Микола Шуляр: Треба не забороняти, а контролювати та допомагати у боротьбі з браконьєрами

Голова Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців і рибалок
Микола Шуляр:

– Для тих, хто не пам’ятає, хочу нагадати, що Україна вже має досвід заборони полювання, в тому числі, по лосю. Позитивних результатів такі дії не дали. Річ у тому, що буд-який мораторій повинен бути науково доведений, а у разі його застосування повинен супроводжуватись державною підтримкою – заходами зі збереження, охорони та відтворення цього виду. Таких заходів не було і раніше, і зараз не передбачено.
Користувач, який отримав угіддя на 15 років, не маючи права полювання на той чи інший вид – не буде вкладати кошти в охорону та відтворення цього виду. Натомість, якщо у регіонах, на думку конт­рольних органів чи науковців, спостерігається зменшення щільності будь-якого мисливського виду, то держава має достатньо важелів для обмеження його використання за допомогою лімітів тощо, для цього не потрібен мораторій. А для того, щоб з’ясувати чи існує реальна проблема з лосем, треба провести таксації за участю науковців та громадських екологів тощо, але чомусь це нікому не цікаво. Мисливські угіддя нашого Товариства не є ареалом мешкання лося, тому його у нас майже немає, але дивують підходи вирішення таких важливих питань, такими темпами ми можемо втратити все мисливське господарство. Хто ж тоді буде займатись охороною та відтворенням диких тварин? Екологи? Треба не забороняти, а контролювати та допомагати у боротьбі з браконьєрами. Обмежувати добування певних видів тварин необхідно тільки тим користувачам, у яких спостерігається зниження щільності тварин або були виявлені зловживання. Можна передбачити скорочення строків полювання на лося та дозволити тільки індивідуальне полювання на самця, але повна заборона – це шлях у нікуди.

Джерело: «ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ»