Василь Новицький: Воєнні фактори впливу на тваринний світ України: поточні та прогнозовані наслідки

З такою доповіддю виступив Василь Новицький, доктор наук зі спеціальності «Екологія» в рамках Міжнародного форуму «Перспективи вольєрного та фермерського розведення диких тварин з метою повоєнного відновлення тваринного світу України», який проходив 13-14 жовтня 2023 року на Волині.

Текст доповіді:

Василь Новицький – Білоцерківський національний аграрний університет, доктор наук зі спеціальності «Екологія», наразі маю честь головувати у науково-технічній раді Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь

В силу життєвих обставин, я сьогодні змушений виступити без основного доповідача від Інституту зоології Національної академії наук, тому, з вашого дозволу зачитаю, щоб не упустити нічого важливого і завершити у відведений регламентом час.

Перш за все, дякую організаторам, та зокрема приймаючій стороні за те, що в надзвичайно складний для країни час, вкотре віднайшли можливості створити такі комфортні умови для нашого дискурсу.

Я також дякую нашим іноземним колегам, які не дивлячись на поточну воєнну обстановку, прибули на цей захід. Ваша підтримка вкрай важлива не лише для українського довкілля та всіх присутніх, а й для понад ста тисяч українських мисливців, які стримуючи агресора на полі бою у складі Збройних Сил України, забезпечили можливість та спокій нашої сьогоднішньої зустрічі. Тож їм – окреме СПАСИБІ!

Станом на жовтень цього року українське довкілля вже зазнало безмірної шкоди від російської агресії і в тому числі його фауністичні комплекси. Загальна площа вітчизняних мисливських угідь складає 39 млн. га., що становить 65% від площі України, третина  якої в різний час повномасштабного вторгнення РФ перебувала в окупації. Нині таких територій – менше 18%. При цьому сотні мисливських господарств та понад два десятки реліктових природних заповідників, що розташовані на площах в мільйони гектарів, досі знаходяться під окупацією, де російські солдати вчиняють злочини над тваринним світом – влаштовують там військові полігони, знищують диких тварин, у тому числі рідкісних; грабують, мінують, отруюють, роблять не придатними для життя наші території.

Понад 650 тис. га українських лісів залишаються замінованими. А загальна площа замінованих територій в Україні внаслідок російської агресії становить 180 тис. км2, що значно більше, ніж площі таких європейських країн як, наприклад, Австрія, Чехія, Угорщина чи Хорватія. Під загрозою зникнення з терен України опинилися 80 видів тварин, а 20% природоохоронних територій досі потерпають від війни.

За попередніми оцінками на територіях, де проводились бойові дії, поточні втрати тваринного світу, лише стосовно видів віднесених до мисливських ресурсів, в окремих регіонах можуть становити до 40% і більше, що вже налічує біля 25 тис. голів крупних копитних, 270 тис. хутрових звірів та більше 2 млн. птахів. Не складно спрогнозувати, що впродовж ще одного-півтора року такої війни на окупованих та прилеглих територіях залишиться в середньому 15-20% довоєнної чисельності тварин, після чого запустяться незворотні екологічні процеси порушення природного відтворення і повного зникнення місцевих угрупувань.

Російська федерація вже завдала збитків українському довкіллю на понад 50 млрд євро. Та навіть ця сума не включає екологічні збитки від знищення окупантами греблі Каховської гідроелектростанції. Унаслідок цієї катастрофи забруднено 60 тис. га сільськогосподарських, промислових та житлових територій. Російські військові також спалили найбільший острівний заповідник України та Чорного моря – Джарилгач, де на площі 5,5 тис. га мешкала рідкісна фауна, в тому числі унікальний степовий екотип асканійського благородного оленя.

Територіальний характер впливу поточних воєнних чинників на українське довкілля варто розділити на пʼять макроблоків, а саме:

1. окуповані агресором території;

2. лінії зіткнення та місця активних бойових дій;

3. деокуповані – пошкоджені, забруднені та заміновані росіянами природні території, або ті – що піддаються регулярним обстрілам;

4. території та акваторії постраждалі від екологічних терактів РФ;

5. а також оборонні лінії, місця постійної чи тимчасової дислокації Збройних Сил України.

За тринадцятьма пунктами можна також класифікувати низку основних чинників впливу воєнних дій на фауністичні комплекси України, а саме:

• вибухи різноманітних боєприпасів, ракет та мін;

• політ куль та фрагментів боєприпасів, що розірвалися;

• падіння підбитих літальних апаратів і ракет;

• вибухи і займання військової техніки внаслідок влучання снарядів і наїздів на міни;

• масштабні підпали ворогом сухостою, польових, лучних та лісових масивів;

• регулярне пересування військової техніки;

• будівництво інженерних укріплень;

• неконтрольовані вирубування дерев, як будівельного матеріалу та пального;

• безпосереднє браконьєрство російськими військовими, масштабні факти якого неодноразово підтверджувалися, зокрема в окупованих заповідних степах Півдня України;

• підрив тварин на мінах і розтяжках;

• залишені та неналежно захоронені тіла загиблих людей і тварин, як джерела різноманітних інфекцій;

• хімічні забруднення ґрунтів та поверхневих вод в результаті обстрілів, наслідків пожеж на промислових об’єктах, розливу нафтопродуктів; 

• а також залишення сміття, залишків техніки, озброєння тощо.

