У Литві заборонили полювати на птахів набоями із свинцем

З 1 квітня 2021 року, відповідно до діючих правил полювання на території Литовської Республіки, заборонено полювати на птахів набоями із свинцем або сполуками свинцю. Про це повідомляє видання miske.lt з посиланням на документ.

Пропонуємо вашій увазі дві статті щодо теми використання набоїв зі свинцем. Перша «Використання свинцевого шроту під час полювання на водно-болотних угіддях», опублікована на сайті Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України і друга «Свинець. Факти без емоцій» опублікована на сайті  ГС «Всеукраїнська мисливська спілка», яку написала Тетяна Васюк, директор виробництва НПФ «ТАХО», делегат від України і член Ради директорів Асоціації європейських виробників мисливських і спортивних боєприпасів.

Використання свинцевого шроту під час полювання на водно-болотних угіддях

У 80–90-х роках минулого століття поступово стало приходити усвідомлення цього питання як серйозної екологічної проблеми, для вирішення якої потрібно вжити належних заходів. Міжнародна організація International Association of Fish and Wildlife Agencies (IAFWA) почала цей процес шляхом ініціювання серії освітніх програм для мисливців з метою заохочення їх використовувати альтернативне мисливське спорядження. За цим настали політичні акції. США було першою країною, яка в 1991 році заборонила використання свинцевого шроту для полювання на водно-болотних птахів. У тому ж році почалася міжнародна координація такої діяльності, коли Міжнародне бюро досліджень водної дичини і водно-болотних угідь (IWRB, зараз Wetlands International) провело семінар, метою якого було оцінити серйозність проблеми і обговорити можливі шляхи її вирішення.

Результати цього семінару лягли в основу формулювання регуляторних положень ряду міжнародних конвенцій і угод, зокрема Угоди про збереження афро-евразийских мігруючих видів водно-болотних птахів (AEWA).

4 липня 2002 року Верховна Рада України ухвалила Закон про ратифікацію цієї угоди. Ратифікаційна грамота була передана Депозитарію цієї угоди, якою є Міністерство закордонних справ Нідерландів. Відповідно до положень AEWA, ця угода набула чинності для України на початку 2003 року.

Пунктом 4.1.4 Плану дій AEWA було передбачено, що «Сторони повинні намагатися припинити використання свинцевого шроту для полювання на водно-болотних угіддях до 2000 року». Хоча Україна ратифікувала Угоду лише у 2002 році, зазначене положення також повинне братися до уваги, ураховуючи шкідливість накопичення свинцю у довкіллі внаслідок використання свинцевого шроту для таких складових біоти як водно-болотні птахи, а також і людей, які споживають птахів, здобутих під час полювання.

Існує ряд аспектів, які не дозволяють швидко перейти на альтернативні  види шроту. Відповідно до огляду, проведеного Секретаріатом AEWA у 2007 році, різні форми заборони чи обмежень використання свинцевого шроту на водно-болотних угіддях застосували наступні країни, які знаходяться на території дії AEWA: Бельгія, Канада, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Угорщина, Латвія, Нідерланди, Норвегія, Словаччина, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Велика Британія. У таких країнах, як Італія, Люксембург та Португалія ще готується відповідне законодавство. У Беніні, Гвінеї-Бісау, Південноафриканській Республіці, Судані, Німеччині та Великій Британії у місцевостях, де ще не встановлено законодавчих обмежень щодо використання свинцевого шроту запропоновано об’єднанням мисливців розглянути питання про добровільну заміну застосування свинцевого шроту під час полювання на його альтернативні замінники.

