Патова ситуація з вовками у Казахстані: мисливці залишаються без ліцензій, фермери – без худоби, браконьєри беруться за рушницю, а жителі – за отруту

У Казахстані склалася вельми заплутана ситуація навколо полювання на вовків. Сільські жителі в Казахстані не можуть захистити себе від вовків у законний спосіб. Дикі хижаки нападають не тільки на худобу, а й на людей.

Повністю знищити звіра не можна – постраждає фауна країни. Вовки – санітари природи. Однак надмірне збільшення їх чисельності загрожує сумними наслідками. Селяни звертаються за допомогою до мисливців, але ті розводять руками: у більшості немає ліцензії на відстріл.

У Жамбилській області вовків повно. Але якщо раніше вони мешкали в муюнкумських пісках, степах і гірській місцевості, то тепер побачити хижака поблизу сіл або в самих населених пунктах – не рідкість. Жителі скаржаться, що вовки часто нападають на місцеві стада. Але не завжди такі факти реєструються. Нещодавно бачили вовків прямо в Таразі. Очевидці кажуть про візит нічного хижака в район Тектурмас – житловий масив біля річки Талас.

Якщо вовки загризли одну-дві вівці, то селяни ставлять капкани, зміцнюють загони, заводять крупнопородистих собак.

Однак іноді хижаки здійснюють періодичні набіги на село, знищуючи десятки овець. І тільки тоді по тривозі селян піднімається шум, і факт стає надбанням громадськості.

Так було в минулому році, – розповідає житель Таласського району Нурбакит Алімжан. – Вовки спочатку зрідка навідувалися в наші села, не нападаючи на худобу. І на їх появу люди реагували спокійно: головне, що не чіпають людей і худобу, ну й добре. Але виявилося, що так хижаки вивчають обстановку. Потім пішли напади на передгірні фазенди, а потім і на господарства всередині села!

Спочатку вони несли з собою овець, а потім дійшло і до жеребців.

Ми втратили як мінімум 50 тварин, – розповідає селянин. – Проблема в тому, що навіть якщо б ми хотіли зупинити їх, то не могли б за законом – на відстріл хижаків потрібен дозвіл. А так вбивати їх можна тільки в разі їх нападу. Але вовк – розумна і хитра тварина. Він не нападатиме вдень, тільки пізно вночі.

У більшості сільських жителів зброї немає, тому протистояти хижакам вони не в змозі. За допомогою звертаються до мисливців, але ті розводять руками: немає дозволу на відстріл.

Жителі села Ойик розповідають, що вовки досі докучають їм, і тепер доводиться вести з ними справжню війну.

У мене загризли 3 жеребців, 3 овець і 3 корів! – розповідає аксакал Нурматов-ага. – Приходиш вранці в загін – а корови немає! Дивишся, а на землі тільки шкура від неї залишилася! Іншим разом вибігли на шум, вовки втекли, а корова на землі лежить з розпоротим порожнім черевом. Крім того, вовки загризли нашу собаку – азіата на прізвисько Граф, забрали разом з собою ще двох собак. Нам довелося разом з мисливцями вирішувати проблему. В один день поблизу села ми підстрелили відразу 3 вовків.

Добре, що знайшлися люди, які мають ліцензії на полювання. Бо часом на прохання селян ніхто не відгукується саме через відсутність дозволу. Тоді жителям самим доводиться братися за рушницю.

Національне лихо?

Ми часто стикаємося з бюрократичною тяганиною, пов’язаною з отриманням ліцензії, – розповідає мисливець зі стажем Михайло ПЛАТОВ з Жамбилської області . – Наприклад, по всій країні ліцензії на полювання вовків починають видавати лише в 20-х числах січня. Але ж вовки активні саме на початку січня. Виходить, що, поки ми без ліцензії, звірі можуть бешкетувати. Моя думка – чисельність хижаків просто необхідно регулювати. Про повне їх знищення ніхто мови не веде.

Такої ж думки дотримується і його колега Борис СУХАНОВ :

У Казахстані, за деякими даними обліку, близько 18 000 вовків. В середньому звір на добу з’їдає 3 кілограми м’яса. Тобто на одного вовка в рік припадає приблизно 30 тварин розміром з теля. Значить, це понад півмільйона таких тварин – козулі, джейрани, сайгак, а іноді в хід йдуть вівці, коні, домашні собаки. Природного ворога у вовка в природі немає. За словами мисливця, сьогодні в Казахстані скасовані всі виплати за видобуток вовка. Полювання на нього стало лише справою ентузіастів.

Тим часом в Росії та Киргизстані виплати за видобуток вовка збереглися. А у нас зараз вовка ввели в ранг мало не трофейної тварини. Вовк – хижак, який може знищувати стада, і якщо не боротися з ним, то він перетвориться на національне лихо. І першими це на собі відчують скотарі, – вважає Борис Суханов.

Схожі проблеми випробовують мисливців у Алматинській області.

