів може призводити до розвитку хронічних захворювань, таких як ожиріння, діабет, рак, серцево-судинні захворювання тощо.

Таким чином, деякі захисники тварин показують свою неузгодженість та недослідженість, коли вони критикують полювання, але не звертають уваги на проблеми сучасного сільського господарства. Вони також ігнорують те, що їхня дієта та спосіб життя також можуть завдавати шкоди тваринам та природі. Наприклад, вони їдять макарони з пшениці з полів на якому було знищено шкідників таких як миші. Це означає, що вони погоджуються на вбивство деяких тварин для свого харчування. Вони також їдять авокадо для вирощування якого вирубуються ліси і спалюється пальне аби доставити його з однієї точки світу в іншу. Це означає, що вони сприяють знищенню природних екосистем та збільшенню глобального потепління.

Отже, можна зробити висновок, що деякі захисники тварин не є послідовними у своїх поглядах та діях. Вони не розуміють або не приймають всю складність та розмаїття життя на Землі.

Вони вибирають тільки ті аспекти захисту тварин, які їм зручні або вигідні, але не бачать або не хочуть бачити більшої картини. Це може підривати їхню авторитетність та вплив на суспільство. Якщо вони дійсно хочуть захищати тварин, вони повинні бути більш освіченими, раціональними та консистентними у своїх поглядах та діях. Вони також повинні враховувати інші точки зору та аргументи, які можуть мати підстави та цінності. Захист тварин – це не чорно-біла справа, а складний та багатогранний процес, який вимагає діалогу, співпраці та компромісу між різними сторонами.