Як відбувається забруднення свинцем природного середовища під час полювання? Кожен набій (патрон) мисливської рушниці, використовуваного при полюванні на гусей і качок, містить 280 шротинок і важить 30–35 г. В середньому мисливець використовує 3–6 набоїв аби добути одного птаха. У птаха потрапляє лише декілька шротинок. Залишок дробу залишається на землі або у воді. Таким чином, щороку в природне середовище потрапляє тисячі тонн свинцю. У Канаді, наприклад, де детально вивчалася ця проблема, щорічне накопичення в природі свинцевого шроту до введення заборони в 1991 році оцінювалося в 2000 т. Забруднення шротом водно-болотних угідь, де відбувалося найбільш інтенсивне полювання, досягало 200 шротинок на квадратний метр. Вважається, що такі ж показники характерні і для інших країн. У Франції внаслідок полювання в природне середовище щороку потрапляє 6250 т свинцевого шроту, в Іспанії – близько 5000 т. На кожного мисливця доводиться від двох до п’яти кілограм цього металу у вигляді шроту.

Повинно минути сотні років, перш ніж свинцеві шротинки розчиняться у воді чи в ґрунті. Крім того, намул водно-болотних угідь часто буває досить щільним і не дає шротинкам глибоко в нього зануритися. Тому більша частина свинцю, що потрапила в природу, є доступною для водно-болотних птахів досить тривалий час.

Птахи підбирають ці шротинки з дна і ковтають їх, помилково приймаючи за камінці. Проковтнуті шротинки в подальшому залишаються у м’язовому шлунку. У шлунку птаха, крім механічного впливу внаслідок перетирання під дією скорочень шлункових м’язів, на шротинки діє кислота шлункового соку, що сприяє їх швидкому розчиненню. Потім іони свинцю потрапляють в кров через стінки кишечника. Незасвоєний організмом птаха свинець, в основному у перетертому вигляді, пройшовши через кишечник знов потрапляє до навколишнього природного середовища, де може поглинатись іншими тваринами чи рослинами. Є дані, що, наприклад, у шлунку крижня свинцева шротинка № 4 (діаметром 3,25 мм) руйнується протягом 40 днів.

Свинець є високотоксичною речовиною, яка належить до групи важких металів. Перешкоджаючи утворенню гемоглобіну, білка, що відповідає за транспортування кисню, він викликає важку анемію. Крім того, свинець впливає на нервову та кровоносну системи, печінку і нирки. Птахи, які перетравлюють десять і більше шротинок, помирають від гострого отруєння свинцем (сатурнізм) протягом декількох днів. Якщо кількість захоплених шротинок менше (від двох до десяти), то процес інтоксикації затягується. Поступово у птахів починають проявлятися такі ознаки отруєння як опущення крил, виділення водянисто-зелених фекалій, втрата ваги і порушення поведінки. Останнє впливає на їхню здатність живлення та уникати хижаків. Жертви хронічного отруєння свинцем помирають протягом двох-трьох тижнів. Якщо птах ковтає тільки одну шротинку, то зазвичай він виживає, хоча, ймовірно, відбуваються порушення імунної та статевої систем. Крім того, навіть низка концентрація свинцю негативно впливає на накопичення енергетичних речовин, необхідних птаху для міграції.

Вважається, що смертність птахів у всьому світі через отруєння свинцем досягає декількох мільйонів щорічно. Вже в 50-х роках вчені Північної Америки оцінили кількість жертв сатурнізму серед птахів на своєму континенті у 1,5–4 мільйони особин. Дослідження у Європі та Північній Америці показали, що приблизно 40% всіх водно-болотних птахів поглинають принаймні одну шротинку за сезон.

Слід сказати, що може відбуватися вторинне враження свинцем, коли отруєного птаха поїдають хижаки або стерв’ятники. Дослідження, проведені в різних країнах (наприклад, США, Німеччина, Австрія, Франція, Англія) протягом останніх 5–10 років, показали, що за рахунок вторинного отруєння зростає смертність хижих птахів, особливо білоголового орлана (Haliaeetusleucocephala) і орлана-білохвоста (Haliaeetusalbicilla), видів, що знаходяться під загрозою глобального зникнення (орлан-білохвіст занесений до Червоної книги України). Дані по Німеччині свідчать, що свинцеве отруєння орланів-білохвостів складає близько 25%.

