Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України анонсувало масштабну реформу державного екологічного контролю. Однак в умовах війни виникає закономірне питання: чи на часі такі зміни і чи є для них необхідні ресурси?
Ключові проблеми запропонованої реформи:
- Невідповідність пріоритетам воєнного часу.
- Фінансова недоцільність в умовах воєнної економіки.
- Кадровий дефіцит через мобілізацію та міграцію.
- Відволікання ресурсів від більш нагальних проблем.
- Недоречність “зменшення тиску на бізнес” в умовах екологічних порушень.
- Відсутність механізмів адаптації до воєнних реалій.
- Ігнорування проблеми корупції в системі екологічного контролю.
Замість масштабної реформи, можливо, доцільніше було б зосередитися на вирішенні конкретних екологічних проблем, спричинених війною:
- Моніторинг та ліквідація наслідків забруднення від бойових дій
- Захист критичної екологічної інфраструктури
- Запобігання екологічним катастрофам на територіях, де неможливо здійснювати повноцінний контроль
Також варто посилити антикорупційні заходи у існуючій системі контролю.
Загалом, ініціатива Міндовкілля виглядає відірваною від реалій воєнного часу та економічних можливостей країни. Замість амбітних, але нереалістичних планів, можливо, варто зосередитися на точкових змінах, які допоможуть вирішити найгостріші екологічні проблеми в умовах війни та подолати корупцію в галузі.
Автор: Олег Зуб