Збирається батько на полювання. Одягає патронташ, бере рушницю… тут з кімнати виїжджає на інвалідному візку син. “Тату, візміть мене на полювання” Вздихнув сумно батько: “Синку! Як же я тебе візьму?!” “А Ви тату посадіть мене у наплічник й дайте мені рушницю. Уявімо йдете Ви батьку, й зустрічаєте медведя – стріляєте по ньому й мимо! Ви, батьку, розвертаєтеся і я з наплічника по медведю стріляю й вбиваю його!” Подумав батько: “А й дійсно… Гаразд синку залазь!” Йде батько з сином у наплічнику. Й дійсно, зустрічається їм медвідь!!! Здіймає батько свою рушницю, стріляє й промахується! Батько розвертається, а з наплічника син стріляє по медведю – й теж промахується!! “Батьку біжіть!” – кричить синок. Біжить батько від медведя з усих ніг! А ведмідь доганяє й бачить батько, що не втече. “Ну, синку, пробачай!” – каже батько й скидує наплічник з сином до долу. Та так і побіг батько в розпачі за сином, а під вечір прийшов до хати, а жалко синка, плаче заходить до хати й промовляє до дружини: “Мамко, не має в нас більше сина!” А господарка, руки в боки й каже:”Та вас, трястя, мисливців не зрозумієш: той півгодини назад прибіг й плачеться: “Нема мамко більше тата!”
