Про порохові прокладки та нюанси, які потрібно знати і враховувати мисливцю

Мисливцю потрібно знати і враховувати нюанси адже завдання порохової прокладки подвійне. Перше – це максимальна обтурація порохових газів. Друге – щільне закриття порохового заряду та утримання водночас заданого режиму стискання пороху. Відповідно, порохові прокладки мають бути дуже щільними за матеріалом і діаметром. Входити в гільзу вони повинні з натягом, що дає їм змогу утримувати стискання пороху, а потім і тиск газів, не руйнуючись під їхнім впливом.

Найпростішим варіантом порохової прокладки є щільна картонна прокладка каліберного діаметру завтовшки не менш ніж 1,5 мм, а ще краще 3 мм. Рублена з товстого картону така прокладка є цілком успішною і дає змогу різко поліпшити якість бою, особливо щодо різкості пострілу. Багато авторів наводять фактичні показники тиску порохових газів і швидкості снаряда шроту, заміряні під час пострілу з набоями, що мають картонні прокладки різної товщини. Різниця між товщиною прокладки 0,5 мм і товщиною 2,5 мм становить понад 60-100 кг/см² у показниках тиску і різницю 80-100-140 м/с у показниках швидкості. Тому всі інструкції акцентують на необхідності застосування щільних порохових прокладок завтовшки не менш ніж 1,5 мм, без яких неможливо отримати нормальний робочий тиск і швидкість снаряда.

Але водночас, як і в будь-якій начебто простій справі, є низка нюансів, які потрібно знати і враховувати. Так, навіть тонші, до 0,5 мм, але розширені за діаметром прокладки, звісно, будуть ефективнішими у плані забезпечення обтюраційних властивостей. Сильно розширені (на 2-4 калібри) і товсті (1,5-2-3 мм) прокладки, які так люблять мисливці старшого покоління під час спорядження набоїв у металеві гільзи, завжди дають сильне форсування початкового тиску, різке наростання тиску й успішне згоряння пороху, але відрізняються дуже сильною віддачею за чудової різкості пострілу. Прикладом цього є успішність бою набоїв на «Соколі», споряджених у металеві гільзи і закритих щільними пороховими прокладками розширеного діаметра. Такої різкості пострілу досягти на цьому самому поросі у пластикових гільзах ніколи не вдається, та й у стволі завжди залишаються частинки незгорілого пороху. Проблема полягає в тому, що щільні картонні прокладки розширеного діаметра можна вставити тільки в металеві гільзи, тоді як у паперових або пластикових гільзах такі прокладки будуть розпирати стінки гільзи, перешкоджаючи нормальному входженню у патронник. Особливо це погано для напівавтоматів, бо призводить до переклинювання та незакриття затвора.

Друга проблема, пов’язана з товстими картонними прокладками розширеного діаметру, – труднощі їх рівномірної посадки в гільзу. У будь-якому разі зайва за діаметром частина клейтуха або зімнеться під навойником у вигляді перекинутого ковпачка, або піде наперекіс. Обидва варіанти погані в тому плані, що не зможуть забезпечити нормальну обтюрацію порохових газів і допустять їх прорив. Тому все ж щодо порохової прокладки потрібно вибирати щільнокаліберний діаметр, який дає змогу рівно посадити її на заряд пороху з рівномірним рівнем контакту по всьому периметру, без перекошування якоїсь частини.

Думка людини не може миритися з нерозв’язаним завданням оптимізації обтюраційної прокладки, тому вже більш ніж 100 років тому було створено картонні юбкові прокладки-обтюратори, зроблені за допомогою фігурного пресового вирубування з товстого 3-миліметровго картону. Особливістю їх є каліберний діаметр, але водночас по краях клейтуха-прокладки формуються вигнуті назад бортики. Прокладка у вигляді ковпачка у торці має каліберний діаметр, а беручи до уваги на 1,5-міліметрове юбкове окружжя, буде на 4 калібри більшою у заготівлі. Посадка клейтуха здійснюється саме торцем угору, до основного клейтуха, а юбковим краєм униз, на порох. Юбковий край такої прокладки-обтюратора вдвічі-втричі збільшує площу контакту зі стінкою гільзи, а потім під час пострілу під впливом тиску газів дуже щільно притискається до стінки ствола, перешкоджаючи цим їх прориву.

