Проєкт Стратегії розвитку мисливського господарства України до 2030 року

Пропонуємо вашій увазі проєкт Стратегії розвитку мисливського господарства України до 2030 року, розміщений на сайті Державного агентства лісових ресурсів України.

Проєкт стратегії розвитку мисливського господарства та збереження біорізноманіття на період до 2030 року

І. Загальна частина

Метою розроблення цієї Стратегії є охорона й менеджмент дикої природи, збереження популяцій мисливських тварин та середовищ їх існування, біологічного різноманіття, шляхом сталого використання його компонентів і спільного одержання на справедливій та рівній основі вигод, пов’язаних з використанням відновлюваних природних ресурсів, забезпечення збалансованості екологічних, економічних і соціально-культурних інтересів зацікавлених сторін, розвиток мисливської галузі, науки, освіти та просвіти, дотримання високих стандартів полювання, підвищення рівня поінформованості й активізації участі населення у заходах з питань збереження довкілля.

Ця Стратегія розроблена з урахуванням потреби у змінах в формуванні та реалізації державної політики у мисливській галузі (далі – галузь), зокрема щодо міжнародних зобов’язань України.

Ця Стратегія визначає пріоритетні цілі та дії, спрямовані на розв’язання екологічних, економічних, соціально-культурних та природоохоронних завдань, виконання яких дасть можливість удосконалити державну політику в галузі, створити сприятливі умови для невиснажливого використання державного мисливського фонду, забезпечення охорони, відтворення та сталого використання мисливських тварин, регулювання їх чисельності, збереження біологічного різноманіття, природних екосистем та екологічних комплексів, пропагування природоохоронного мисливства, розвитку суміжних сфер діяльності та надання супутніх послуг мисливцям під час здійснення полювання.

Ця Стратегія ґрунтується на таких документах:

• Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Рішення Ради 82/72/ЄЕС від 3 січня 1982 року про укладення Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі) (Official Journal L 38, 10.2.1982, p. 1–32);
• Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин від 23.06.1979 р. (Рішення Ради 82/461/ЄЕС від 24 червня 1982 року про укладення Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин) (Official Journal L 210, 19.07.1982, p. 10);
• Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 1992 р. (Рішення Ради 93/626/ЄЕС від 25 жовтня 1993 року про укладення Конвенції про біологічне різноманіття) (Official Journal L 309, 13.12.1993, p. 1 – 2);
• Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів від 16 червня 1995 року (Рішення Ради 2006/871/ЄС від 18 липня 2005 року щодо укладення від імені Європейського Союзу Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів) (Official Journal L 345, 08.12.2006, p. 24–25);
• Директива 2009/147/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 30 листопада 2009 р. про захист диких птахів (Official Journal L 20, 26.01.2010, p. 7–25);
• Інструкція про полювання  до Директиви Ради 79/409/ЄЕС від 2 квітня 1979 року про збереження диких птахів;
• Директива Ради 92/43/ЄЕС від 21 травня 1992 р. про збереження природних середовищ існування, дикої флори та фауни (Official Journal L 206, 22.07.1992, р. 7–50).
• Європейська Хартія полювання та біорізноманіття, затверджена за ініціативи ПАРЄ у 2007 році відповідно до рекомендації № 128 під час засідання Постійного комітету Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі;
• Закони України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про мисливське господарство та полювання, “Про захист тварин від жорстокого поводження”, “Про тваринний світ”, “Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин”, “Про ветеринарну медицину” та інші.

В основу цієї Стратегії закладені ключові принципи Європейської Хартії з полювання та біорізноманіття, а також рекомендації зі сталого полювання згідно з Директивою Ради Європейського союзу про збереження диких птахів.