Окрім того, в силу воєнних та економічних чинників, відсутність якісної охорони угідь та легкий доступ до стрілецької зброї під час війни завдає шкоди довкіллю через сприяння локальному браконьєрству, а неконтрольовані простори зони конфлікту створюють ідеальні умови для злочинів проти дикої природи. Єгерські служби та працівники природно-заповідних установ наразі не мають доступу до всіх мисливських угідь і заповідних територій, переважно через проблеми з безпекою та встановленими обмеженнями воєнного часу. Натомість надсучасно озброєні браконьєри – мають такі можливості. Такі обставини наочно вимагають створення більш мілітаризованих механізмів охорони природи та суттєвого розширення повноважень єгерської служби на законодавчому рівні.

• 

• 

Через неможливість якісного обстеження територій де проводилися або надалі тривають активні бойові дії нереально оцінити весь масштаб шкоди завданої тваринному світу унаслідок знищення та пошкодження середовищ їх перебування, руйнування або пошкодження вольєрів, різних біотехнічних споруд, погіршення умов гніздування птахів та виведення потомства ссавцями, фізичного знищення тварин внаслідок вибухів, артилерійських та ракетних обстрілів, перешкоджання природним процесам розмноження і сезонних міграцій. Проводити обліки загиблих тварин до закінчення військових дій і розмінування територій також не видається можливим. Очевидно, що і затверджена рік тому «Методика визначення шкоди та збитків, заподіяних лісовому фонду внаслідок збройної агресії Російської Федерації» (затверджена Наказом Міндовкілля від 05 жовтня 2022 року № 414) не повинна залишатися вичерпним нормативним актом для об’єктивного вирішення зазначеної проблеми, або ж має зазнати доопрацювання з метою суттєвої деталізації

мисливськогосподарського блоку, зокрема в частинах розробки механізмів узагальненого визначення заподіяної росією шкоди шляхом співставлення до-, та післявоєнної чисельності об’єктів тваринного світу у видовому розрізі, а також оцінки якісних характеристик середових їх існування. Напевно в цих питаннях ми, як ніколи, потребуємо методичної та правової допомоги наших європейських колег.

Загалом, шкоду природі України важко підрахувати, адже вона вимірюється не лише грошима. Деякі види флори та фауни втрачено майже цілковито. Агресор має понести за це максимальну відповідальність, повернути всі наші території та повністю компенсувати екологічні, економічні і інші збитки.

Тому, користуючись нагодою, Асоціація хоче вкотре звернутися до європейських мисливських організацій, туроператорів і експортерів мисливської зброї та боєприпасів, з проханням долучитися до інтернаціональних санкцій та бойкотувати країну-агресорку росію і її поплічницю – білорусь. Також ми просимо галузеві спільноти країн ЄС продовжити допомогу нашим мисливцям-воїнам, в першу чергу квадрокоптерами, які широко використовуються для моніторингу місцевих угідь, а також вживаними позашляховиками.

Власне, щодо питань ведення мисливського господарства в контексті сьогоднішнього заходу.

Зрозуміло, що в умовах війни усі господарські галузі України зазнають великих економічних втрат і обмежень у діяльності. Мисливське господарство не є виключенням, фінансовий стан якого нині є надважким. Від початку повномасштабної війни, полювання, як основне джерело прибутків користувачів мисливських угідь, допоки заборонене по всій країні. Вподовж 22-го року це рішення обґрунтовувалося заходами безпеки. Але, як вже показав поточний рік, такі шаблонні недиференційовані обмеження можуть ставати першопричиною нових серйозних загроз – епізоотичного, соціального та економічного характерів. Тому влада має бути готовою до цих викликів та вжити превентивних управлінських заходів вже найближчим часом.

Інший важливий аспект. По мірі деокупації наших територій, величезні їх площі виявляються непридатними для провадження традиційної сільськогосподарської діяльності. Вони можуть десятиліттями відновлюватися, проте, за грамотної державної політики, приносити фактичні чи потенційні еколого-економічні дивіденди через провадження альтернативних форм господарювання, як то залісення чи ведення вольєрного або мисливського господарства в напіввільних умовах.

Відповідно, з метою зменшення навантаження на природні популяції диких тварин та прискореного контрольованого відновлення об’єктів тваринного світу вкрай необхідним є створення за європейським прикладом достатньої кількості спеціалізованих вольєрних господарств та ферм з розведення диких тварин, які в значно коротші періоди часу зможуть забезпечити поповнення природних популяцій диких тварин, збережуть біологічну різноманітність та водночас генетичну ідентичність багатьох видів української фауни.