Декілька слів про транспорт токсичного металу трофічними ланцюгами. Органічні кислоти, що містяться в ґрунті та намулі розчиняють свинець, його сполуки акумулюються у тканинах тіла рослин, безхребетних тварин і поширюються мігруючими тваринами далеко за межі конкретних мисливських угідь.

Отруєння свинцем водно-болотних птахів може становити істотну загрозу для здоров’я людини. Попадання до травного тракту шроту разом з м’ясом птахів само по собі не дуже шкодить; у людини немає м’язового шлунку, тому шріт проходить через травну систему людини, майже не розчинюючись. У той же час, зареєстровані випадки, коли свинцеві шротинки затримувалися у тілі, найчастіше в апендиксі. Свинцева інтоксикація може настати при великій кількості шротинок (за даними одного з досліджень, поведеного у шпиталю  Ньюфаундленда, в апендиксу пацієнтів було знайдено від одного до 200 шротинок).

В той же час, як згадувалося раніше, значна частина птахів проковтує одну і більше шротинок, що веде до підвищення вмісту свинцю у всьому їх організмі. Споживання таких птахів веде до поступового свинцевого отруєння, оскілки сполуки свинцю, як важкого металу, мають здатність поступово накопичуватись в тканинах організму. Вміст свинцю в організмі 15% всіх водно-болотних птахів в середньому набагато перевищує допустиму санітарну норму, безпечну для вживання їх людиною.

Які ж можливі шляхи вирішення проблем, пов’язаних зі свинцевим забрудненням природного середовища?

Пропонувалося проводити маніпуляції з рівнем води на водно-болотних угіддях. Якщо рівень води штучно підняти, то дно і лежачі там шротинки стають недоступними для птахів, пониження рівня вимушує птахів покинути це місце. Пропонувалося також «переорювати» дно, що робить шріт недоступним для птахів. Вочевидь такі пропозиції мають багато недоліків і навряд чи можуть бути реалізовані практично, оскільки вимагають великих матеріальних і людських ресурсів. Крім того, такі дії можуть привести до серйозних порушень в екосистемі. Слід зазначити, що ці заходи спрямовані на боротьбу з наслідками, але не з причиною.

У спробі понизити токсичну дію свинцевого шроту, зберігаючи в той же час його балістичні властивості, шріт покривали іншими металами або пластиком. Проте було показано, що деякі з таких шарів також токсичні і легко віддаляються в м’язовому шлунку під дією кислоти і перемелювання.

Стає зрозуміло, що жоден із згаданих вище способів не є ефективним способом вирішення проблеми. Більш реальний шлях полягає у спробах заміни свинцевого шроту на альтернативний нетоксичний.

Шріт не обов’язково робити зі свинцю. До теперішнього часу розроблено декілька нетоксичних альтернатив звичайного шроту, які поступово завойовують визнання мисливців. Такими прикладами є шріт, зроблений із сталі, вісмуту, цинку, олова, молібдену, вольфраму і їх сплавів. Решта металів або дуже легкі, або дуже важкі, або дуже дорогі чи також токсичні. Легкість і твердість металу визначає балістичні характеристики шроту. Разом з ціною, ці характеристики є вирішальними, які впливають на бажання мисливців переходити на нетоксичний шріт.

Слід зазначити, що міжнародні мисливські організації, такі як Міжнародна рада з питань збереження дичини та дикої природи (International Council for Game and Wildlife Conservation (CIC)) та Федерація мисливських асоціацій та охорони природи  (Federation of Associations for Hunting and Conservation of the EU (FACE)) вже усвідомили важливість проблеми припинення використання свинцевого шроту на водно-болотних угіддях та поступового переходу на альтернативні його види і багато зробили задля досягнення цієї мети, розгорнувши, серед іншого, широку інформаційну кампанію серед мисливців та взявши на себе відповідні зобов’язання.

«Свинець. Факти без емоцій»

20 жовтня 2015 в столиці Європи відбулася унікальна подія для світової мисливської спільноти. Вперше, в одному місці і в один час, зібралися фахівці світового рівня, щоб обговорити тільки одну тему – свинець, який використовується в мисливських і спортивних боєприпасах.