Опис проблем, які обумовили прийняття цієї Стратегії

Основними проблемами, що перешкоджають сталому розвитку галузі, є:

• застаріле законодавство, яке не відповідає сучасним вимогам (викликам) та напрямкам розвитку мисливського господарства в Європі та світі;
• суттєві втрати біорізноманіття, червонокнижних видів фауни, внаслідок погіршення стану середовища перебування тварин, поширення небезпечних інфекційних хвороб, недостатності заходів збереження й підтримки видів мисливської фауни у сприятливому природоохоронному статусі в межах мисливських угідь;
• загрози для біорізноманіття, руйнування природних оселищ існування видів фауни внаслідок російської збройної агресії
• відсутність якісної системи контролю за застосуванням хімічних засобів захисту рослин, які можуть мати негативний вплив на стан популяцій диких тварин та неконтрольоване використання сучасних механізмів у сільському господарстві з порушенням природоохоронних вимог;
• недотримання законодавства про захист тварин від жорстокого поводження під час натаскування, наганяння, вимуштрування, польових випробувань і змагань мисливських собак;
• використання свинцевого шроту під час полювання на водно-болотних угіддях;
• недосконала процедура отримання документів дозвільного характеру у галузі та їх система обліку;
• високий рівень браконьєрської діяльності через низький рівень відповідальності за порушення законодавства;
• неефективна діяльність саморегулюючих організацій, об’єднань, асоціацій, спілок та громадськості щодо формування та реалізації державної політики у галузі, відсутність продуктивної  співпраці між усіма зацікавленими сторонами щодо здійснення заходів збереження, охорони, відтворення та сталого використання мисливських тварин;
• недостатнє наукове та науково-методичне забезпечення галузі, кількість і якість підготовки фахівців у галузі мисливського господарства;
• відсутність системного співробітництва з міжнародними організаціями, членом яких є Україна щодо розвитку мисливського господарства та впровадження кращих міжнародних практик;
• недосконалість процедури та неврегульованість механізму надання у користування мисливських угідь, відсутність дієвого контролю за охороною та використанням мисливського фонду;
• недосконалість системи збору достовірної статистичної інформації про сучасний стан, чисельність та статево-вікову структуру популяцій, обсяги добування та природної загибелі мисливських тварин у мисливських угіддях, відсутність законодавчо встановленого порядку та методів обліку мисливських тварин, з урахуванням сучасних розробок та технологій;
• неврегульованість питання напіввільного та штучного розведення мисливських тварин;
• низький рівень залучення органів місцевого самоврядування до питань збереження біорізноманіття, розвитку мисливського господарства, охорони, відтворення та сталого використання об’єктів мисливської фауни;
• відсутність ефективних механізмів залучення інвестицій у галузь для збільшення чисельності мисливських тварин, стимулювання економічного розвитку галузі;
• незадовільна протидія поширенню чужорідних інвазійних видів тварин і рослин у мисливських угіддях;
• відсутність збалансованої гендерної політики в галузі.

ІІ. Аналіз поточного стану та тенденції розвитку галузі в Україні, обґрунтування необхідності розв’язання виявлених проблем

Мисливське господарство в Україні ведеться на площі 38,8 млн. га, у тому числі лісових угідь – 8 млн. га, польових угідь – 29 млн. га, водно-болотних угідь – 1,8 млн. га. За розподілом 24,3 млн. га (63 %) надано в користування організаціям Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР), 4,0 млн. га (10 %) – підприємствам, що належать до сфери управління Держлісагентства, 10,5 млн. га (27,0 %) – користувачам іншої форми власності. Загалом мисливським господарством займається майже 1200 юридичних осіб. В Україні зареєстровано близько 750 тисяч мисливців. У мисливському господарстві працює понад 6 тисяч працівників, у тому числі майже 500 мисливствознавців та 4,9 тис. штатних єгерів. Один єгер в середньому обслуговує 8,1 тис. га мисливських угідь.

