Ужанський національний природний парк опублікував розлогий допис про сірого вовка, в якому назвав його «високо інтелектуальним і соціально складним видом», апелюючи до Бернської конвенції та європейського законодавства про суворий захист хижака, — про це повідомляє парк у Facebook. Публікація підготовлена провідним науковим співробітником парку Нелею Коваль за результатами моніторингових досліджень, проведених спільно з WWF-Україна та Франкфуртським зоологічним товариством.
«За ширмою наших страхів і нерозумінь стоїть, насправді, високо інтелектуальний і соціально складний вид», — зазначається у дописі. Далі автор детально описує мисливські стратегії вовка, сімейну структуру зграї, альтруїзм щодо хворих та старих членів і завершує закликом: «От у кого не звадило б повчитись деяким членам людського суспільства!»
Все це цікаво з науково-популярної точки зору. Але є контекст, який парк чомусь оминає.
Автор посилається на Бернську конвенцію як на аргумент суворої охорони вовка. Проте саме Бернська конвенція у грудні 2024 року проголосувала за зниження охоронного статусу вовка — з «суворо бережений вид» до «бережений вид». Рішення набуло чинності 7 березня 2025 року. Європейська комісія запропонувала відповідні зміни до Директиви про оселища, Рада ЄС підтримала, Європарламент проголосував «за». З лютого 2026 року Нижня Австрія вже класифікувала вовка як мисливський вид, Німеччина проводить слухання щодо включення вовка до Федерального мисливського закону.
Причина проста: популяція вовка в ЄС зросла з 11 193 особин у 2012 році до 20 300 у 2023-му — майже подвоїлася за десять років. За даними Ради ЄС, вовки щороку вбивають щонайменше 65 500 голів домашньої худоби. Конфлікт між вовком і людиною став реальністю, з якою Європа вирішила рахуватися не романтикою, а регулюванням.
Читайте також: Офіційна чисельність вовків у Франції становить 1082 особини
Це не означає, що вовка треба знищувати. Ніхто серйозний цього не пропонує. Вовк справді є ключовим видом екосистеми — регулює чисельність копитних, впливає на стан лісів, забезпечує природний відбір. Все це правда, і парк правильно про це пише. Як правильно і те, що в умовах Ужанського парку, серед густих лісів і складних гірських ландшафтів, вовк є невід’ємною частиною екосистеми.
Але подавати вовка виключно як мудрого лісового суддю та альтруїста, замовчуючи при цьому, що вся Європа саме зараз переглядає його статус через реальні проблеми співіснування — це однобокий підхід. Мисливська спільнота це бачить і розуміє.
Україна, ратифікуючи Бернську конвенцію, зробила застереження щодо вовка — допускає регулювання його чисельності в обмеженій кількості за умови відповідного контролю. Парк це згадує, але побіжно. А саме це застереження і є тим балансом, якого потребує тема: вовк має жити, але його чисельність має регулюватися на основі даних, а не емоцій.
Бездумно знищувати вовка — злочин проти природи. Бездумно захищати, ігноруючи конфлікти з людиною та її господарською діяльністю — шлях до тих самих проблем, які змусили Європу переглянути свою позицію. Істина, як завжди, посередині — і називається вона «управління популяцією на основі науки».