Що необхідно, аби карпатський гончак зайняв місце серед елітних мисливських порід
Нині у світі – понад чотириста різних порід собак. Крім офіційно зареєстрованих у Міжнародній кінологічній асоціації, існує чимало порід, які не мають сертифікатів. Саме до таких належить і карпатський гончак. У класифікації МКФ серед гірського типу собак на букву «К» можна зустріти канґальського вівчара з Туреччини, карстового – зі Словенії, кастро-лаборейського собаку з Португалії, кавказьку вівчарку… Нашого гончака, як бачимо, в цій почесній компанії нема. Та в мисливських національних колах, кого не послухаєш, оптимістично заявляють: ще не вечір!
Воно й справді, останніми роками ця порода завойовує все більший і більший мисливський простір, власники собак один поперед одного вихвалюють її професійні переваги, називають універсальним собакою, який поєднує в собі робочі якості гончака, лайки і спанієля.
Полює карпатський гончак на різних тварин, та профільними для нього є заєць, лисиця, кабан, коза. Правда, чимало мисливців використовують його і при полюванні на фазана – в ролі сполохувача, і на качку, і на куницю чи білку, а також при пошуку по кров’яному сліду. Чудовий нюх миттю віднайде і зорієнтується й у слідах нічних.
Про «доблесть» гончаків довелося чути як від молодих, так і досвідчених мисливців.
Одразу трьох карпатських гончаків – Буяна, Скрипку та Вожака завів собі Тарас Гузар із Тейсарова на Стрийщині, з Рікою вдало полює на зайця, лисицю, козу, кабана Руслан Щербан із Самбірщини, придбав рік тому Акорда Євген Волович із Пустомитівщини…
Окрема історія з Василем Винарем, якого вважають батьком цієї породи на Львівщині. Якось він, доктор технічних наук Фізико-математичного інституту у Львові, відвідав матір у Верхньому Лужку на Старосамбірщині і та поскаржилася синові, що їхню Лайку покусав вовк.
Чоловік не на жарт перейнявся «собачою» темою, і це привело його на Закарпаття, а точніше в Хуст до заводчика Олександра Гайду. Цуценя нарекли Трезором. Ще через якийсь час із Тячева привіз йому пару. Карпатські гончаки сподобалися не лише Володимирові Винару, а й також його братам. Ось так порода поробила їх мисливцями.
Карпатські гончаки з Львівщини беруть активну участь у виставках та змаганнях, зокрема, й міжнародних. На останніх із них успішно виступили Ріка вже згадуваного Тараса Гузара та Рада Андрія Новацького. В індивідуальних заліках вони посіли друге і третє місця, а в командному були першими в номінації «пошук кров’яного сліду».
До речі, Буян Тараса Гузара має вже п’ять дипломів. Та нагороди нагородами, а для того, аби карпатський гончак посів своє законне місце серед елітних порід, потрібна активна селекційна робота – над покращенням його якостей, більш ефективна стандартизація.
Мисливці з Львівщини, які працюють із гірським гончаком, це прекрасно розуміють, тому посилюють контакти між собою, як, скажімо, з Михайлом Лемешем із Закарпаття, Михайлом Підфігурним із Тернопілля, Іриною Богомол із Хмельниччини.
До речі, у Хмельницькій області є найбільш потужне родове гніздо карпатського гончака. Сформоване воно завдяки ентузіастам із клубу «Поділля». Ще кілька років тому в Хмельницькому ФМСУ зареєстровано близько 70 особин карпатського гончака, за три роки зроблено понад півтора десятка в’язок, отримано більше, як 110 цуциків.
А кілька років тому був прийнятий тимчасовий стандарт українського карпатського гончака (УКГ) Федерацією мисливського собаківництва України.
На користь цієї породи свідчать також архіви. Мисливці України вивідали, що в них значаться племінні книги мисливських собак за 1950–1976 роки, де документально підтверджено: за вказаний період серед численних порід мисливських собак на племінний облік було поставлено 7 карпатських гончаків. Також відшукані свідоцтва, видані обласним УТМР Закарпаття на карпатського гончака у 1973 році. У 80-х роках експерт-кінолог Юрій Букатевич у своєму дослідженні «Мисливське собаківництво» описав на той час ще не визнану породу – карпатську гончу. Також вказував, що станом на 1985 рік на обліку стояло 19 карпатських гончаків.
Про цю породу в ті часи знали й за межами України: опис породи карпатського гончака був надрукований у книзі відомого заводчика-селекціонера Бориса Дмитрієва. Підтвердженням цих описів є численні фотографії полювань із карпатськими гончаками.
Навряд чи хто з мисливців заперечуватиме, що карпатська гонча має спільне походження з трансільванськими, литовськими, словацькими гончаками, адже всі вони колись розвивались як єдина група, але вже понад століття УКГ розвивається як самостійна порода.
…В народі їх віддавна називали «чорними псами». Не як, не дай Боже, яку нечисту силу, а, скоріш за все, з причини, що були чорної масті, а назви породі ще тоді не придумали. Нині вони по праву карпатські гончаки. Поки що цю добротну породу починають визнавати лише на загальноукраїнському рівні. Та не секрет, що над «чорними псами» нині випогоджується.
Зовсім недавно у Кінологічній спілці України пройшло узаконення українського карпатського гончака як стандарт повноцінної породи.
Віримо, що з часом їх визнають і на міжнародному рівні, – тоді на землі стане ще однією породою більше…