Необхідно переосмислити визначення мисливського господарства, а саме: мисливське господарство як галузь – це напрям екологічно-економічної діяльності у сфері природокористування, спрямований на стале, збалансоване використання мисливських тварин як природного багатства та компонента екосистем з метою відтворення та формування оптимальних популяцій, збереження середовища їх існування, біотичного різноманіття та генетичного фонду диких тварин, регулювання чисельності, охорону, розведення, надання послуг мисливцям щодо полювання, розвитку стрілецько-мисливського спорту, собаківництва, сокільництва, відродження і примноження мисливських традицій.

Відповідним пріоритетом державної політики у галузі мисливського господарства має стати удосконалення національного законодавства та його всеосяжна інтеграція в Європейське законодавче поле у сфері ведення сталого мисливського господарства та збереження біорізноманіття, розробленої за Аддис-Абебськими принципами та рекомендаціями щодо сталого використання біорізноманіття і Принципами Малаві для екосистемного підходу, розвитку мисливської науки, створення держаної спеціалізованої служби з охорони державного мисливського фонду та контролю за його використанням, запобігання жорстокому поводженню з дикими тваринами, посилення боротьби з браконьєрством, та відповідальності за незаконне добування, в тому числі видів тварин, занесених до Червоної книги України.

Організація і проведення полювання повинні відповідати високим морально-етичним принципам та стандартам згідно рекомендацій наданих в Європейській хартії полювання і біологічного різноманіття. За належної організації мисливське господарство сприятиме впровадженню принципів охорони, відтворення та сталого використання природних ресурсів й компонентів біологічного різноманіття на території мисливських угідь, збереженню та покращенню середовищ існування диких тварин, забезпеченню балансу видів, соціально-економічному розвитку непромислових територій.

ІІІ. Стратегічні цілі та показники їх досягнення

Збереження біорізноманіття та середовищ існування диких тварин, забезпечення охорони, відтворення та сталого використання цільових видів мисливської фауни

Збереження біорізноманіття та середовищ існування диких тварин, стале використання мисливської фауни, підвищення потенціалу мисливських угідь та ефективності управління мисливським господарством, передбачається здійснити шляхом:

• збереження та відтворення компонентів біорізноманіття та середовищ існування дикої фауни і флори в мисливських угіддях;
• забезпечення державного обліку чисельності мисливських тварин та обсягів їх вилучення добування та або відлову;
• пом’якшення наслідків змін клімату та забруднення, що призводить до деградації природних біоценозів;
• опрацювання питання поступового припинення використання свинцевого шроту під час полювання на водно-болотних угіддях відповідно до вимог Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів;
• розроблення та виконання планів дій щодо збереження видів мисливської фауни;
• посилення вимог щодо захисту тварин від жорстокого поводження під час натаскування, наганяння, вимуштрування, польових випробувань і змагань мисливських собак;
• збільшення обсягу фінансування заходів із збереження, охорони та відновлення біорізноманіття. Плата за користування мисливськими угіддями, інвестиційні зобов’язання користувачів мисливських угідь та збір за використання мисливських тварин, як природного ресурсу загальнодержавного значення.

Ефективне державне управління та дієвий державний нагляд (контроль) у сфері ведення мисливського господарства та полювання

Ефективне державне управління у сфері ведення мисливського господарства та полювання передбачається здійснити шляхом:

