Мисливці проти шахраїв та покинутих собак: правда чи маніпуляція?

Питання жорстокого поводження з тваринами, зокрема з мисливськими собаками, вже давно стоїть на порядку денному в багатьох країнах. Особливо гостро воно постає в Іспанії, де, за даними зоозахисників, щороку після закінчення мисливського сезону на вулицях опиняються тисячі покинутих гальго та поденко.

Однак голова Королівської іспанської федерації полювання Мануель Гальярдо Касадо стверджує, що саме мисливці очолюють боротьбу проти жорстокого поводження та покидання собак. У своєму зверненні до видання “AS” він наводить дані офіційної статистики за 2021 рік.

Так, за інформацією природоохоронної служби (SEPRONA) Цивільної гвардії Іспанії, зафіксовано 957 випадків жорстокого поводження з тваринами, за якими затримано 552 особи. Щодо покидання тварин, то зареєстровано 211 таких злочинів, за якими затримано чи взято під слідство 106 осіб. Ці цифри значно менші за 50 тисяч покинутих собак, про які зазвичай заявляють зоозахисники.

Пан Гальярдо також посилається на дослідження фонду Affinity “Він ніколи б так не вчинив”, згідно з яким 71,2% покинутих собак є метисами, а лютий (кінець мисливського сезону) – один із місяців із найнижчим рівнем покидання (8,9%). Загалом на кінець мисливського сезону припадає лише 13,4% випадків, а 86,6% ніяк не пов’язані з полюванням.

На думку голови мисливської федерації, ці дані спростовують “міф про те, що мисливці покидають і жорстоко поводяться з собаками”, а сам сектор полювання активно бореться з такими явищами. Більше того, він заявляє, що мисливці є “основною силою в боротьбі проти практик, які не мають нічого спільного з полюванням”.

Однак не все так однозначно. Минулого року в Іспанії сталося викриття шахрайської схеми відомого зоозахисника, який збирав пожертви нібито на лікування покалічених мисливцями собак. Насправді ж левова частка коштів осідала на його особистих рахунках. Ця історія показала, що недобросовісні особи можуть паразитувати на співчутті до тварин.

Фонд Artemisan, який виступив обвинувачем у цій справі, наголошує, що продовжуватиме боротися за правду та викривати всіх, хто намагається скористатися суспільною солідарністю, особливо коли для цього очорнюють мисливців. Адже, за їхніми словами, мисливці щодня демонструють відданість справі боротьби проти покинутих собак та жорстокого поводження з тваринами.

То де ж правда? З одного боку, офіційна статистика дійсно не підтверджує масового покидання мисливських собак. Проте не можна стверджувати, що серед сотень тисяч мисливців немає безвідповідальних власників. З іншого боку, дані, які наводять зоозахисники, теж потребують ретельної перевірки та підтвердження.

Очевидно, що проблема стосується не лише мисливців. Але замість взаємних звинувачень усім сторонам варто об’єднати зусилля в боротьбі проти жорстокості до тварин. Як мінімум, необхідно:

• Посилити відповідальність за жорстоке поводження та покидання тварин, незалежно від того, чи є власник мисливцем.
• Просвітницька робота серед мисливців щодо гуманного ставлення до собак та планування розведення.
• Ширше залучення мисливських організацій до вирішення проблеми безпритульних тварин.
• Прозора діяльність зоозахисних організацій і жорсткий контроль за цільовим використанням пожертв.

Лише спільними зусиллями, відклавши взаємні претензії та стереотипи, ми зможемо досягти мети – зробити світ кращим і безпечнішим для всіх живих істот. І в цьому повинні бути зацікавлені як мисливці, для яких собаки є помічниками та компаньйонами, так і зоозахисники, які прагнуть допомогти кожній тварині.