
Бродячий кіт напав на жительку села Бучина й загинув того ж дня. Лабораторія підтвердила в нього сказ, постраждала проходить курс антирабічних щеплень
У селі Бучина Бродівської громади на Львівщині кіт напав на місцеву жительку, а згодом у тварини лабораторно підтвердили сказ. Жінка проходить курс антирабічних щеплень, у навколишніх селах планують вакцинацію домашніх тварин. Про це повідомляє НТА з посиланням на LVIV.MEDIA.
За інформацією голови Бродівської територіальної громади Анатолія Белея, кіт, який напав на жінку, був бездомним і загинув того самого дня. 18 листопада в нього лабораторно підтвердили вірус сказу. «Це сталося пару днів назад і на це одразу відреагували фахівці. Потерпіла зараз проходить відповідний курс щеплень. Карантину наразі в селі Бучина та навколишніх селах не плануємо запроваджувати», — сказав Анатолій Белей.
Ветеринари проводять профілактичні заходи. У селах Бучина та Гаї-Дітковецькі планують щепити домашніх тварин, вакцинацію також проведуть у селі Салашка. Фахівці наголошують, що щепити собак і котів важливо навіть тоді, коли вони постійно перебувають удома.
Випадок у Бучині — не виняток, а частина ширшої тенденції. Коти та собаки дедалі частіше стають ланкою, через яку сказ із дикої природи потрапляє до людей. Основними природними переносниками вірусу в Україні є лисиці, а також єнотовидні собаки, вовки та шакали. Бездомні коти, які полюють на гризунів на околицях сіл і можуть контактувати з хворими хижаками, заражаються від них і переносять інфекцію до людських осель. На Чернігівщині, наприклад, у 2024 році серед 14 тварин, у яких виявили сказ, половину становили коти, а в першому кварталі 2026 року там захворіли три коти та три собаки.
Масштаби проблеми добре видно на прикладі інших регіонів. На Одещині, за даними Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, лише з початку 2026 року по медичну допомогу через укуси тварин звернулися 4269 осіб, а лабораторно підтверджено 14 осередків сказу. Як писала «Криниця мисливця», зростання чисельності лисиць, вовків і єнотовидних собак як головних переносників сказу мисливці відзначали і на Полтавщині.
Боротьба зі сказом у дикій природі тримається на двох основних інструментах. Перший — оральна імунізація: розкладання в угіддях приманок із вакциною для лисиць та інших хижаків. Другий — регулювання чисельності хижаків, яке знижує щільність їхніх популяцій, а отже, і швидкість поширення інфекції. Обидва інструменти мають працювати разом. Обмеження на полювання в умовах воєнного стану, що діють у багатьох регіонах, ускладнюють другу частину цієї роботи. Тому дедалі більше областей останніми тижнями ухвалюють рішення про контрольоване регулювання чисельності хижаків саме з метою профілактики сказу.
Не менш важлива і відповідальність кожного власника тварин. Сказ передається через слину інфікованої тварини, причому заразитися можна не лише через укус, а й тоді, коли слина потрапляє на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Після появи симптомів хвороба майже завжди закінчується смертю, однак своєчасна профілактика може запобігти її розвитку. Тому в разі укусу чи подряпини від будь-якої тварини, особливо бездомної або дикої, рану слід одразу ретельно промити водою з милом і негайно звернутися до лікаря. А щорічне щеплення собак і котів залишається найпростішим і найнадійнішим способом розірвати ланцюжок, яким сказ іде з лісу до людських домівок.