• впровадження засад екологічного, економічного та соціально-культурного сталого полювання, як інструменту збереження біорізноманіття, покращення стану популяцій мисливських тварин, рідкісних і зникаючих видів;
• підвищення рівня охорони, раціонального використання, відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану угідь;
• науково обґрунтованого використання мисливських тварин, підвищення продуктивності мисливських угідь та покращення  стану середовища перебування мисливських тварин;
• сприяння збереженню водно-болотних угідь, як важливого середовища існування водоплавних птахів та інших компонентів біорізноманіття відповідно до міжнародних зобов’язань України.
• Дієвий державний нагляд (контроль) у сфері ведення мисливського господарства та полювання передбачається здійснити шляхом:
• внесення змін до діючого законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, яке має на меті збереження та відновлення біологічного різноманіття, природного середовища існування шляхом екологічно та економічно сталого використання природних ресурсів, згідно з відповідними міжнародними Конвенціями, Директивами та Хартією про біологічне різноманіття та полювання;
• реформування системи державного управління у галузі мисливського господарства та полювання;
• посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за незаконне добування мисливських тварин;
• діджиталізації державного управління та звітності, створення Єдиної державної електронної системи управління мисливським господарством з створенням відповідних електронних реєстрів. Ведення кадастру диких тварин та впровадження кадастрової карти мисливських господарств, запровадження європейської практики обліку добутої дичини шляхом створення електронного кабінету мисливця, маркування кожної добутої тварини спеціальними контрольними бирками безпосередньо на місці добування;
• застосування нових, технологічних, сучасних засобів й методів обліку та моніторингу природоохоронного статусу цільових популяцій;
• забезпечення прозорості у заходах державного контролю за діяльністю юридичних і фізичних осіб у галузі в частині простежуваності обігу мисливських тварин та виробленої з них продукції: від добування (відлову) до їх реалізації, зокрема через маркування;
• забезпечення рівних умов конкуренції в галузі, зокрема шляхом запровадження прозорих механізмів надання в користування мисливських угідь;
• запровадження відповідальності користувачів мисливських угідь за неподання або подання недостовірних даних про чисельність та обсяги добування мисливських тварин;
• правового врегулювання проведення полювання в умовах воєнного стану.

Покращення якості мисливських угідь, їх захист від антропогенного впливу та протидія поширенню небезпечних епізоотичних хвороб

Покращити якість мисливських угідь, протидіяти поширенню небезпечних епізоотичних хвороб мисливських тварин та їх захист від антропогенного впливу  передбачається здійснити шляхом:

• удосконалення нормативно-правової бази щодо обов’язкового виконання користувачами мисливських угідь комплексу біотехнічних та ветеринарно-профілактичних заходів, планування цих заходів у матеріалах упорядкування мисливських угідь;
• урахування інтересів мисливського господарства та забезпечення охорони мисливських тварин під час реалізації програм, планування і виконання робіт з охорони і використання природних ресурсів, ведення сільського та лісового господарства, меліорації земель, проведення процедур оцінки впливу на довкілля;
• забезпечення екологічно збалансованого контролю компонентів біорізноманіття та географічно диференційованого керування видами задля управління та сталого використання об’єктів мисливської фауни, збереження їх здорових та життєздатних популяцій, уникнення епізоотій та негативного впливу з боку інвазійних й небажаних для мисливського господарства видів;
• впровадження якісної системи контролю за застосуванням хімічних засобів захисту рослин, які можуть мати негативний вплив на стан популяцій диких тварин та неконтрольоване використання сучасних механізмів у сільському господарстві з порушенням природоохоронних вимог;
• нормативно-правового врегулювання питань охорони мисливських та інших диких тварин під час виконання технологічних процесів.

Забезпечення ефективних механізмів залучення інвестицій у галузь для збільшення чисельності мисливських тварин, стимулювання економічного розвитку галузі

Вагомий внесок галузі в економіку держави передбачається здійснити шляхом:

• створення умов для збільшення фінансування галузі та залучення інвестицій у розвиток мисливського господарства;
• створення державного фонду збереження та відновлення біорізноманіття, розвитку мисливського господарства, визначення джерел його наповнення та порядку використання;
• збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів;
• розвитку суміжних з мисливським господарством галузей та сфер діяльності: мисливського та екологічного туризму, вольєрного господарства, екологічних парків, стрілецького спорту, об’єктів готельно-рекреаційної сфери, виробництво харчових продуктів з дичини, предметів декору, таксидермії;
• створення  нових робочих місць;
• розвитку ринку професійних послуг у сфері обліку, аудиту та моніторингу чисельності мисливських тварин;
• розвитку непромислових територій, сільських громад та місцевої економіки;
• сприяння відновленню зруйнованого майна та інфраструктури суб’єктів галузі, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України.