Симпозіум «Раціональне використання свинцевої амуніції в полюванні і спортивній стрільбі: Факти і Емоції» був організований двома важливими організаціями. Це WFSA (Світовий Форум Стрілкових Дисциплін) і AFEMS (Асоціація Європейських Виробників Мисливських і Спортивних Боєприпасів).

До проведення цього симпозіуму організатори і учасники готувалися кілька років. Не дивно, що в підсумку, в Брюсселі зібралися 110 делегатів з різних країн світу.

Були присутні Глави мисливських асоціацій Франції, Польщі, Італії, Норвегії, Швеції, Великобританії, Фінляндії, Данії, Німеччини і ПАР. А також, представники міжнародної федерації стрілецьких видів спорту, члени національних асоціацій стрілецьких тирів. Вчені з усіх європейських країн, лікарі, токсикологи, гематологи, екологи, балістики, хіміки та інших фахівців вузьких областей наук було настільки багато, що не перелічити.

Від виробників патронів, членів Асоціації АФЕМС були: RIO, RWS, FIOCCHI, LYALVALE Express, SAKO, ELEY, Norma, Lapua, Cheddite, Sellier & Bellot. Фірма «ТАХО» була єдиним учасником від України. Серед політиків були: представники міністерства екології Франції та міністерства охорони здоров’я Італії, члени Єврокомісії щодо захисту навколишнього середовища, представники конгресу Іспанії, група Європарламенту з біорізноманіття, природних ресурсів та полювання, члени Єврокомісії щодо захисту навколишнього середовища, охорони здоров’я та продовольчої безпеки і т.д.

Всього до уваги і вивчення були представлені 19 доповідей за категоріями: навколишнє середовище, законодавство, балістика, здоров’я людини, інші аспекти. Кожна доповідь вимагає детального розгляду. Ми з вами заслуговуємо того, щоб знати правду про свинець і не відчувати себе на полюванні злочинцями, які завдають непоправної шкоди природі і тваринам. У цій статті я дуже коротко викладу деякі висновки і факти досліджень. Сподіваюся, вам буде цікаво ознайомитися з деталями в майбутніх публікаціях. А тепер, перейдемо до фактів.

1) Різноманітність видів свинцю.

Свинець використовується в дуже широкому спектрі продукції.

98% світового обороту свинцю використовується в формі порошків, оксидів, складних хімічних сумішей для виробництва акумуляторів, чорнила та інших товарів. Такі види свинцю мають значно високу розчинність, малий опір до корозії і реальний, відчутний, негативний вплив на природу і на здоров’я людини.

2% свинцю, виключно у формі металу, припадає на виробництво боєприпасів. Металева форма свинцю НЕ завдає шкоди навколишньому середовищу і організму людини. Ніякого. Ще раз повторю. НІЯКОГО! Але 98% «шкідливого свинцю» дуже відчутно і несправедливо зіпсували репутацію металевого свинцю, який ми застосовуємо на полюванні.

2) Наше здоров’я.

Щоб тіло людини змогло абсорбувати свинець, він повинен бути в іонній формі. Навіть найдрібніші фрагменти свинцевого шроту, які людина може з’їсти з м’ясом дичини, не зможуть перейти в іонну форму. За результатами досліджень, тільки 1-2% від «з’їденого» шроту можуть теоретично розчинитися в травному тракті.

Ви розумієте, про які дози «теоретично розчиненого і потім теоретично іонізованого» свинцю йде мова?

Готуємося «переварити» цифри, які надає EFSA – Європейська Організація Продовольчої Безпеки. Це не приватний «інститут» на одне вікно, а найважливіше агентство Європи.

Основними джерелами споживання свинцю є: сухі сніданки (пластівці в глазурі, які так люблять діти) – 16%; безалкогольні напої – 12%, молоко – 10%, овочі – 8%, вода – 7%. А дичина? Не вгадаєте – 0,04%. Вміст свинцю в сирому м’ясі «екологічно чистих» яловичини і свинини, які продаються в елітних європейських магазинах -сюрприз – абсолютно ідентичний!

