Наприкінці січня 2024 року під час щорічного обліку птахів на Чернігівщині орнітологи зафіксували рідкісну дрохву. Про це повідомляє видання nezhatin.com.ua. За словами Олександра Микули, начальника відділу ландшафтного парку “Міжрічинський”, це один з найважчих птахів України, який занесений до Червоної книги.
На вигляд дрохва нагадує індика. У неї довгі, дуже могутні ноги, довга шия, голова з коротким дзьобом. Вона непогано бігає і літає. Ноги трипалі, пристосовані до ходьби і бігу. Колір оперення — голова, шия і черево сіруваті, спина, крила і хвіст буро-руді в дрібну поперечну смужку. У шлюбний сезон у самця зростають довгі білуваті вуса і рудий нашийник. Розміри самця — понад 1 м в довжину і вагу до 18 кг, самка помітно дрібніша — до 0,75 м і важить не більше 5 кг.
Дрохва — степовий птах, населяє степи і напівпустелі Центральної та Східної Європи, Азії і Північно-Західної Африки. Зустрічається і в лісостеповій зоні Євразії. Через значне зменшення територій степів, вільних від сільського господарства, дрохви останнім часом почали гніздитися і на полях. В Україні гніздиться у степовій частині Лівобережжя, включаючи Крим; зимує у Лівобережжі Сухостепової зони. Зимові скупчення — у Херсонській та Запорізькій областях, на Керченському півострові. Зимує в Криму, Закавказзі, Середній Азії та в Ірані.
За даними українськомовного розділу Вікіпедії, в Україні у гніздовий період може перебувати до 850 ос. (150—200 гніздових самок), взимку до 12,4 тис. ос., Європейська популяція − до 35,8 тис. ос.
Чисельність дрохв скорочується через заростання ланів та пасовищ; зменшення місць для водопою; знищення гнізд під час випасання худоби, сінокосіння та обробітку ланів; розлякування птахів, зростання кількості здичавілих собак та воронових птахів; вилучення з природи кладок та виводків; незаконне полювання на місцях зимівлі, загибель від зіткнення з ЛЕП.
На Русі дрохву називали «княжою» дичиною, добували її у величезних кількостях з допомогою ловчих птахів і гончих псів.
Цікаво, що оперення у дрохви намокає при дощі, а намокнувши під час заморозків, пір’я замерзає і робить птаха беззахисними перед небезпеками. Адже у багатьох птахів на пір’ї є шар жиру, що дозволяє краплям дощу скочуватися, не усмоктуючись в пір’ячко. На пір’ї у дрохв відсутня залоза, що виробляє таке мастило, тому вони швидко промокають.
За даними румуномовного розділу Вікіпедії, починаючи з низки мисливських статистичних даних, Дан Мунтяну, орнітолог і президент Комісії з охорони природних пам’яток Румунської академії, підрахував, що приблизно в 1900 році на території сучасної Румунії було щонайменше 5000 дрохв. Птахи були широко поширені на Румунській рівнині, у північній частині Молдови, Західній рівнині та Трансільванському плато.
За даними англомовного розділу Вікіпедії, зараз у Португалії та Іспанії проживає близько 60% світової популяції великої дрохви. Птах був доведений до повного зникнення у Великій Британії, коли останнього птаха було застрелено в 1832 році. З 1998 року організація «The Great Bustard Group» допомогла відновити його в Англії на рівнині Солсбері, полігоні підготовки британської армії. Тут відсутність публічного доступу та занепокоєння дає їм можливість відокремитись, якого вони прагнуть як великі птахи, що гніздяться на землі.
Для збереження виду в Україні створено дрохво-розплідник у ландшафтному парку “Печенізьке Поле”.
Національним банком України випущена пам’ятна монета «Дро́хва» номіналом 2 гривні. Монету введено в обіг 26 квітня 2013 року. Вона належить до серії «Флора і фауна».