Розвиток науки, освіти, підвищення рівня поінформованості з питань збереження довкілля та культури полювання

Підвищити рівень кваліфікації кадрів, наукового забезпечення мисливського господарства, освіти та підготовки фахівців у галузі мисливського господарства передбачається забезпечити шляхом:

• розбудови та посилення наукового потенціалу з питань ведення мисливського господарства та збереження біорізноманіття;
• зміцнення кадрового потенціалу мисливської науки і цілеспрямований розвиток фундаментальних та прикладних досліджень з біології і екології диких тварин, розробка і впровадження науково обґрунтованих правових, охоронних, біотехнічних, організаційно-господарських, просвітницьких заходів, спрямованих на збереження біорізноманіття, відтворення та раціональне використання мисливських тварин;
• забезпечення фінансування наукових досліджень та системи моніторингу мисливських тварин, як частини загального моніторингу довкілля;
• заохочення до співпраці всіх зацікавлених сторін, включно з державними органами, землевласниками, мисливцями, підприємцями та іншими користувачами природних ресурсів, природозахисними організаціями в сфері управління дикою природою та мисливськими видами й середовищами їх існування.
• підвищення ефективності міжнародної та національної співпраці природоохоронних, мисливських, зоозахисних організацій задля збереження, відновлення та сталого використання об’єктів дикої флори та фауни й природних оселищ існування;
• спільна просвітницька діяльність щодо важливості збереження дикої природи та переваг, які має стале використання для збереження та відновлення біорізноманіття;
• підвищення рівня кваліфікації галузевих фахівців на базі наукових закладів, затвердження відповідних наукових програм;
• застосування ґендерно орієнтованого підходу у провадженні господарської діяльності у галузі.

впровадження європейських критеріїв культури полювання,  стандартів етичної поведінки мисливців, вимог щодо компетентності, досвідченості та відповідальності.

IV.    Завдання, спрямовані на досягнення поставлених цілей

Завданнями з реалізації поставлених цілей є:

