Культура полювання: чи залежить вона від місця проживання?

“Культура створюється в селах і знищується в містах”, – колись висловився іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет. Чи справді це спостереження стосується і культури полювання?

З одного боку, часто-густо можна почути скарги досвідчених сільських мисливців про безкультурну поведінку «городян» під час полювання. Мовляв, приїжджають вони на позашляховиках із дорогим екіпіруванням та новітньою зброєю й безжально масакрують усю дичину, нехтуючи елементарними правилами етики.

Натомість самі сільські жителі, які теж полюють, ретельно дбають про свої угіддя: годують тварин у голодні часи, влаштовують солонці, стежать за поголів’ям й обмежують відстріл тощо. Тож коли міські «дикуни» за день винищують все поголів’я, яке ощадливо зберігалось роками – обурення цілком зрозуміле.

Проте чи завжди така картина справедлива і чи не буває навпаки? Адже відомі випадки, коли найбільш безжальними браконьєрами в селах виявлялися… місцеві жителі.

Тож картина далеко не однозначна.

Адже як в містах, так і в селах, трапляються як свідомі шанувальники полювання, так і ті, хто зневажливо ставиться до його традицій.

Отже, чи дійсно рівень культури мисливця залежить від того, де він мешкає – в селі чи місті? Чи радше визначальну роль відіграє виховання конкретної людини та її особистісні якості?

Запрошуємо до дискусії на сторінках нашого видання. Чекаємо на ваші міркування та приклади з власного досвіду!