На сьогоднішній день вольєрні господарства та ферми слід розвивати в першу чергу в областях, які знаходяться на значній відстані від районів проведення бойових дій, з поступовим, по мірі деокупації та розмінування, розселенням диких тварин, – в першу чергу на постраждалі території України.

Адже, не беручи в розрахунок декілька спеціалізованих фермерських господарств, як таке де ми зараз знаходимося, станом на початок 2022 року з 1140 користувачів мисливських угідь України різних організаційних форм управління лише 165 господарств, тобто 14,5%, мали у своєму розпорядженні зареєстровані вольєри або ферми сумарною площею 13 тис. га, що в середньому скало 79 га на одне таке господарство. За культивованими видами мисливських тварин вони розподілялися наступним чином: з розведення диких свиней – 112 одиниць, оленів благородних – 16, оленів плямистих – 31, ланей – 34, муфлонів – 23, зайця сірого – 5, крижня звичайного – 5, фазана звичайного – 28, перепілки звичайної – 2, куріпки сірої – 0 одиниць.

Зрозуміло, що для реалізації задекларованих планів, цього абсолютно замало. Тому, українському довкіллю ВЖЕ потрібна державна програма правової та економічної підтримки будівництва спеціалізованих вольєрів і ферм! Це одна з найбільш критичних потреб. Переконаний, такі види діяльності повинні належно субсидуватися у розмірах – пропорційних інтенсивності залучення кожного суб’єкту господарювання до поповнення тваринного світу на постраждалих від війни або збіднілих територіях. Це перша з вимог до влади, яку я пропонуватиму включити в резолюцію цього Форуму.

Шановні колеги, даруйте, під час війни ми вкрай рідко збираємося, тому скористаюся нагодою озвучити у відведений мені час ще деякі дотичні моменти, що найбільше мене турбують.

Колеги, головна проблема не в нас з вами, а в тому (!), що деякі представники вищої державної влади України схоже до сих пір не мають належного уявлення про те, що насправді являє собою вітчизняна мисливська галузь – про її виняткові й безальтернативні функції у забезпеченні екологічного, епізоотичного, продовольчого, економічного та загальнобезпекового благополуччя країни! Пояснювати роками це можновладцям та введеній в оману незначній частині суспільства вже чесно кажучи обридло.

Тому наступна моя пропозиція – звернутися до центральних органів влади, зокрема Кабміну¸ а також Національних академій наук та іноземних колег з клопотаннями, за європейськими прикладами провести всебічні офіційні дослідження зі встановлення комплексу економічних та соціальних вигод від ведення мисливського господарства, в тому числі – з урахуванням потенційних втрат біорізноманіття від неконтрольованої життєдіяльності фауни та браконьєрства; нанесення збитків лісовій та рослинницькій галузям від прямих потрав (пошкоджень дикими тваринами рослинних культур) і можливих експортних обмежень зернових через зараження високопатогенними вірусами диких тварин, як то африканська чума свиней; а також в контексті запобігання поширенню епізоотій та подолання їх прогнозованих наслідків, як для галузей сільськогосподарського тваринництва, так і українського населення в цілому.

Якщо все це буде пораховано, тоді всім нашим державним посадовцям нарешті стане зрозуміло, що забута ними галузь – не беручи від держави ні копійки, будучи обкладеною несправедливими податками з усіх боків, щороку економить державі сотні мільярдів гривень та рятує невідомо скільки сотень чи тисяч життів наших громадян! Взамін на це ми просимо в державних чиновників не стільки допомоги, як хоча б дати можливості спокійно працювати та розвиватися, як то відбувається з мисливськими галузями країн ЄС, куди ми всі, начебто, так прагнемо.

На жаль, час для таких досліджень надзвичайно підходящий і було б добре, якби ми ним скористалися, щоб нарешті визначитися, хто ж кому більше «завинив» (?!) – мисливець державі чи держава мисливцю…

Колеги, наприкінець я б хотів щоб політична складова цього Форуму мала інше продовження ніж від подібних заходів, проведених в довоєнні роки – де ми говорили, в соте-тисячне писали владі, а там у високих кабінетах наші звернення просто викидали в урну.

Тож, якщо ви не проти, давайте по завершенню цього заходу гуртом намітимо всі пріоритетні напрями для опрацювання та розподілимо обов’язки між шановними народними депутатами і європейськими колегами, які приїхали нас підтримати, державними посадовцями, представниками бізнесу, громадськими організаціями та всіма нами. Можливо саме зараз потрібно створити відповідні групи впливу та визначити політичних кураторів по кожному напрямку, відомству і організації. Тоді, переконаний, ми значно швидше досягнемо бажаного результату для нашого довкілля та галузі. Чого нам всім і бажаю! 

Дякую за увагу!