Науковці з університету Оулу (Фінляндія) провели дослідження раціону так званих вовків “людожерів”, які, за повідомленнями, вбили 22 дитини на південному заході Фінляндії в 1880-1881 роках. За допомогою аналізу співвідношення стабільних ізотопів вуглецю (δ13C) та азоту (δ15N) у кератині шерсті вчені намагалися з’ясувати, чи можна виявити ознаки людоїдства в останні місяці життя цих вовків. Про йдеться у статті опублікованій в журналі Scientific Reports.
Отримання зразків шерсті
Команда дослідників отримала зразки шерсті одного з підозрюваних вовків-людоїдів, опудало якого зберігається в школі Св. Олафа в Турку. Крім того, були взяті зразки шерсті ще двох ймовірних людоїдів. Для порівняння науковці також відібрали зразки семи вовків того ж періоду.
“Ми проаналізували співвідношення стабільних ізотопів вуглецю та азоту, щоб вивчити раціон вовка протягом останніх місяців його життя”, – пояснює Юго-Антті Юнно, один з авторів дослідження.
Неоднозначні результати
Результати аналізу показали, що значення δ15N підозрюваних вовків-людоїдів були відносно низькими порівняно з контрольною групою. Дослідникам не вдалося виявити чіткої тенденції в ізотопних показниках, пов’язаної з потенційною людоїдною поведінкою.
“Ми вважаємо, що ця відсутність характерних ознак може бути пояснена відносно незначною роллю людоїдства в їхньому загальному раціоні”, – зазначає Юго-Антті Юнно.
За оцінками вчених, споживання людської плоті могло становити лише близько 10-15% раціону зграї вовків протягом місяців найчастіших нападів. Такий невеликий відсоток навряд чи суттєво вплинув би на ізотопні показники.
Потрібні подальші дослідження
Хоча результати не змогли однозначно підтвердити чи спростувати людоїдну поведінку досліджуваних вовків, вони все ж дають цінну інформацію про їхнє харчування в останні місяці життя. Науковці підкреслюють необхідність подальших досліджень для глибшого розуміння цього історичного феномену.
“Людоїдна поведінка хижаків часто пов’язана з проблемами в їхньому звичайному раціоні. Можливо, це стосувалося і вовків Турку, – зауважує Юго-Антті Юнно. – Значне скорочення популяції лосів наприкінці 19 століття могло змусити деяких вовків покладатися на нетипове харчування, включаючи напади на людей”.