В Україні наявні 74 944 дози антирабічної вакцини проти сказу

 В Україні наявні 74 944 дози антирабічної вакцини та 3 305 доз антирабічного імуноглобуліну. Це хороша новина, а погана новина – це кількість вакцин станом на 1.01.2020 – зазначено на сайті «Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України».

Чому актуальна кількість вакцин і чому ми акцентуємо на їх кількості увагу. А тому, що у 2023 році в Україні спостерігається зростання випадків сказу серед тварин, що може призвести до зростання випадків захворювання серед людей!

Наприклад, у стрічці новин ukr.net напишіть пошукове слово “сказ“. Ви отримаєте такі заголовки новин тільки за 28 грудня: “На Львівщині через сказ у кота у двох селах оголосили карантин”, “У селі на Волині вакцинують від сказу всіх домашніх тварин”, “На Стрийщині запровадили карантин через сказ у кота”, “У Сімерках і Костринській Розтоці на Ужгородщині виявили сказ у собак”, “У Бердичеві собака напала на жінку, покусала та роздерла джинси”, “У Конотопі бачили лисицю, ймовірно, хвору на сказ”, “У селі Самарівської громади виявили сказ”, “У Краматорському районі зафіксовано випадок сказу серед великої рогатої худоби”.

Рекомендації щодо лікування сказу

У Центрі громадського здоров’я зазначають, що у разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків. 

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, ослинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань пацієнта. Хворого кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.