• створення умов для збереження та відтворення біологічного різноманіття, нарощування ресурсного потенціалу мисливських угідь, ефективного використання відновлюваних мисливських ресурсів, самоокупності ведення мисливського господарства;
• забезпечення відновлення і підтримки популяцій мисливських видів тварин вище оптимального рівня;
• забезпечення дотримання законодавства про захист тварин від жорстокого поводження;
• поступове припинення використання свинцевого шроту під час полювання на водно-болотних угіддях, особливо тих, що мають міжнародне значення;
• затвердження Правил державного обліку мисливських тварин і обсягів їх добування та удосконалення державного контролю та встановлення відповідальності за повнотою і достовірністю поданих даних про чисельність та обсяги добування мисливських тварин;
• приведення нормативно-правового регулювання галузі у відповідність із законодавством ЄС та принципами Європейської Хартії полювання та біорізноманіття;
• створення та забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи управління галуззю мисливського господарства;
• запровадження процедури позбавлення права користування мисливськими угіддями неефективних користувачів;
• розроблення державних та місцевих програм збереження й відтворення біологічного різноманіття та розвитку мисливського господарства;
• посилення правового захисту осіб, які здійснюють охорону державного мисливського фонду та контроль у галузі мисливського господарства та полювання;
• встановлення на законодавчому рівні більш жорсткої відповідальності до порушників правил полювання, забезпечення ефективної боротьби з браконьєрством;
• забезпечення рівних можливостей, умов та оплати праці для жінок, чоловіків, заохочення жінок до активної участі на всіх рівнях зайнятості у галузі;
• оптимізація та удосконалення державного управління та контролю за веденням мисливського господарства шляхом запровадження європейських рекомендацій та принципів зазначених в Європейській Хартії полювання і біологічного різноманіття;
• нормативно-правове врегулювання питань охорони мисливських та інших диких тварин під час виконання сільськогосподарських робіт;
• запобігання проникненню, здійснення контролю за поширенням і пом’якшення наслідків поширення інвазійних чужорідних видів;
• урахування інтересів мисливського господарства та забезпечення охорони мисливських тварин під час реалізації програм, планування і виконання робіт з охорони і використання природних ресурсів, ведення сільського та лісового господарства, меліорації земель, проведення процедур оцінки впливу на довкілля;
• удосконалення нормативно-правової бази щодо необхідності виконання комплексу біотехнічних та ветеринарно-профілактичних заходів у мисливському господарстві, планування цих заходів у матеріалах упорядкування мисливських угідь;
• розробка науково обґрунтованого зонування мисливських угідь на території країни і програми комплексного розвитку мисливських господарств, збереження біорізноманіття, відтворення і сталого використання диких популяцій мисливських тварин;
• створення мережі центрів дичерозведення та вольєрних господарств, забезпечення державної підтримки та стимулювання мисливського господарства, дичерозведення та штучної репродукції;
• створення спеціального державного фонду збереження та відновлення біорізноманіття, розвитку мисливського господарства;
• запровадження системи економічного стимулювання осіб, які виявили порушників правил полювання та сприяли притягненню їх до відповідальності;
• визначення механізмів розрахунку компенсації збитків, завданих суб’єктам мисливського господарювання, та надання їм підтримки, а також визначення шкоди, заподіяної галузі внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України;
• наукове обґрунтування структури, чисельності і щільності популяцій основних видів мисливських тварин, рекомендацій по їх оптимізації, заходів щодо профілактики захворювань і боротьби з епізоотіями;
• оптимізація наукових програм у галузі мисливського господарства, з орієнтацією їх на розв’язання найбільш актуальних проблем галузі;
• законодавче визнання мисливствознавства наукою, яка включає комплекс фахових дисциплін, знання яких необхідне для ведення комплексного, ефективного мисливського господарства, на основі забезпечення сталого, невиснажливого використання мисливських тварин, збереження та покращення середовища їх перебування;
• перегляд і затвердження навчальних програм з викладання мисливствознавства, охорони державного мисливського фонду, економіки та менеджменту мисливського господарства у середніх та вищих учбових закладах України з урахуванням досвіду найкращих учбових закладів світу;
• затвердження відповідних наукових програм та підвищення рівня кваліфікації галузевих фахівців на базі наукових закладів;
• введення до класифікатора професій термінів: «єгер», «старший єгер»;
• висвітлення у засобах масової інформації питань культури, етики і традицій полювання, екологічного виховання населення, проведення широкої просвітницької і виховної роботи серед населення;
• підвищення вимог до освітніх та навчальних програм, складання іспитів осіб, які виявили бажання отримати посвідчення мисливства;
• сприяння інтеграції інноваційних європейських та світових підходів у розвиток наукової, освітянської та виробничої сфери у галузі мисливського господарства.

V. Очікувані результати досягнення поставлених цілей, етапи їх виконання, з відображенням запланованого темпу досягнення цільових показників та орієнтовного обсягу необхідних фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів

Збереження біорізноманіття та середовищ існування диких тварин, забезпечення охорони, відтворення та сталого використання цільових видів мисливської фауни

Очікуваними результатами досягнення цілі є:

• збереження та відновлення компонентів біорізноманіття та середовища існування дикої фауни і флори в мисливських угіддях;
• забезпечення державного обліку чисельності мисливських тварин та обсягів їх вилучення добування та або відлову;
• поступове припинення використання свинцевого шроту під час полювання на водно-болотних угіддях;
• розроблення та впровадження планів дій щодо збереження видів мисливської фауни;
• посилення вимог щодо захисту тварин від жорстокого поводження;
• збільшення обсягу фінансування заходів із збереження, охорони та  відновлення біорізноманіття.

