У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15431 «Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин», ініційований групою з понад 40 народних депутатів. Документ передбачає масштабну реформу галузі — цифровізацію через Єдиний мисливський реєстр, заміну централізованих лімітів планами сталого використання, конкурсний відбір користувачів угідь, соціальні гарантії для єгерів та гармонізацію з нормами ЄС.
«Криниця мисливця» проаналізувала публікації провідних українських видань про цей законопроєкт. Висновок невтішний: про журналістику та об’єктивність у більшості з них не йдеться. Йдеться про антимисливську пропаганду, подану під виглядом новин.
Ось що ми побачили.
НВ (NV.ua) публікує матеріал із заголовком «Називає полювання активним відпочинком: зоозахисники закликають не голосувати за законопроєкт про мисливство». Джерело — UAnimals. Позиція мисливської спільноти, авторів законопроєкту, Держлісагентства, науковців — відсутня. Жодної спроби дати другу сторону.
ТСН (TSN.ua) — заголовок: «У Раді пропонують дозволити полювання у “сезон тиші”: зоозахисники забили на сполох». Знову єдине джерело — UAnimals. Структура тексту повністю повторює прес-реліз зоозахисної організації. Журналістської роботи — нуль.
РБК-Україна — найдовший матеріал, заголовок: «Рада хоче змінити правила полювання в Україні, зоозахисники проти». Формально подано і зміст законопроєкту, і позицію зоозахисників. Але пропорція — чотири абзаци про суть документа проти двадцяти абзаців критики від UAnimals та КЕКЦ. Коментар авторів законопроєкту, мисливських організацій, Держлісагентства — відсутній.
Громадське радіо — інтерв’ю з Мариною Сурковою, президенткою Асоціації зоозахисних організацій. Заголовок: «Видовий терор». Слово надано виключно одній стороні. Суркова називає законопроєкт «кривавими розвагами», «розстрілом», «видовим терором». Ведучий не ставить жодного критичного запитання, не запрошує іншу сторону.
Тепер подивимося на лексику, яку використовують «об’єктивні» медіа. «Кривавий законопроєкт». «Узаконене насилля». «Видовий терор». «Звичайнісіньке вбивство заради розваги». «Мисливський “дах” із державною печаткою». «Гнилий у самій основі». Це не журналістика. Це агітація. І вона подається читачеві як новина, як факт, як аналіз.
Жодне з перелічених видань не звернулося за коментарем до УТМР, ВАМКМУ, Держлісагентства, Української Ловецької Ради чи будь-якої іншої мисливської організації. Жодне не запросило в ефір авторів законопроєкту. Жодне не згадало, що саме цей законопроєкт передбачає посилення відповідальності за браконьєрство, захист єгерів та цифровий контроль за добуванням.
Тепер по суті претензій, які тиражують медіа.
«Полювання — активний відпочинок». Зоозахисники подають це як скандал. Але полювання дійсно є видом активного відпочинку — так само, як риболовля, туризм чи альпінізм. Це не означає, що воно зводиться лише до відпочинку. Мисливське господарство — це галузь з єгерями, біотехнічними заходами, обліками, регулюванням чисельності. Але зоозахисники свідомо вихоплюють одне слово з контексту і будують на ньому всю кампанію.
«Полювання в сезон тиші». У перехідних положеннях йдеться про полювання на самця козулі з 1 травня. У більшості європейських країн строки полювання на самця козулі починаються саме навесні — це стандартна практика, яка не загрожує самкам та молодняку, бо стосується виключно дорослих самців. Але в медіа це подано як «вбивство тварин, які народжують малят».
«Тепловізори, дрони, прилади нічного бачення». Зоозахисники називають це «розстрілом». Насправді це сучасні інструменти, які використовуються по всій Європі для регулювання чисельності нічних видів — кабана, вовка, шакала. На першому Стратегічному форумі мисливської галузі Держлісагентство озвучило: шакал +913%, лисиця +133%, вовк +96% за чотири роки. Без сучасних засобів регулювати нічних хижаків неможливо.
«Небажані тварини — видовий терор». Регулювання чисельності лисиці, шакала, єнотоподібного собаки — це не «терор», а відповідь на конкретні епізоотичні загрози. Ми неодноразово писали про АЧС, про коросту у вовків (дані FACE), про сказ. Регулювання переносників хвороб — це питання безпеки людей, свійських тварин та самої дикої фауни.
«Безпородних собак можна відстрілювати». Зоозахисники подають це як жах. Але здичавілі собаки в мисливських угіддях — реальна проблема, яка щороку завдає шкоди дикій фауні. Зграї безпритульних собак нападають на козуль, зайців, гніздовища птахів. Це не теорія — це щоденна реальність угідь, яку бачить кожен єгер та мисливець.
«Плата за угіддя — за безцінь». КЕКЦ порахував 6,66 грн за гектар лісу і подає це як скандал. Але мисливське господарство — це не оренда лісу для вирубки. Це зобов’язання утримувати єгерську службу, проводити обліки, біотехнічні заходи, боротися з браконьєрством за власний рахунок. Ці витрати в рази перевищують будь-яку орендну плату.
Ми не стверджуємо, що законопроєкт №15431 ідеальний. Будь-який документ такого масштабу потребує фахової дискусії. Є питання щодо вольєрного полювання, щодо зниження мінімальної площі угідь, щодо балансу повноважень нового агентства. Ці питання варті обговорення — але фахового, з аргументами та цифрами, а не з криками про «кривавий терор» та «мисливський дах із печаткою».
Те, що ми бачимо в українських медіа — це саме та медійна поразка, про яку нещодавно говорило УТМР. Зоозахисні організації випускають прес-реліз — і він без змін копіюється в десятки видань як «новина». Мисливська спільнота говорить, але в публічному просторі залишається на жаль лише одна версія подій. Версія, де мисливець — вбивця, законопроєкт — «кривавий», а дика природа існує виключно для того, щоб її фотографували, а не управляли нею.