У мисливських угіддях Закарпаття стартувала друга хвиля соціальної підгодівлі тварин

Щоб пережити зиму, диким тваринам потрібна допомога людей. Відтак єгері регулярно наповнюють «соціальні столові» для лісових мешканців. Так для забезпечення ефективного виконання біотехнічних заходів, у відповідності до «Проектів організацій та розвитку мисливських господарств» та у зв’язку із настанням сезону підгодівлі мисливських тварин розпочалася систематична підгодівля мисливських тварин та посилення виконання біотехнічних заходів групи «Б».

Для цих потреб у лісівники та користувачі мисливських угідь, єгері заздалегідь заготовляють корми для диких тварин. А саме: сіно, солонці, зернові суміші – овес і пшеницю, ячмінь, тощо. Зазвичай диких тварин підгодовують 1-2 рази в тиждень. Але коли сильні снігопади і міцний мороз, єгері вибираються в ліс майже щодня.

До прикладу, днями працівники державної лісової охорони ДП «Хустське» ЛДГ разом з мисливцями УТМР провели підгодівлю диких тварин. У молодих насадженнях бука, дуба був неврожайний рік, тому за 12 місяців Хустським районним УТМР викладено 7 080 кілограмів сіна, зерна і комбікорму – 14 250 кілограмів, кукурудзи в початках – 15 730 кілограмів, кукурудзи в зернах – 9 300 кілограмів. Систематично поповнюються солонці, яких нараховується понад 300 штук.

Тваринна «їдальня» зазвичай розташується посеред лісу і далеко від дороги. Неподалік від підгодівельного майданчика кормосховище, в якому від самого початку заготівлі й до кінця зими зберігаються зернові, кормові віники, сіно та початку кукурудзи. Декілька раз на тиждень єгер наповнює годівниці. У великих лісових господарствах аби нагодувати всіх підопічних, за день, єгер буває, намотує понад 70 кілометрів.

Для багатьох мешканців лісу життєво необхідні солонці, вони виходять з лісу «на сіль». Козулі теж її лижуть, але вважають за краще ласувати зерновими сумішами. У пшеницю, овес, ячмінь додають кукурудзу, горох, картоплю. Ще козуля дуже любить ніжні гілочки-пагони, тому спеціально для них розкидують у місцях підгодівлі сушені віники. Благородні олені крім зерна обожнюють морковку та яблука.

Виживати взимку козулям набагато важче, ніж оленям. 200-кілограмовий олень копитами і глибокий сніг розкопає, і кригу проб’є. А мініатюрній 30-кілограмовій козулі часто просто не вдається дістатися до підніжного корму. Саме для них надзвичайно потрібні засоби біотехнії. Окрім того, працівники держлісгоспів розчищають і поля, які у сезон спеціально засіюються рапсом, пшеницею та овсем.

Козулі гидливі, тонко на запах реагують і з того боку, де лисиця нашкодила і вже не наблизяться до підгодівельного майданчика. Інколи шкоду наносять і копитні – дикі кабани. Щоб упередити трагедію, щоб непрохані гості не рознесли годівниці, єгері ставлять їх на високі підпірки. До годівниць приходять і зайці. Козулі їдять неакуратно – розкидають сіно і зерно, і тоді вже вухаті і роблять ґрунтовну «зачистку» території.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