Ефективне державне управління та дієвий державний нагляд (контроль) у сфері ведення мисливського господарства та полювання

Очікуваними результатами досягнення цілі є:

• приведення національного законодавства до європейських норм;
• цифровізація мисливського господарства (звітність користувачів, облік чисельності й добування, надання адміністративних послуг тощо), створення електронного кабінету мисливця;
• функціонування прозорого механізму надання у користування мисливських угідь на конкурентних засадах;
• посилення відповідальності користувачів мисливських угідь за погіршення стану популяцій мисливських тварин, неефективне використання мисливських угідь;
• посилення кримінальної відповідальності за незаконне добування мисливських тварин;
• прийняття нормативно-правового акту щодо врегулювання проведення полювання в умовах воєнного стану.

Покращення якості мисливських угідь, протидія поширенню небезпечних епізоотичних хвороб мисливських тварин та їх захист від антропогенної діяльності

Очікуваними результатами досягнення цілі є:

• збільшення площі та покращення якості лісів, лук, пасовищ, сіножатей, водно-болотних угідь, заліснення та залуження степових ділянок, створення на орних землях смуг багаторічних насаджень, недопущення розорюваності схилів крутизною більш ніж 3°, прибережних захисних смуг навколо водних об’єктів;
• посилення охорони захисних лісових насаджень, створення сприятливих для тварин біотопів на деградованих землях, більш широке застосування заходів лісогосподарської меліорації, збільшення обсягів їх фінансування;
• формування оптимальних за структурою природних компонентів агроландшафтів з більш широким застосуванням стійких до посухи рослин;
• своєчасне та ефективне реагування у разі виявлення небезпечних епізоотичних хвороб мисливських тварин, профілактика їх виникненню;
• нормативно-правове врегулювання у питаннях державного обліку загиблих тварин, оперативного виявлення причин їх загибелі та інформування про це уповноважених державних органів, посилення відповідальності за приховування або викривлення інформації про хвороби або загибель тварин, посилення контролю за ввезенням в Україну або переселенням у її межах мисливських тварин;
• збільшення щорічних вкладень коштів на охорону і відтворення мисливських угідь.

Забезпечення ефективних механізмів залучення інвестицій у галузь для збільшення чисельності мисливських тварин, стимулювання економічного розвитку галузі

Для забезпечення вагомого внеску галузі в економіку держави передбачається:

• збільшення надходжень до державного та місцевого бюджетів від мисливськогосподарської діяльності;
• створення державного фонду збереження та відновлення біорізноманіття, розвитку мисливського господарства, що підвищить ефективність фінансування мисливської галузі;
• створення привабливих умов для залучення інвестицій у галузь;
• розроблення порядку та введення плати за користування мисливськими угіддями та збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення;
• встановлення норми необхідних інвестицій (інвестиційні зобов’язання) з метою забезпечення комплексних заходів, спрямованих на відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх існування;
• затвердження порядку визначення збитків, що завдані мисливськими тваринами внаслідок знищення, пошкодження сільськогосподарських або лісових культур;
• затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного полювання  (збирання) або знищення мисливських тварин;
• розвиток ринку супутніх послуг (рекреація і туризм, мисливське собаківництво, оброблення мисливських трофеїв, таксидермії, продаж мисливської зброї та спорядження, ветеринарні послуги, виставки, стрілецький спорт, мисливсько-спортивні та інші змагання, фестивалі тощо);
• створення додаткових робочих місць в галузі (збільшення штату єгерів та мисливствознавців) та суміжних галузях.