Перша проблема – це дійсно терміни видачі ліцензії, які можна було б видавати не в кінці січня, а, наприклад, влітку на один рік. Інакше ми втрачаємо 20-25 днів піку полювання. Ще одна проблема – це заповідники, де полювання заборонене, але саме там вовки знищують червонокнижних тварин, – кажуть мисливці. – Можна було б дозволити туди візити перевірених вовчатників з інспекцією. Нарешті, гостра проблема – браконьєри, які полюють на звірів без дозвільних документів. Поки сумлінні мисливці змушені чекати, коли їм дадуть ліцензії, браконьєри беруть рушницю і знищують усіх, хто попадеться на їхньому шляху.

Крім того, вовчатники просять звернути увагу на таку проблему, як використання фермерами отрути для хижаків.

Коли фермер звертається до мисливців за захистом від сірих хижаків, а у тих немає дозволу на відстріл, ситуація складається тупикова і парадоксальна, – розповідає мисливець Алішер МАТХАЛИКОВ . – Щоб вовки не наближалися до стад, жителі сіл починають ставити приманки з отрутою. М’ясо або мертв’ятину вони начиняють отрутою, і вовки дійсно потім гинуть. Але біда в тому, що здохля́тиною харчуються і птиці, і інші тварини, які також стають жертвою такої тактики. Хто від цього виграє?

Де можна, а де не можна

Саме полювання на вовків – процес досить захоплюючий. Тому багато мисливців беруться за справу, не дивлячись на відсутність премій від держави.

На вовка можна полювати декількома способами. Найпоширеніші – загін хижака, або приманка. У першому випадку все зрозуміло – звір переслідується групою мисливців з собаками. Другий складніший, але часом саме він приносить результати. Приманка для вовка, встановлюється недалеко від тих місць, де був помічений звір. І на підході до неї вовка ловлять. Але в будь-якому випадку справа ця клопітка.

Часом для видобутку вовка потрібно тиждень – людина повинна просочитися запахом сирої землі, трави або листя, щоб вовк не відчув його на відстані.

Потрібно враховувати, що саме полювання на вовків – захід дорогий, – каже Михайло Платов. – Мало отримати ліцензію – важливо дотримуватися ще й обмеження. Полювати на хижака можна лише в межах обмеженої території, яка вказується в дозволі. І їздити в пошуках звіра, наприклад, по всій Жамбилській області, не вийде. Це завдає великих труднощів мисливцям. В результаті у них опускаються руки.

Вовки ж можуть мігрувати не тільки з одного регіону в інший, але і між країнами. Так, вовки з Росії можуть виявитися в північних і східних регіонах Казахстану, а киргизькі уздовж річки Талас часто спускаються в Жамбилську область. І цілком зрозуміло, що мисливці цих країн підтримують між собою тісний зв’язок, часто діляться історіями про напад вовків і подальшим на них полюванням.

– Проблеми мисливців схожі, але в Киргизстані, наприклад, не тільки дають премії від держави за вилучення вовків, але там взагалі видають ліцензії іноземцям, розвиваючи природний туризм. Ми про це тільки мріємо. Адже ліцензії на вовків казахстанські аматори полювання розбирають за день! Багато залишаються без бажаної путівки, – каже Алішер Матхаликов.

Головне – не перестаратися!

Саме час задатися питанням: чому ж на відстріл хижака не дають потрібну кількість ліцензій, якщо він так докучає людям?

– Звичайно, перш за все, ми повинні потурбуватися про збереження вовка на території нашої країни, так само як і про збереження інших видів зникаючих тварин, – розповідає еколог, голова ГО “Гірський клуб” Жабагли-Манас “Рауф Сабіт . – Все це – одна біологічна система, і повне знищення одного з видів призведе до сумних наслідків. Такого небезпечного звіра, як тигр, ми намагаємося повернути в Казахстан, і зараз його намагаються заселити в Ілі-Балхашський природний резерват. Але на це потрібно багато часу, до того ж це величезні витрати, залучення значних людських ресурсів. Звичайно, коли створюються сприятливі умови і вовки розмножуються, тоді ми повинні захищати стада наших фермерів від хижаків. Але перестаратися в цьому питанні не можна.

– Вся справа в тому, що чисельність вовка регулюється на державному рівні, – розповідає представник територіальної інспекції лісового та мисливського господарства Жамбилської області Нургалі НІЯЗБЕКОВ . – Наприклад, в Жамбилській області вилучення вовка в цьому році визначено в кількості 458 особин, шакала – 470. Всього ж в регіоні налічується близько 1 000 вовків, так що видати дозволи понад норму ми не можемо – треба ж зберегти вовків як санітарів природи.

За словами співрозмовника, чисельність вовків йде на спад не тільки в регіоні, але і в країні. І цифра 18 тисяч, яку називають вовчатники, дещо перебільшена – в республіці залишилося не більше 13 тисяч особин. Наприклад, недавно було оголошено про те, що в Північно-Казахстанській області вовки зникли зовсім.

Правда, всі ці підрахунки, які ведуть різні організації, досить умовні. Вони складені за показаннями мисливців, жителів сіл і іншими зовнішніми ознаками. Можливо, саме такі розбіжності в підрахунках і призводять до ситуації, коли держоргани неправильно оцінюють ситуацію. В результаті мисливці залишаються без ліцензій, фермери – без худоби; браконьєри беруться за рушницю, а жителі – за отруту.

Джерело: caravan.kz