Таких варіантів порохових прокладок юбкового типу багато, але суть однакова, і їх обтюраційні властивості набагато перевищують звичайні картонні прокладки. У зв’язку із цим під час використання порохових прокладок, які щільно обтюрують, і з урахуванням типу основного клейтуха (деревоволокнистий чи повстяний) з незмінною масою дробового заряду потрібно зменшувати наважку пороху від 0,1 до 0,2 г на заряд.

Сучасним варіантом картонної юбкової прокладки-обтюратора на порох є різноманітні пластикові обтюратори – «шашечки», клейтухи-юбки, прокладки-бортики тощо. Їх зроблено зі щільного або жорсткого пластика, вони мають юбковий виступ по нижньому краю (а деякі й по верхньому), який забезпечує щільну бічну обтюрацію під тиском порохових газів, вектор яких, як відомо, має однакову силу на всіх напрямках – вгору, вбік, вниз. Такі обтюратори з жорсткого пластика невіддільні від різких спортивних порохів типу Rex-0, Nobel-Sport 206V і 206SV, що вимагають для повноцінного згоряння з легкими зарядами (24 і 28 г) шроту максимального тиску форсування, потрібного саме на перших фазах пострілу. Застосування жорстких обтюраторов на звичайних порохах з повним каліберним зарядом пороху і шроту веде до непотрібних перепадів тиску, посилення різкості і віддачі, але сильно погіршує купчастість і завищує точку влучення.

Товщина тіла сучасних пластикових обтюраторів різна – від 1 мм до 4 мм, глибина виступу юбкової частини – від 1,5 до 5 мм, водночас сам обтюратор хрестоподібно посилений ребрами жорсткості у вигляді поверхневих припливів. Ребра жорсткості дають змогу отримати витончений і полегшений обтюратор із великим запасом міцності на злам і на стискання, здатний відразу повертати свій початковий діаметр після проходження снарядного входу.

Найдосконалішими пороховими обтюраторами є обтюратори типу «Губертус» із відносно невисокою юбковою поверхнею (1,0-1,2 мм), що мають ребристий профіль верхньої торцевої поверхні – у вигляді променів зірочки, що розходяться за радіусом від центру. Розрахунок такого обтюратора зроблено із глибоким розумінням процесу пострілу – радіальні ребра жорсткості забезпечують чудову багатофазову амортизацію порохових клейтухів, розташованих поверх обтюратора. Так, під час початку займання пороху й початку зсуву обтюратора вгору останній передає імпульс верхньому основному клейтуху, який, перешкоджаючи імпульсу зсуву, починає стискатися й одночасно врізатися нижнім краєм у ребра жорсткості на торці обтюратора. Подальше наростання тиску збільшує посадку клейтуха на всю глибину радіальних ребер жорсткості обтюратора й лише потім, вибравши всі можливості просадки, клейтух почне стискатися завдяки власній пружності. Процес цей дає відчутну розтягнутість поштовху зсуву снаряда, забезпечуючи поступове передання зростання тиску від пороху на шріт, що і становить сутність явища амортизації клейтухового стовпа. Шріт у такому випадку уникає ударного стиснення і зберігає свою первинно-сферичну форму, оптимальну аерокінетичному сенсі, демонструючи потім максимальні параметри бою за купчастістю та рівномірністю осипу. Складна, неодноразово опосередкована залежність, але її розуміння якраз і є запорукою якості бою набою.

Ігор Наконечний, біолог-мисливствознавець, професор,
член Науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь