Зустріч карпатцелюбів

Хоч я ніколи не вірив в долю, але аналізуючи усю Українську історію, усі наші цінності, мораль, культуру та надбання складається враження, що якась доленосна сила заставляє повторювати наш народ одні і ті ж помилки, з розбігу «скакати на граблі» та завідома ходити невірними стежками.
Біда нашого народу полягає ще і в тому, що ми не цінимо те що маємо, а коли втрачаємо, знизуємо плечима і розуміємо усю безвихідність ситуації.
В цьому випадку я завжди згадую слова Володимира Самійленка:
«Діамант дорогий на дорозі лежав, –
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.»
Ці рядки могли б характеризувати безліч тем нашого сьогодення, зокрема їх можна віднести до нашої української вітчизняної кінології, якщо вона існує взагалі…
Ось уже століття ми «згадуєм», що в нас є така породна група, хоча я все ж з гордістю готовий говорити порода – Український Карпатський Гончак! І що ж, згадували ми згадували, нарешті за сто років спромоглися в 2012 році прийняти тимчасовий стандарт. А що далі, пустили нашу єдину мисливську породу у вільне плавання, надіючись на ентузіазм десятка простих мисливців які хворіють УКГ. А чому ж так, запитую я себе? Відповідь напрошується сама по собі – а хто ж з знаменитих фахівців, котрі майже здобули собі «ім’я» схоче гратися з «сирими собаками», в яких навіть немає повного чотирохколінного родоводу. Адже для того щоб отримати в майбутньому щось високоекстерєрне та водночас робоче, потрібно затрати не один десяток років!
От так і живемо, вихваляючи чужі надбання, при тому топчачи та поливаючи критикою і брудом свої «діаманти».
Але я все ж безмежно радий, що доля (в яку я вперто відмовляюся вірити) звела мене з тими людьми, котрим моє захоплення Український Карпатським Гончаком є теж рідним. Саме такими людьми був реалізований задум організувати І Монопородну міську Хмельницьку виставку та комплексні випробування Українських Карпатських Гончаків – Кубок Хантера 2015.
Захід мав в меті такі задумки:
1. Донести загалу, до яких екстер’єрних ідеалів заводчикам УКГ потрібно рухатися.
2. Показати на що здатний УКГ в роботі, та донести експертам, що правила для інших порід є не зовсім коректними для випробувань даної породи, оскільки ми вимагаєм від карпатців трішки інших робочих якостей, для повної реалізації полювань в Україні.
3. Максимально зібрати власників УКГ разом для аналізу робочих якостей та правильного розвитку УКГ в майбутньому.
Ось так, ставлячи перед собою цілі, 25.09.2015 року зібралися на Хмельниччині в мальовничих краях Красилівщини карпатцелюби.  Під піднятий прапор ФМСУ, котрий відразу замайорів на легенькому вітерці, під усміхнене сонечко та сліпучі відблиски кубків та медалей, під Державний Гімн – відкривали Кубок!
На виставку записалося 18 представників укг.
Головний експерт виставки – Благотнюк Віктор Антонович (Житомир), теж до речі, вже має УКГ (тому є надія, що відстоюватиме права нікому не потрібних в державі «чорних собачок»).
Аналізуючи виставлене поголів’я склалося таке враження: собаки у більшості були не підготовленні, ходити не вміли. А вижлівки після цуциків виглядали мов «драбини».
На виставці проглядалися два представники «малого» карпатця – Барон Ступницького та Анька Яремчука. Собаки були гарно зложені, з правильними статями і т.п. Але обоє представників мали ознаку, окрім росту, яка їх різнила від «великих» карпатців – повздовжний розріз на черепній коробці.
Серед  «великих» представників УКГ з вижлеців хотів би відмітити Шайтана Данильчука. Трішки грубувата голова гарно пасує його корпусу, високопередий, гарно спущене ребро, вміру вдягнений, з правильними кутами зєднань кінцівок. Джек Процика, гарна голова, непоганий кістяк, легкий на ходу, єдине, що трішки прямуваті кути скакальних суглобів.
Баян Галушка – теж достойний представник породи. З недоліків, трішки короткуватий формат, та занадто підкручений хвіст при ходьбі.
По вижлівках сказати важко, адже бачив багато з виставлених на ХХХ Ювілейній Хмельницькій виставці – показували тоді себе значно краще (наглядно видно у порівняльній таблиці екстер’єрних оцінок) . Єдине, що різко кидалося в око, це спільний недолік – скошений круп, високозадість та прямуваті кути зєднань задніх кінцівок.
ХХХ Ювілейна Хмельницька виставка МС, ринг УКГ

Оцінки екст.	Молодша вікова гр.		Середня вікова гр.		Старша вікова гр.		Всього
	Вижлеці	Вижлівки	Вижлеці	Вижлівки	Вижлеці	Вижлівки
Відмінно			1	1	2		4
Д. добре	2	3	2	1	1	2	11
Добре	1	1					2
Задовільно

І Монопородна міська Хмельницька виставка УКГ

Оцінки екст.	Цуцики		Молодша вікова гр.		Середня вікова гр.		Старша вікова гр.		Всього
	Вижлеці	Вижлівки	Вижлеці	Вижлівки	Вижлеці	Вижлівки	Вижлеці	Вижлівки
Вел. персп.	2	1							3
Перспектива	1								1
Відмінно							2		2
Д. добре				1	3			3	7
Добре				1				3	4
Задовільно					1				1

Під вечір після виставки перед вечірнім бенкетом, мав відбутися семінар. Хотілось створити секцію УКГ при ХОКМС «Поділля» (що є колективним членом ФМСУ), бо на клуб поки не тягнем через ряд причин – організаційна, фінансова … мили б на семінарі прийняти ряд пропозицій для їх подання в ФМСУ, зокрема доповнення в тимчасовий стандарт УКГ, створення нових правил саме для УКГ (пушина, кабан, фазан), організація племінної роботи… Але виявилося, що не готові поки ми навіть до секції УКГ. Усім відразу вбачався якийсь надзвичайно «великі підводні камені»… Ну що ж, ні то ні – оргкомітет був готовий до цього, пам’ятаємо, що з українцями маємо справу. Добре що хоч є люди які і без секції розуміють усі нелегкі будні та проблеми УКГ та всяко сприяють їх вирішеню для покращення екстер’єру та роботи та всякій популяризації карпатців.
26.09.2015 року – другого дня «Кубку Хантера 2015» мали пройти випробування по борсуку Вольєрному – головний експерт Вербило Сергій Дмитрович (Житомир), і він теж вже тривалий час має УКГ.
І так вперед до пусків, знову 18 укг готові показати себе.
Дипломні роботи показали такі карпатці:
1. Роза-Шельма Данильчука (Хм. обл..).  Вижлівка середньої злоби. Найшла, робила щіпки, заважаючи борсуку сильно пересуватися по вольєру, та все оглядалася – хотіла побачити власника, щоб той йшов та добув трофей. 3-8-27-6-21-3 = 68 б Д3.

2. Шайтан Данильчука (Хм. обл..). Стабільна робота. Розцінка 5-6-32-8-25-2 = 78 б Д2.
3. Баян Галушо Саші (Рівн. обл.). Вижлець має купу дипломів не те що по даному звірові, а й дипломами показав, що дає раду кабану та ведмедеві. Достойна робота. Прекрасний послух. Д1 завадило отримати відсутність хорошої хватки. 5-8-33-8-30-5= 89 б Д2.
4. Ридай-Бой Сівенкова (Хм. обл..). Теж стабільна робота. Розцінка 5-9-32-8-30-5=89 б Д2.
5. Бистра-Веста Сівенкова (Хм. обл..). Я отримав масу задоволення від роботи цієї молодої вижлівки. Стільки пристрасті, краса голосу, настирливість, єдине, що злоби вистачало поки лише на щіпочки. Розцінка 3-8-25-6-26-4=72 б Д3.
6. Айрон Новацького (Хм. обл..). Вперше познайомився з даним звіром цей молоденький вижлець, гени дали своє, і вдразу диплом. Розцінка 3-8-26-6-24-4=74 б Д3.

Ну що ж, по борсуку середній як на мене результат. Ті хто старався – отримали диплом. Переможцем при однаковій к-ті балів з Ридай Боєм Сівенкова все ж став молодший за нього карпатець –  Баян Галушко Олександра!
Далі тести – вільний звір. Погода багатообіцяюча: пасмурно, тропа волога!
Головний експерт Благотнюк Віктор Антонович (Житомирська обл..).
1. Смичок Ридай Бой та Бистра Веста Сівенкова (Хм. обл..). Чудовий полаз до 500 м. на галопі. Обшукують характерні місця де може бути звір – очерет в балці, края полів, узлісся, чагарник. Під кінець часу на полаз – заллялася пісня одночасно від обох! Летять полем сої, і тут дорогу перескакує куниця, на крайнє дерево і в дупло. І де вона там в тому полі взялася. 1,5 хв гону.

2. Смичок Баян Галушка та Айка Симончука (Рівн.+Ів.Фр. обл.). Перед напуском побачили в балці підшумівшого машиною лиска. Через 15 хв в тому місці пускаєм смичок. Стали на слід, пішли мовчки, та згодом повернулися. Собакам даний звір, зі слів власників не сильно цікавий – полюють лише копито.
3. Смичок Шайтан та Роза Шельма Данильчука (Хм. обл..). Пройшло вже коло години як ми бачили того лиска. Але запам’ятався – хвіст був в ріпяхах. Карпатці стають теж на слід та зникають в густому лісі. Хвилин 15 тиша. Далі лис, з тим же хвостом в ріпяхах вискакує з лісу і скривається в сої на очах в експертної комісії. Через хвилину попискуючи вибігає на дорогу між полем та лісом в тому місці де пробіг лис – Шайтан. Сколюється, але різонувши круг, далі попискуючи (голос в нього зірваний з молодості) йде слідом. Гоном це назвати важко, але… В хвилині з відставанням зявляється Роза Шельма, і теж йде слідом, але мовчки (що дуже мене здивувало, адже цієї зими чув від неї два короткі гони в 10 хв по лисиці та зайцю). Не проходить і 5 хв як Шайтан знову вижимає рудого з лісу і скривається за пагорбом. Відставання менше 1 хв. Переміщаємося в сторону того пагорба, щоб хоч щось бачити як розвиваються події. Поки дійшли, Шайтан вибіг назустріч з Розою Шельмою. Орієнтовний час роботи до 20 хв.
4. Смичок Рада та Айрон Новацького (Хм. обл..). Ох і надіявся почути я їх гін, але як виявилося лише надіявся. Без підйому, хоча і смичок старався найти звіра в зрубах та лісі, і ведучий помагав собакам, та фортуна була не на їх місці. Тому в памяті замість гону цього смичка пробігли лише приємні спомини про їх роботу на Кубку Букатевича 2015.
5. Аза Ступницького (Хм. обл..). Напускалася в досить хорошому місці в балці поросшій очеретом а на окраїнах верболозом. Вижлівка скрилась в полазі. За пару хвилин побудила звіра. І ось на 8 хв. на поле вискакує мокрий молодий лисок, відбігши метрів 40, повертає в густу осоку. Розуміє, що вона дуже густа на очах у всіх, пробував повернутися, та вижлівка теж вже була на полі. Ще 2 хв і Аза на хвості у лисиці. Ведучий знімає вижлівку з об’єктивних причин. Адже це хороша можливість дати попрацювати ще і іншим номерам по даному звіру. Голосок вижлівки бажає бути кращим, слабкуватий, хоча доносчивий.
6. Барон Ступницького (Хм. обл..). Старався, десь через хвилин 10 найшов слід того лиса, який вже набігав певно «150 кіл» в тому очереті. Доборив вижлець трішки, доборив та був знятий власником.

На цьому тестування наші по вільному звірові і скінчилися.
Мій висновок, побільше тре уваги приділяти роботі УКГ по пушині. Ніхто від нього не вимагає довогого гону. Але 20-30 хв наші карпатці зобов’язані гонити того ж зайця чи лиса саме з голосом! А то ми переключимся на копито і зробимо з УКГ чисто копитників, а то й мовчунів…

27.09.2015 р. – Третій день зустрів нас ясною погодою, що нам дуже сприяло. Адже нам у неділю тре було багато чого ще вспіти провести.
І так, тести по фазану (півень та курка були заздалегідь придбані у приватних угіддях). Головний експерт Благотнюк Віктор Антонович (Житомир).
По фазану виявили бажання спробувати свої сили 4 одиниці. Чому спробувати, бо ніхто цього диво-птаха і не бачив з присутніх УКГ.
Спочатку в траву, що межувала чагарниками випускали курку. Та трішки посидівши скривається з очей.