Розвиток науки, освіти, підвищення рівня поінформованості з питань збереження довкілля та культури полювання

Очікуваними результатами досягнення цілі є:

• сучасна матеріально-технічна база науково-дослідних установ та системи підготовки кадрів для галузі, забезпечення фінансування досліджень державними науковими установами і підприємствами в галузі мисливського господарства із залученням інших підприємств, організацій;
• вивчення та впровадження передового досвіду країн ЄС, поступовий перехід до трофейного способу полювання, розвиток центрів дичерозведення та вольєрного господарства;
• впровадження стандартів етичної поведінки мисливця, критеріїв компетентності, досвідченості та відповідальності. Визначення прав і обов’язків мисливця, скерованих на збереження та стале використання біорізноманіття;
• чітка диференціація відповідального мисливця, як природоохоронця, а сталої мисливської діяльності, як природоохоронної діяльності;
• відродження мисливських традицій, культури мисливського собаківництва та соколярства, проведення просвітницької роботи з молоддю, організація семінарів, виставок, фестивалів тощо.

Етапи виконання завдань, спрямованих на досягнення поставлених стратегічних цілей

Досягнути визначених цією Стратегією цілей передбачається трьома етапами.

Перший етап (2023-2025 роки) передбачає:

• виконання операційного плану реалізації у 2023-2025 роках Стратегії;
• розроблення, погодження та прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації Стратегії;
• затвердження регіональних та місцевих програм охорони, використання і відтворення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства.

Другий етап (2026-2029 роки) передбачає:

• виконання операційного плану заходів з реалізації у 2026-2029 роках Стратегії;
• аналіз умов провадження господарської діяльності у сфері мисливського господарства та удосконалення діючого законодавства;
• підвищення культури полювання;
• залучення інвестицій в галузь з урахуванням необхідності реалізації цілей та завдань Стратегії.

Третій етап (2030 рік) передбачає:

проведення комплексного аналізу галузі;

оцінювання реалізації Стратегії, зокрема шляхом:

• аналізу ефективності діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо реалізації Стратегії;
• аналізу досягнення очікуваних результатів, визначених Стратегією;

розроблення та внесення пропозицій щодо подальшого розвитку галузі із визначенням цілей, завдань та очікуваних результатів на наступний період.

Реалізація етапів виконання завдань, спрямованих на досягнення поставлених стратегічних цілей, не потребує залучення додаткових фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів, а здійснюється в межах фінансування, визначеного в державних бюджетних програмах, кадрового та технічного забезпечення, наявного в органах державної влади, відповідальних за реалізацію Стратегії.

Обсяг фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів

Стратегія є документом, який визначає стратегічні цілі і завдання державної політики у галузі ведення мисливського господарства на короткостроковий період, тому її реалізація не передбачає додаткового фінансування з державного чи місцевих бюджетів.

Досягнення встановлених Стратегією цілей і завдань здійснюватиметься шляхом їх врахування під час формування та забезпечення реалізації політик, сформованих стратегіями.

VI. Порядок проведення моніторингу, оцінки результатів реалізації Стратегії та звітування

Моніторинг та оцінка результатів реалізації Стратегії проводиться в межах повноважень Кабінету Міністрів України, Міндовкілля, інших центральних органів виконавчої влади за участю громадських об’єднань та об’єднань підприємців, міжнародних організацій.

З метою реалізації Стратегії затверджується операційний план заходів, який містить чіткі та послідовні заходи, спрямовані на досягнення цілей Стратегії. У операційному плані заходів передбачаються шляхи (завдання і заходи) досягнення стратегічних цілей з метою комплексного розвитку мисливського господарства.

У рамках проведення моніторингу передбачається підготовка та оприлюднення щорічного звіту про стан виконання операційного плану заходів з реалізації Стратегії.

Забезпечення ефективного виконання плану заходів з реалізації Стратегії здійснюватиметься з використанням відповідних інструментів моніторингу ключових показників ефективності та посилення інституціональної спроможності Міндовкілля, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів.

Фінансування Стратегії здійснюватиметься за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством, зокрема за рахунок власних коштів державних підприємств, інших лісокористувачів та власників лісів і коштів міжнародних фінансових організацій.

Обсяг видатків на реалізацію Стратегії визначається щороку під час складання проектів державного та місцевих бюджетів на відповідний рік з урахуванням їх реальних можливостей.