Як мисливці запобігають поширенню сказу лисицями?

Як мисливці запобігають поширенню сказу лисицями, крім регулювання чисельності тварин шляхом відстрілу.

Лисиця є носієм сказу. У розпал полювання на хутрового звіра, ця тема особливо актуальна. У весняно-літній період лисиці переживають великий стрес, це пов’язано з їх кочівлею на нову територію і процесом розмноження. У слабких особин в результаті перевантажень імунітет слабшає, і вони стають уразливими для такого грізного захворювання, як сказ. Від сказу лисиці, безумовно, вмирають. Але перш ніж померти, хворі на сказ лисиці можуть накоїти чимало лиха.

Скажені тварини втрачають інстинкт самозбереження, поводяться неадекватно, без страху нападають на людей і тварин, заражаючи їх. Щоб не стати жертвою приреченої особини, при зустрічі, по-перше, потрібно зупинитися і не робити різких рухів.

Друге правило – знайти шляхи відступу і неквапливим кроком, бажано не показуючи спину, відійти на безпечну відстань. Обов’язково зателефонувати в місце по вилову диких звірів або просто в службу порятунку.

Якщо все-таки лисиця накинеться, то ні в якому разі не можна давати себе вкусити. Але при укусі все-таки варто негайно звернутися до лікаря.

Щоб запобігти поширенню сказу товариства мисливців і рибалок регулюють чисельність лисиць шляхом відстрілу.

Кожна впольована тварина обов’язково відправляється на експертизу. Але тварин не тільки відстрілюють. Для запобігання масового зараження лисиць вірусом сказу тварин вакцинують.

Препарат в капсулах додають в спеціальний корм, який єгері і мисливці залишають біля лисячих нір. Щоб захистити тварину від сказу, досить разового прийому препарату. Тому спалаху епідемії сказу лисиць, як такого, чекати не доводиться.

Автор тексту: Олександр Стасенко