О, ця захоплива метаморфоза! Корона лісового монарха, велична прикраса оленя, символ дикої могутності – як витончено, як іронічно ти перевтілилася в емблему подружньої невірності! І почалося все це, уявіть собі, з божественного гніву.
Все через того необачного Актеона, який мав нещастя підглянути купання самої Артеміди. Богиня виявилася вельми винахідливою у питаннях помсти – перетворила бідолаху на оленя, але з людським розумом, щоб краще відчував іронію ситуації. Перший в історії випадок “наставляння рогів”, хоча й у буквальному сенсі. Фінал виявився трагічним – власні собаки, не впізнавши господаря, розірвали його на шматки. Погодьтеся, навіть найдраматичніша подружня зрада здається дрібницею порівняно з таким розвитком подій.
Рогоносець! Це слово котиться язиком, наче краплина витриманого коньяку – терпке, із присмаком гіркої іронії та солодкої помсти. Воно увібрало в себе історію візантійського імператора Андроніка Комніна, який за два роки правління (1183-1185) примудрився наставити роги стільком придворним, що довелося видавати їм компенсацію у вигляді мисливських угідь. А знаком права на ці землі служили… правильно, оленячі роги на воротах садиби!
Французькі монархи, не менш винахідливі в амурних справах, із задоволенням перейняли цю традицію. Збезчещеним вельможам дозволялося полювати в королівських угіддях – своєрідна компенсація за royal affair. І знову ті самі красномовні роги на воротах маєтку. Уявляєте цей середньовічний тролінг? “Вибачте, що спокусив вашу дружину. Ось вам ліс – ходіть, полюйте, може, теж комусь роги наставите”.
Геніальність народної творчості сягає апогею в тому, як європейські мови, різні й норовливі, раптом змовницьки підморгують одна одній у цьому питанні. Французьке “porter les cornes” звучить як тост на забороненому побаченні, італійське “mettere le corna” спокушає, наче гріховний шепіт у сповідальні, а німецьке “Hörner aufsetzen” гримить як увертюра до опери про пристрасть і зраду.
До речі, про німців. Їхні пращури-германці підійшли до питання з військовою прямотою: жінки просто одягали шолом з рогами на голову чоловіка, що вирушав на війну – символічний знак тимчасової свободи. А в XV столітті якийсь дотепний імператор видав указ, що наказував носити роги солдатам, які брали дружин у походи. Перший в історії випадок державного регулювання подружньої вірності!
Читайте також: В Угорщині зафіксовано потенційний світовий рекорд серед трофеїв лані
О, ця божественна іронія! Мисливець, який годинами вистежує оленя в лісових хащах, навіть не підозрює, що в цей час інший “мисливець” вже поклав око на його власну половину. І поки він милується розкішними рогами свого трофею, доля вже приміряє на нього корону зовсім іншого ґатунку.
В цьому театрі пристрастей роги – це особливий реквізит. Їх неможливо побачити в дзеркалі (яка метафора!), але вони відкидають тінь довжиною в людську гідність. Вони невидимі для власника, але сяють, як неонова вивіска, для всіх інших.