Державна екологічна інспекція Поліського округу залучила до реагування користувача мисливських угідь. Випадок знову порушує питання: хто і за які кошти охороняє червонокнижних тварин в угіддях
На Житомирщині внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула самка лося європейського — виду, занесеного до Червоної книги України. Загиблу тварину 26 жовтня виявили державні інспектори на автомобільній дорозі Київ — Житомир поблизу села Йосипівка Брусилівської територіальної громади. Про це повідомляє Державна екологічна інспекція Поліського округу.
«Тварина загинула внаслідок дорожньо-транспортної пригоди», — зазначають в Інспекції. Обставини ДТП та інформацію про транспортний засіб, який збив лосиху, відомство не наводить.
До реагування на випадок екологи залучили Житомирську районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок, яка є користувачем мисливських угідь на цій території. «Для належного реагування на цей випадок Інспекція поінформувала Житомирську районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок як користувача мисливських угідь та організувала пошук транспортного засобу для перевезення загиблої тварини», — йдеться в повідомленні.
Подальші дії відбувалися за встановленою процедурою. «За погодженням із територіальним органом Держпродспоживслужби представники УТМР у присутності працівників Інспекції провели утилізацію тварини відповідно до встановлених вимог. За результатами складено відповідний акт», — повідомляють в Інспекції.
На цьому обов’язки мисливської організації не завершуються. Як зазначає відомство, користувача мисливських угідь зобов’язано повідомити Міністерство економіки та довкілля України про загибель представника червонокнижного виду в установленому законодавством порядку, а також поінформувати Інспекцію про результати проведених заходів.
Цей випадок наочно показує, на кого в реальності покладено охорону рідкісних тварин за межами заповідників. Саме мисливська організація фактично взяла на себе всю практичну роботу: транспортування туші, утилізацію за погодженням із ветеринарною службою та офіційне звітування перед міністерством. Державні інспектори здійснювали нагляд, а мисливці виконували функції, для яких у держави на місцях часто немає ні техніки, ні людей.
Такий розподіл ролей закріплений законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», користувачі мисливських угідь зобов’язані дотримуватися режиму охорони тварин, занесених до Червоної книги України, у межах наданих їм угідь. Крім того, на них покладено біотехнічні заходи, охорону та відтворення тварин, облік їхньої чисельності, боротьбу з браконьєрством і, як видно з житомирського випадку, реагування на загибель тварин.
Водночас ці обов’язки користувачі угідь виконують переважно власним коштом: утримання єгерської служби, транспорт, пальне, підгодівля, облікові роботи. Окремого механізму державного фінансування саме охорони червонокнижних видів, які мешкають у мисливських угіддях, користувачі не отримують. Про фінансову скруту в галузі відкрито говорять і її керівники: колишній очільник лісового відомства Юрій Болоховець характеризував ситуацію з фінансуванням як патову та зазначав, що багато користувачів угідь з різних причин скоротили видатки на охорону та відтворення мисливського фонду.
Лось європейський перебуває під особливою охороною вже кілька років. Його внесли до Червоної книги України наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 19 грудня 2017 року № 481, який набрав чинності 16 січня 2018 року; ще раніше, у лютому 2017 року, полювання на лося заборонили на всій території країни на 25 років.
До запровадження заборони полювання на лося було ліцензійним, а надходження від нього були одним із джерел, з яких користувачі угідь фінансували охорону та облік тварин. Після заборони це джерело зникло, а обов’язок охороняти вид, обліковувати його і реагувати на випадки загибелі залишився. Сьогодні мисливські господарства несуть відповідальність за лося, не маючи від нього жодних надходжень і не отримуючи на ці потреби коштів від держави.
Йдеться не про заклик відновити полювання на лося. Питання в іншому: охорона рідкісного виду — це державне завдання, і воно потребує ресурсів. Коли відповідальність покладена на користувачів угідь, а фінансування немає ні з бюджету, ні з господарської діяльності, ефективність такої охорони залежить лише від ентузіазму та власних коштів мисливських організацій.
Житомирщина є одним із ключових регіонів поширення виду: саме тут у межах проєкту «Чисельність лося європейського в українському Поліссі» науковці проводили пробний авіаоблік лося. А загибель лосів на дорогах не є поодиноким явищем: лише в липні цього року під Києвом водій вантажівки збив дорослого лося європейського. Особливо зростає ризик восени, коли тварини активно переміщуються, а світловий день скорочується.
Оперативна взаємодія екологічної інспекції, ветеринарної служби та мисливської організації на Житомирщині — приклад того, як має працювати система реагування. Але для того, щоб вона працювала не лише в окремих випадках, держава має визначитися, хто і за які кошти забезпечує охорону червонокнижних видів у мисливських угіддях.