1. Ліка Забава Димарчука (Волин. обл.) відразу стає на слід, бистрим галопом переміщається і піднімає птаха на крило. Власник задоволений!
2. Шайтан Данильчука (Хм. обл..) теж занюхавши слід закружив та став в кущах. Ведучий повідомив, що є. Підбігаємо – вижлець тримає курку в зубах, але ніжно. Забираєм її, та випускаєм, та летить.

Випускаю на підмогу курці, красеня півня фазана. Той стає на крило та летить добрих 300 м – сідає в полі сої.

3. Баян Галушка (Рів. обл..) все ж пробує себе і в цій дисципліні. Та знов починає шукати копито, не звертаючи на запах птаха.
   4. Айрон Новацького (Хм. обл..) міняє його. Закрутив – фазан на крилі. Сідає за метрів 100. Вижлець знову вправно його піднімає. Чудово, робота є!

Вразило, що собаки вперше побачили дану птицю, і три з чотирьох випробовуваних карпатців змогли показати мінімальну роботу по ній, що дозволяла б при реальному полюванні добути дану птицю (що і роблять наші Закарпатські друзі).

Далі тести по качці та волоку кролика (крижні теж були придбані в приватних угіддях, а кролика нам представила Ірина Ступницька) .
Головний експерт Благотнюк Віктор Антонович (Житомир).
На тестах по качці відразу перевірялась подача «тушки» з суші та реакція на постріл. З бажаючих 12 одниць ніхто на зміг подати качку, хоча 11 з них її знайшли. Не пройшовши подачі, далі тестування на воді не проводили.
Те ж саме по волоку кролика. З 11 бажаючих, 10 УКГ знайшли тушку, але ні один представник не зміг її подати.
Прикро, але як на мене, тут уже проблема не в собаках, а більше в їх власниках, що не приділили більше часу та не навчили подачі трофею з суші (бо з води апортують особисто бачив  в режимі полювання).
По обіді відбулося бонітування, ринги комплексної оцінки собак та нагородження.
ІІ племінний клас – срібна медаль.

Вижлеці.

1. Барон Ступницького (Хм. обл..)

Вижлівки.

1. Айка Симончука (Ів. Фр. обл..)
2. Аза Ступницької (Хм. обл..)
3. Роза Шельма Данильчука (Хм. обл..)

І племінний клас – мала золота медаль.

Вижлеці.

1. Шайтан Данильчука (Хм. обл..) – отримав Кубок Хантера 2015.
2. Баян Галушко (Рівн. обл..).

Узагальнючи, хотів би сказати. Що захід пройшов достойно, прийняло участь у ньому 25 УКГ. Тому вважаю доцільно проводити такі міроприємство щороку.

І ще два слова учасникам. Ви усі були присутні, усе бачили на власні очі. Побачили та почули та надіюся зрозуміли чому ті чи інші собаки ходили перші в плані екстер’єру, а які в плані роботи, куди нам потрібно рухатися далі та куди прагнути. Давайте робити правильні вязки, щоб досягти максимуму поєднання екстер’єр/робота. Не будим зациклюватися на постійному інбридингу, адже є достойні й інші плідники які себе показують. Будем менше йти на повідку чужих настанов, а керуватися реальними фактами. Не будем сильно звертати увагу  на вторинні ознаки, такі як білі плями, та маски тощо. Поменеше ділення на великих і малих УКГ. Згадайте Юлія Цезаря : «розділяй та володарюй». Давайте триматися разом, бо разом ми сила, і тільки разом ми зможем зберегти та піднести на нові рівні нашу єдину породу мисливських собак – Українського Карпатського Гончака!!!
Знову пролітають в думках рядки віршу Самійленка В. :
«Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував…».
Я думаю, уже багато хто з нас зрозумів, який діамант нам передали предки, нам зосталося його лише відшліфувати…
п.с. Велике спасибі тим хто допоміг провести дане свято: Додонову О.Л., Ступницькій І., Гриціву С., Вороничу В, Винару В, Суховецьком Г., Клубу «Чотири Лапи», телеканалу «Приключения рыбака и охотника» та багатьом іншим.  Особлива подяка спонсорам – які не тільки зробили «Кубок Хантера 2015» безкоштовним для усіх бажаючих, а й допомогли матеріально тим, хто доїжджав з інших областей! Усім ДЯКУЮ – Без Вас би Свята не було!
З повагою, Суховецький Роман