З шоколаду організм вбирає 0,064 мг свинцю на 1 кг, з риби і морепродуктів – 0,040 мг, з дичини – 0,020 мг.

Про показники для сиру, горіхів, грибів, і мідій я не кажу, щоб не псувати апетит остаточно. Навіть якщо заборонити свинцевий шрот, людина не стане споживати менше свинцю в повсякденному житті. Дослідження, яке порівнювало показники рівня свинцю в крові мисливців і донорів крові, дало наступні результати. Мисливці – 59 нанограмм свинцю на мілілітр, члени сімей мисливців – 42 нг / мл, донори крові (чоловіки) – 58 нг / мл, донори крові (жінки) – 41 нг / мл. Загалом, насолоджуйтеся улюбленими стравами з дичиною … ну … і краще пийте пиво, а не червоне вино.

3) Альтернативи свинцю і тваринний світ.

Знаєте, як серйозні виробники патронів відносяться до сталевого шроту? Начистоту?

Ми її ненавидимо. Ми розуміємо, що як тільки великі «захисники природи» доб’ються заборони на свинець в патронах – тваринам і полюванню настане кінець. Фініта. Капут.

Шрот зі сталі, цинку і олова не має достатньої щільності і ваги, щоб відмінно пробивати малу дичину в такій мірі, щоб швидко вбити її.

Допитливі норвезькі вчені кілька років засовували в рентген-апарат дрібну птицю, яку знаходили мертвою в природі в період заборони на свинцевий шрот (ця заборона в Норвегії вже опротестована і скасована). Що вони з’ясували. У багатьох тушках виявляли 4-6 шротинок сталевого шроту. Зазвичай 4-6 свинцевих шротин достатньо для миттєвого ураження маленького птаха. А в досліджених випадках, сталеві шротини залишали поверхневі рани, не проникаючи так глибоко, щоб вразити життєво-важливі органи.

Тільки в Норвегії, кількість підранків, після заборони на свинець, зросла на 50-75%. І скажіть, будь ласка, чи це не абсолютний садизм по відношенню до птаха?

«А як же тунгстен / вольфрам і вісмут?», – запитають ерудити.

Зараження м’яса вольфрамом може призводити до ракових захворювань. Зараз проводяться відповідні дослідження. Ну а вісмут може вибухати при низьких температурах. Виходить, зимове полювання з «міні-подарунком» для любителів гострих відчуттів.

Питання впливу (точніше, НЕ впливу) свинцевого шроту на популяції птахів займуть ще з десяток сторінок. Так само, як НЕ вплив свинцю на забруднення ґрунтів та водойм. Ох, багато чого можна написати з цього приводу!

Питання балістики я не буду піднімати в цій статті зовсім. Відносно «альтернатив» це взагалі тема публікацій на кілька років вперед.

Скажу правду. Якби виробники патронів, шановні інститути та національні асоціації мисливців не докладали таких титанічних зусиль, щоб відстояти свинцевий шрот, більшість європейських рушниць вже висіло б на стінах як декор.

4) «Заборона на свинцевий шрот в більшості країн світу».

Ще один міф, від якого болять вуха. Це дуже об’ємна тема для обговорення. Чому свинець зробили об’єктом страшилок і істерики? Чому політики і «зелені» використовують свинець для маніпуляцій громадською думкою? Які гроші приносить така «боротьба» з мисливцями і виробниками патронів? Чому і кому мисливці, як глобальне співтовариство, стали поперек горла?

Питання законодавства різних країн Європи хотілося б висвітлити окремо, щоб і українські мисливці знайшли можливість гідно представляти і відстоювати свої інтереси.

Наостанок, всього одна емоція. Хотілося б, щоб ініціатори законопроектів, які кардинальним чином впливають на наше з вами життя, більш глибоко вивчали тему. Якщо ми хочемо дбати про навколишнє середовище, фауну і бути частиною цивілізованого співтовариства, то від популізму, демагогії і спекуляцій потрібно відмовитися. Раз і назавжди.